Рішення № 74874926, 29.05.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15449/17

Категорія 29

2/295/919/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого – судді Перекупка І.Г.

секретаря c/з ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_3 управління державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. При цьому посилається на те, що відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 28.10.2016 року задоволено його адміністративний позов, поданий до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області – визнано неправомірними дії відповідача щодо повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим листом №2-а-728/09 від 24.09.2014 року, виданим Богунським районним судом м. Житомира та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №44898353 від 04.08.2016 року. Вказана постанова набрала законної сиди 19.12.2016 року. В обґрунтування зазначив, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом війни 3 групи, в свою чергу, відповідачем, не було вчинено дій та покладених на нього обов'язків для виконання судового рішення, дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області були визнані неправомірними рішенням суду. Бездіяльність органів виконавчої влади вплинула на моральний та психічний стан позивача, стан його здоров'я, позбавлення останнього можливості розпоряджатися своїм вільним часом, спілкуватися з оточуючими, а тому, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (справа № 295/3978/17).

Позивач надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області подала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні вимог позивача.

Представник ОСОБА_3 управління державної казначейської служби України в Житомирській області в судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Судом встановлено, що зі змісту виконавчого документа на підставі якого відкрито ВП № 44898353, а саме №2а-728/09 виданого 24.09.2014 вбачається, що рішення суду на користь ОСОБА_2 носить зобов’язальний характер, оскільки судом зобов’язано боржника - Житомирський обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову допомогу до Дня Перемоги (до 5 травня) за 2008 рік як інваліду війни 3 групи відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, та відповідальність за невиконання вказаної категорії рішення, передбачені статтями 75 Закону (стара редакція).

Вказаною статтею зокрема встановлено, що державний виконавець у разі невиконання боржником без поважних причин вимог щодо виконання рішення суду у визначений державним виконавцем строк, накладає на боржника штрафні санкції.

Отже, підставою для застосування штрафних санкцій до боржника може бути лише достовірна інформація, що боржником рішення суду не виконане без поважних причин.

У ході здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржник з поважних причин не може здійснити виконання судового рішення.

Згідно листа боржника за вих. № 11/917 від 21.07.2016 стало відомо, що стягувану проведено розрахунок недоотриманої допомоги до 5 травня за 2008 рік на суму 2940 грн.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно з Конституцією України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами (п. 1 ч. 2 ст. 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі* з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» №5515-УІ прикінцевими положеннями якого установлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України на 2013 рік.

З вищевикладеного випливає, що застосувати до боржника заходи примусового виконання в порядку статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», не можливо, оскільки боржник не ухиляється від виконання рішення суду та виконує рішення суду в межах наданих повноважень, а рішення суду в частині виплати нарахованих коштів виконує в межах коштів затверджених кошторисом на відповідний рік за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

З огляду на вищевикладене, зазначений виконавчий документ підлягав поверненню стягувачеві на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», так як наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Богунським районним судом м. Житомира 28.10.2016 року винесено постанову якою задоволено позов ОСОБА_4 щодо скасування постанови про повернення.

29.11.2016 державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Надалі здійснювалось виконання у відповідності до вимог статті 63 де визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

- за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

-виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З метою захисту прав стягувана у виконавчому провадженні, статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право на повторне пред’явлення виконавчого документа до виконання в межах встановлених цим Законом строків. Окрім того, рішення суду є чинним, яким гарантовано право Позивача на одержання присуджених коштів.

Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» визначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до вимог ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Водночас позивачем не зазначено міркувань, з яких останній виходив, визнаючи розмір шкоди та не надав жодних доказів.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Постанова ВСУ від 11.11.2014 «...зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов’язання органу здійснити виплату із зобов’язання на стягнення такої виплати є незаконною».

Постанова ВСУ від 22.11.2016 «на підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від ЗО червня, 20 жовтня 2015 року та 2 лютого 2016 року (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15 відповідно)».

Отже, здійснивши перерахунок пенсії боржник не ухиляється від виплати коштів, оскільки в останнього відсутнє фінансування.

Державний виконавець також не вчиняє будь яких протиправних дій винесенням постанови про повернення, оскільки надалі виконання неможливе у зв'язку із неможливістю виконання даного судового рішення самим боржником.

Позивачем не аргументовано чим саме завдано моральну шкоду заявнику, оскільки невиплата коштів боржником не свідчить про неправомірність дій державного виконавші винесенням постанови про повернення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.06.2017 року змінено спосіб і порядок виконання із зобов’язання на стягнення, а у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів виконується органами що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 05.12.2017 року заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2017 року позов залишено без змін, згідно якого позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження свої вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 82, 76-82, 258, 259, 263-265, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_3 управління державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Перекупка