Ухвала суду № 74869404, 21.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

21 червня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/4157/2018

Унікальний номер 754/5729/17

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів: Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Галась І.А., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, в якому зазначив, що 16 грудня 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-008/085/2005, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 69 848,34 доларів США із встановленням фіксованої відсоткової ставки 11,00%, зобов'язувалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2, 11 березня 2010 року між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір поруки № SR-008/085/2005.

Зобов'язань за кредитним договором боржник належним чином не виконувала, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачів солідарно заборгованість в сумі 64 876,04 доларів США, з яких: 51 339,29 доларів США - сума заборгованості за кредитом, 13 536,75 доларів США - сума заборгованості по відсоткам. Крім того, просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно суму витрат судового збору.(т.1 а.с.1-5)

Відповідачі подали до суду заперечення проти позову Банку.

ОСОБА_1 заявив зустрічний позов до Банку, ОСОБА_2 подала заяву про приєднання до зустрічного позову.(т. 1 а.с. 170)

Відповідачі зазначили, що на підставі кредитного договору між сторонами виникли грошові зобов'язання та встановлено спосіб їх виконання, а саме у Банку - надати позичальнику кредит у вигляді безготівкового переказу з позичкового рахунку позивача НОМЕР_1 на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2, а в позичальника - повернути Банку кредит та сплатити проценти за користування кредитом на позичковий рахунок банку НОМЕР_1 готівкою в касу Банку або безготівковим переказом. Проте, Банк не виконав своє зобов'язання з видачі кредиту і позичальник не отримувала кредит і жодного разу не здійснила сплату кредиту у добровільний спосіб.

Надіславши вимогу від 21 серпня 2009 року щодо дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, Банк скористався своїм правом на розірвання кредитного договору та встановив термін остаточного повернення кредиту через 30 днів після направлення письмової вимоги, тобто 21 вересня 2009 року. Посилаючись на те, що позичальник та поручитель не вчиняли жодних свідомих дій на переривання строку позовної давності, вважали, що строк позовної давності сплинув 21 вересня 2012 року і додаткові угоди, укладені після припинення дії основного кредитного договору є недійсними та не спричиняють юридичних наслідків у вигляді переривання строку давності.

Вказували, що Банк своїми діями визнав кредитний договір розірваним, а пільговий період для його погашення позичальником закінченим, оскільки після дати розірвання здійснив заходи щодо стягнення нарахованої ним суми грошової відповідальності позичальника за порушення умов кредитного договору, а саме звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3, що вчинив на вимогу Банку виконавчий напис № 9951 від 26 жовтня 2009 року про задоволення вимоги АТ «ОТП Банк» за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 в розмірі 559014,32 грн.

Крім того, Банк в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» шляхом замовчування факту припинення дії кредитного договору, суті змін зобов'язань позичальника, поширенням неправдивості інформації щодо чинності договору та введенням в оману позичальника щодо перебігу виконання взаємних зобов'язань та правових наслідків розірвання кредитного договору, використовуючи скрутне становище позичальника, зумовлене загрозою втрати житла, спонукав позичальника до підписання вкрай невигідних для нього та незаконних додатків до кредитного договору, зокрема: додаткового договору № 2 від 11 березня 2010 року, додаткового договору № 3 (з додатком №1) від 11 березня 2010 року та додаткового договору № 2 (з додатком №1) від 05 травня 2014 року. Зазначені договори не містять ознак поняття правочину, визначених ч. 1 ст. 202 ЦК України, на час їх підписання вступили в силу передбачені ч. 2 ст. 653 ЦК України наслідки розірвання кредитного договору № ML-008/085/2005.

Зміст Додаткових договорів суперечить законодавству України, моральним засадам суспільства, укладені всупереч волі позичальника, під впливом недостовірної інформації, розповсюдженої Банком.

Нарахована Банком заборгованість позичальника не підтверджена належними доказами.

За таких обставин та посилаючись на положення ст.ст. 11, 17, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачі у запереченнях проти позову Банку та відповідач ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві просили: відмовити у задоволенні позову Банку, визнати недійсними додатковий договір № 2 від 11 березня 2010 року, додатковий договір № 3 (з додатком №1) від 11 березня 2010 року та додатковий договір № 2 (з додатком №1) від 05 травня 2014 року до кредитного договору № ML-008/085/200, а також застосувати до кредитного договору № ML-008/085/200 наслідки спливу позовної давності. (т.1 а.с.69-91, 144а-168)

Представник АТ «ОТП Банк» - ОСОБА_4 подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що підписуючи кредитний договір та додаткові договори до нього, ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на його умови та реалізувала право на вільний вибір контрагента, була обізнана про валютні ризики, не була позбавлена права отримати кредит в національній валюті України - гривні, проте самостійно розпорядилась своїм правом на отримання кредиту саме в доларах США, тому вважала доводи зустрічної позовної заяви щодо визнання договорів недійсними безпідставними та необґрунтованими. Представник банку вказувала, що факт отримання кредитних коштів підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2, з якої вбачається, що 16 грудня 2005 року на поточний рахунок ОСОБА_2 були зараховані кредитні кошти у розмірі 69 848,34 доларів США і за період 2005-2014 роки ОСОБА_2 вносились щомісячні платежі на виконання умов кредитного договору, останнє погашення відсотків по кредиту було здійснено 01 грудня 2014 року. Оскільки між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №3 від 11 березня 2010 року та додатковий договір №2 від 05 травня 2014 року, якими сторони домовились провести реструктуризацію боргових зобов'язань і відповідно ОСОБА_2 свідомо визнала існуючий борг, здійснювала погашення заборгованості, що свідчить про переривання строку позовної давності, тому звернувшись до суду із позовом в квітні 2017 року Банком не було пропущено строк позовної давності. (т.1 а.с.171-176, 230-231)

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 була залучена як третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 218-219)

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року позов АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-008/085/2005 від 16 грудня 2005 року в розмірі 64874,04 долари США, що за курсом Національного Банку України на день винесення рішення становить 1704293,57 гривень, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір в розмірі 12782,20 гривень, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір в розмірі 12782,20 гривень. В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання договорів недійсними відмовлено. (т.1 а.с.237, т.2 а.с.1-16)

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити Банку в його позовних вимогах, застосувати до кредитного договору № ML-008/085/200 наслідки спливу позовної давності та визнати недійсними додатковий договір №2 від 11 березня 2010 року, додатковий договір № 3 (з додатком №1) від 11 березня 2010 року та додатковий договір № 2 (з додатком №1) від 05 травня 2014 року до кредитного договору № ML-008/085/200. На обґрунтування скарги зазначив, що наданий Банком дублікат валютного меморіального ордеру №1 від 16 грудня 2005 року містить ознаки підробки, оскільки містить логотип правонаступника (ОТП) і не є фотокопією оригіналу. Платником та одержувачем за наданим Банком дублікатом є ОСОБА_2, але вона не підписувала такий меморіальний ордер, а тому не санкціонувала транзакцію з перерахування коштів Банком з позичкового рахунку НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_2. Судом помилково проведено ототожнення позичкового рахунку НОМЕР_1 та поточного рахунку НОМЕР_2 і відповідно зроблено помилкові висновки щодо здійснення позичальником платежів на погашення кредиту. Крім цього, при розрахунку строків позовної давності судом не враховано, що вони різні для основного позичальника та поручителя, що кредитним договором передбачено сплату у вигляді окремих щомісячних платежів, не досліджено до яких платежів можуть бути застосовані строки позовної давності. (т. 2 а.с. 22-26)

Представник АТ «ОТП Банк» - адвокат ОСОБА_5 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому із посиланням на необґрунтованість доводів апеляційної скарги просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року без змін. (т.2 а.с.38-43)

Правонаступником ПАТ «ОТП Банк» з травня 2018 року є АТ «ОТП Банк», про що до суду надано копію Статуту.

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник ПАТ «ОТП Банк» - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти скарги і просив її відхилити, в судове засідання 21 червня 2018 року не прибув, направив до суду заяву з проханням розглядати справу без участі представника Банку. ОСОБА_2 до суду не прибула, була сповіщена врученням повістки її чоловіку ОСОБА_1, чого останній не заперечував в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. (т.2 а.с.54-55, 63-67)

Зважаючи на вимоги ч.ч. 3, 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року справу № 408/8040/12 з подібних правовідносин передано для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, передбаченої підпунктом 7 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Передаючи справу №408/8040/12, Верховний Суд посилався на те, що правова позиція щодо припинення поруки після спливу шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням суперечить положенням законодавства про однаковий обсяг відповідальності боржника і поручителя. У цьому випадку порушуються загальні засади цивільного законодавства - справедливість, розумність і добросовісність. При такому тлумаченні частини четвертої статті 559 ЦК України кредитор для захисту свого порушеного права повинен пред'являти позов до поручителя щоразу не пізніше шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кожним з періодичних платежів, тоді як право вимоги до основного божника, який відповідає перед кредитором солідарно з поручителем, зберігається у кредитора протягом загальної позовної давності. Отже, втрачається сама сутність солідарної відповідальності боржника і поручителя.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судудійшла висновку, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, а не з моменту настання строку виконання зобов'язання за кожним з періодичних платежів.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 квітня 2018 року справу № 408/8040/12 прийнято до розгляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції поставлено на обговорення питання про зупинення апеляційного провадження по справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №408/8040/12.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив вирішити питання щодо зупинення провадження по справі на розсуд суду.

Серед інших доводів апелянтом ОСОБА_1 заявлено про неправильне застосування районним судом положень частини 4 ст. 559 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору щодо покладення відповідальності на поручителя.

Заслухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинити апеляційне провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №408/8040/12.

Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 408/8040/12.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 22 червня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова