Постанова № 74869372, 21.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4077/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/307/17-ц

21 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Невідомої Т.В.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг, -

в с т а н о в и в :

04 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, комунальних послуг, в якому просило, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сервіс» заборгованість по оплаті послуг зутримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг в розмірі 18 294 грн. 32 коп., інфляційнівтрати в розмірі 31 529 грн. 07 коп., 3 % річних в розмірі 6 784 грн. 09 коп. та судові витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що позивач щомісяця надавав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послуги. Відповідач належним чином свої обов'язки відповідно до вимог чинного законодавства не виконує, оплату комунальних послуг проводить не в повному обсязі та не своєчасно, внаслідок чого за період з 01.11.2013 року по 01.11.2016 року у неї утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2016 року становить 18 294, 32 грн., інфляційні втрати складають 3 1529, 07 грн. та 3% річних складають 6784, 09 грн. Відповідач в добровільному порядку борг не погашає, а тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг в розмірі 18294 грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 529 грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 6 784 грн. 09 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 1 378 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 30 березня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, з урахуванням обставин, що викладені в скарзі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що відповідач не погоджується з виставленими йому рахунками по оплаті послуг за утримання будинку та прибудинкової території, оскільки, в порушення умов укладених договорів, позивач включив у розрахунок витрати на здійснення послуг охорони. Вказує, що відповідач погоджується з позовом в загальній частині без урахування платежів за надання незаконних послуг охорони. Також зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, враховуючи договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, сторони домовились, з урахуванням вимог чинного законодавства, не застосовувати будь-яких штрафних санкцій передбачених законодавством у разі прострочення сплати житлово-комунальних послуг.

20 червня 2018 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю &q?ав; Сервіс&q?ст; адвокат ОСОБА_5 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування відповідачу заборгованості за послуги охорони будинку є безпідставними, так як рішення про укладення договору на охорону будинку було прийнято компетентним органом управління ОСББ і ОСОБА_2, як співвласник будинку повинна виконувати рішення такого органу. Нарахування відповідачу плати за утримання будинку та прибудинкової території здійснювалось за встановленим Київською міською державною адміністрацією тарифом в розмірі 5.25 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири, в цей тариф були включені і платежі за охорону будинку, а тому право відповідача при нарахуванні їй заборгованості порушено не було. Доводи апеляційної скарги про існування між сторонами домовленості щодо не застосування штрафних санкцій при утворенні заборгованості по платежами, не грунтуються на досліджених судом дока та вимогах закону. Тако домовленості між сторонами не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?сн;Голос України&quдн; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 грудня 2008 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Софія» (замовник) та ТОВ «Сервіс» (виконавець) укладено договір, на підставі якого, виконавець за дорученням замовника приймає на себе зобов'язання здійснювати фактичні та/або юридичні дії, передбачені цим договором, спрямовані на утримання, технічне та санітарне обслуговування житлового будинку та прибудинкової території, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також його інженерних систем, надання комунальних послуг власникам житлових і нежитлових приміщень будинку.

Для забезпечення мешканців будинку комунальними послугами з холодного водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води, позивач уклав договір на постачання води та водовідведення з ПАТ «АК «Київводоканал» та договір на постачання природного газу з НАК «Нафтогаз».

Послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються власними та залученими силами ТОВ «Сервіс».

19 березня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та ТОВ «Сервіс» (абонент) укладено договір №04017/5-06 про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

05 березня 2012 року між ТОВ «Сервіс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експосервіс» (виконавець) укладено договір №226-Ф про надання охоронних послуг, на підставі якого, виконавець приймає на себе обов'язки по забезпеченню безпеки та схоронності майна замовника за адресою: АДРЕСА_1.

08 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (постачальник) та ТОВ «Сервіс» (споживач) укладено договір №1521/1617 - ТЕ-41 про постачання природного газу, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг, позивач ТОВ «Сервіс» посилалося на те, що відповідач належним чином свої обов'язки відповідно до вимог чинного законодавства не виконує, оплату за спожиті послуги проводить не в повному обсязі та не своєчасно, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Стягуючи з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг в розмірі 18 294 грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 529 грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 6 784 грн. 09 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 1 378 грн., суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги підтверджені належними доказами та ґрунтуються на нормах закону.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В порушенні вимог ст. ст. 263, 264 ЦПК України, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної правової оцінки всім наданим у справі доказам та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири №51, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

Житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Софія-1».

Відповідно до договору від 02 грудня 2008 року, укладеного між ОСББ «Софія-1» та ТОВ «Сервіс», останнє здійснює обслуговування вищевказаного будинку та забезпечує надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території власникам квартир будинку АДРЕСА_1

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, замовник має право, відповідно до рішення загальних зборів та для забезпечення належного утримання будинку, замовляти виконання додаткових послуг.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується відповідачем щомісячно на підставі затверджених у встановленому порядку цін/тарифів з урахуванням показників приладів обліку або по затвердженим нормам споживання. Складові нарахованих платежів зазначені в повідомлені на оплату окремими рядками.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надаються чи надання яких забезпечується позивачем, оскільки фактично користується житлово-комунальними послугами, а тому має оплачувати вартість отриманих житлово-комунальних послуг з моменту фактичного використання цих послуг

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз вимог даного Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З розгорнутого розрахунку ТОВ «Сервіс» вбачається, що відповідачу нараховувалась заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 31 грудня 2013 року по 30 жовтня 2016 року по тарифу 4, 37 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири, розмір якої становить 18 294, 53 грн.

Між тим, до даного розрахунку включено заборгованість за додаткові послуги, а саме: вартість послуги по наданню охоронних послуг в розмірі 112, 46 грн. щомісячно, по окремому тарифу 0, 88 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєї згоди на надання їй додаткових послуги по утриманню служби охорони не надавала, відповідних договорів на отримання таких послуг не укладала, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг по наданню охоронних послуг у розмірі 112, 46 грн. щомісячно за період з 31 грудня 2013 року по 30 жовтня 2016 року, що становить суму 3 936, 10 грн., оскільки підстави стягнення заборгованості за додаткові послуги по наданню охоронних послуг відсутні, а доводи апеляційної скарги про незаконне нарахування позивачем заборгованості по витратам на здійснення послуг охорони є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, прийшла до висновку про те, що сума заборгованості у розмірі 18 294, 32 гривень підлягає зменшенню на суму заборгованості по наданню охоронних послуг, в період з 31 грудня 2013 року по 30 жовтня 2016 року у розмірі 3 936, 10 грн. і становитиме суму- 14 358,22 грн.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за період прострочки виконання грошового зобов&q?ан;язання по сплаті вартості отриманих житлово-комунальних послуг, так як факт невиконання відповідачем грошового зобов&q? ;язання є доведеним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Проте, з урахуванням того, що розмір заборгованості відповідача по сплаті вартості житлово-комунальних послуг зменшений на розмір вартості послуг по наданню охоронних послуг і становить суму 14358, 22 грн., нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних необхідно здійснювати саме на суму 14358, 22 грн., так як саме таке грошове зобов&q?кі;язання не виконано відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням наявної у відповідача заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 14 358, 22 грн., розмір 3% річних за період з 20 лютого 2015 року по14 грудня 2016 року становить 7 131, 99 грн. Проте, позивачем пред&q?іо;явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення у розмірі 6 784, 09 грн., а тому, діючи згідно вимог ст. 13 ЦПК України, суд в межах заявлених позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 6 784,09 грн.

Враховуючи заборгованість відповідача по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 31 грудня 2013 року по 30 жовтня 2016 року у розмірі 14 358, 22 грн., розмір інфляційних втрат за період з 20 лютого 2015 року по 14 грудня 2016 року підлягає стягненню у розмірі 30 553, 90 гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами існує домовленість про не застосування будь-яких штрафних санкцій, передбачених законодавством та договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 02 листопада 2004 року в разі прострочення оплати житлово-комунальних послуг, колегія суддів вважає безпідставними, так як факт існування таких домовленостей не підтверджений належними та допустимими доказами, а ст. 625 ЦК України на законодавчому рівні закріплено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року змінити, зменшивши розмір заборгованості з оплати послуг утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сервіс» за період з 31 грудня 2013 року по 30 жовтня 2016 року з 18 294, 32 грн. до 14 358, 22 грн., інфляційних втрат за період з 20 лютого 2015 року по 20 жовтня 2016 року з 31 529, 07 грн. до 30 553, 90 грн., 3% річних за період 20 лютого 2015 року по 20 жовтня 2016 року стягнути у розмірі 6 784, 09 грн.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу положень Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на дату подання позову, за подання заяви майнового характеру юридичною особою, судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1, 5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1378 грн. 00 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» було заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг.

При подачі позову до суду першої інстанції судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1378 грн. 00 коп.

При зверненні до суду першої інстанції з даним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» було сплачено судовий збір у розмірі 689 грн. 00 коп.

В силу положень Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 2067, 00 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а тому, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» її користь підлягає сплаті сума судового збору у розмірі 179, 83 грн.

Між тим, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» підлягає стягненню судовий збір, документально підтверджений, у розмірі 689 грн. 00 коп.

Частиною 10 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції позовну вимогу задоволено частково, виходячи з пропорційно відхиленої частини вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» суму судового збору у розмірі 509, 17 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 322, 625 ЦК України, Законом України &quon; Про житлово-комунальні послуги&q?ла;, ст.ст.13, 141, 263,264 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року змінити, зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» за період з 31 грудня 2013 року по 30 жовтня 2016 року з 18 294, 32 гривень до 14 358, 22 гривень, зменшивши розмір інфляційних втрат за період з 20 лютого 2015 року по 20 жовтня 2016 року з 31 529, 07 гривень до 30 553, 90 гривень та розмір витрат по сплаті судового збору з 1378 грн. 00 коп. до 509 грн. 17 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий: Судді: