Постанова № 74869316, 19.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/23391/14-ц Головуючий у 1-й інст. - Шереметьєва Л.А.

Номер провадження 22-ц/796/4993/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року, постановлену у складі судді Шереметьєвої Л.А. в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва у справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діяли в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про примусове виселення із жилого приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року виселено без надання іншого житла ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5 з трикімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 60,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 залишено без змін.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року набрало законної сили та звернуто до виконання.

Заявники звернулися до суду із заявою, в якій просять ухвалити у справі додаткове рішення, яким відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру та їх виселення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилаються на те, що ні в рішенні суду першої інстанції, ні в ухвалі суду апеляційної інстанції не було зазначено конкретних дій, які необхідно було вчинити, щоб забезпечити додержання вимог даного закону, що призвело до того, що судом позивачу у справі - ПАТ «Альфа-Банк» був виданий виконавчий лист, за яким Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва були відкриті виконавчі провадження та проводяться виконавчі дії, направлені на виселення заявників з квартири.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діяли в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення у справі - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу, заяву задовольнити та ухвалити додаткове рішення, яким відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 60,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виселення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року.

Посилаються на те, що з дня ухвалення рішення Апеляційного суду міста Києва від 01.11.2016 року, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції, вже пройшло більше року, тому стаття 435 ЦПК України для вирішення питання про відстрочення не може бути застосована. Єдиним належним процесуальним способом забезпечити виконання Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є ухвалення в порядку статті 270 ЦПК України додаткового рішення: відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру та виселення до закінчення мораторію.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, відзиву на апеляційну скаргу не надали, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року виселено без надання іншого житла ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5 з трикімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 60,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року залишено без змін.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року набрало законної сили та звернуто до виконання.

Заявники звернулися до суду із заявою, в якій просять ухвалити у справі додаткове рішення, яким відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру та їх виселення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилаються на те, що ні в рішенні суду першої інстанції, ні в ухвалі суду апеляційної інстанції не було зазначено конкретних дій, які необхідно було вчинити, щоб забезпечити додержання вимог даного закону, що призвело до того, що судом позивачу у справі - ПАТ «Альфа-Банк» був виданий виконавчий лист, за яким Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва були відкриті виконавчі провадження та проводяться виконавчі дії, направлені на виселення заявників з квартири.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами вирішений, рішення суду набрало законної сили і знаходиться на стадії виконання, взаємовідносини сторін зі стадії судового розгляду перейшли на стадію виконання судового рішення, яка регулюється Законом України « Про виконавче провадження».

При ухваленні рішення суд міг у порядку ст. 217 ЦПК України, яка діла на час ухвалення рішення та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вирішити питання про його виконання, проте це питання судом не вирішувалося і не було обов'язком суду, тому відсутність посилання на це в рішенні суду не є підставою для ухвалення додаткового рішення у справі в порядку, визначеному ст.270 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 270 ЦПК України в редакції кодексу 2017 року, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом встановлено, що спір між сторонами вирішений, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року набрало законної сили і знаходиться на стадії виконання.

Взаємовідносини сторін зі стадії судового розгляду перейшли на стадію виконання судового рішення, яка регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 даного Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.217 ЦПК України, в редакції Кодексу 2004 року, який діявна момент ухвалення рішення суду, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Тобто, при ухваленні рішення суд міг у порядку даної норми закону та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вирішити питання про його виконання.

Проте, це питання судом не вирішувалося і це не було обов'язком суду, тому відсутність посилання на це в рішенні суду не є підставою для ухвалення додаткового рішення в справі в порядку, визначеному ст.270 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішенняу справі.

Доводи апеляційної скарги, що єдиним належним процесуальним способом забезпечити виконання Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є ухвалення в порядку статті 270 ЦПК України додаткового рішення, колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до правових позицій викладених в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-9цс15, 02 березня 2016 року у справі №6-1356цс15 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Таким чином, обставини вказані заявниками у заяві та в апеляційній скарзі є підставою для їх звернення до суду в порядку, визначеному Розділом VI ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», для застосування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та зупинення виконавчих дій.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Желепа О.В.

Іванченко М.М.