Постанова № 74863395, 21.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 628/1961/17-ц (категорія: право власності)

Провадження № 22ц/790/1332/18

21 червня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року (суддя Коваленко О.А.)

у цивільній справі № 628/1961/17-ц за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_4,

про визнання права власності на земельну ділянку, -

встановив:

04 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Куп’янського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі його заяви від 26 вересня 2013 року та додатку до неї, а також супровідних документів йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за межами села Синьківка Куп’янського району Харківської області орієнтованою площею 2, 00 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ – 01.03) відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10 жовтня 2013 року №ХА/6323785500:03:000/00000187. На виконання вищевказаного наказу ним було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подано його на погодження до Управління Держземагенства у Куп’янському районі Харківської області, однак в листі від 03 грудня 2014 року йому була надано відповідь, що земельна ділянка площею 2, 00 га, на яку розроблено проект землеустрою, знаходиться в межах земельної ділянки, яка вже пройшла формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі та наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 03 жовтня 2014 р. була передана громадянину ОСОБА_4 в тимчасове користування для ведення фермерського господарства. Відповідно до довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 жовтня 2015 року № 46469056, земельна ділянка із кадастровим номером 6323785500:03:000:0104 перебуває в державній власності, право власності зареєстровано 25 вересня 2014 року. Таким чином, він був позбавлений можливості реалізувати своє право приватизувати земельну ділянку, щодо якої отримував дозвіл на розроблення проекту відведення. Посилається на те, що державна реєстрація земельної ділянки, право власності на яку було зареєстровано за державою 25 вересня 2014 року, була проведена після надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме 01 листопада 2013 року.

Рішенням Куп’янський міськрайонний суд Харківської області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що суд при розгляді справи неповно і не всебічно з’ясував всі обставини та не дослідив всі докази у справі, не обґрунтував своє рішення, чим порушив право позивача на справедливий суд, і просив рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки, право власності на яку було зареєстровано за державою 25.09.2014, була проведена після надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області включило земельну ділянку, що мала бути відведена йому у власність, у межі іншої земельної ділянки та пізніше передала її в користування іншій особі.

Діями відповідача було порушено його право на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Зазначає, що на даний час позбавлений в позасудовому порядку оформити своє право власності згідно чинного законодавства України на вищевказану земельну ділянку доробити та затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, зареєструвати свою земельну ділянку в Публічній кадастровій карті України з встановленням відповідного кадастрового номеру та оформити право власності на вказану земельну ділянку.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило, що рішення суду є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити без задоволення.

Дійсно на підставі заяви ОСОБА_3А, від 26.09.2013 року та додатків до неї, а також супровідних документів,останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є фактичною передачею у власність земельної ділянки. За інформацією Управління Держземагенства у Куп’янському районі при перевірці суміжних користувачів було встановлено, що земельна ділянка на яку розроблений проект землеустрою, знаходиться в межах сформованої земельної ділянки. Вимога Позивача стосовно передачі земельної ділянки у власність не відповідає вимогам процедури безоплатної приватизації земельних ділянок та порушує дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.Головне управління зобов’язано, в межах повноважень, наданих законодавством, проводити комплексну перевірку документації із землеустрою та надати обґрунтовану відповідь.Позивачем ні в апеляційній скарзі, ні в позові взагалі не наведено нормативно - правове обґрунтування стосовно протиправності дій Головного управління, не вказано які саме охоронювані права і свободи порушені, а тому вимога щодо визнання права в судовому порядку є необґрунтованою.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подавали.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

У відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 13 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Порядок оформлення права власності на земельну ділянку регламентується положеннями Земельного Кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що розпорядженням Купїянської районної державної адміністрації Харківської області № 112 від 16 березня 2012 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу загальною площею 2,0 га ріллі, яка розташована за межами населених пунктів Петропавлівської сільської ради, для оформлення права оренди з метою ведення особистого селянського господарства. Цим же розпорядженням надано дозвіл замовити землевпорядній організації виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після погодження його з відповідними службами подати на затвердження до районної державної адміністрації. (а.с. 126).

26 вересня 2013 року, тобто через півтора роки, ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземкадастру у Харківській області з заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Куп’янського району Харківської області для подальшого надання у власність.(а.с.10).

Наказом Головного управління Держземкадастру у Харківській області від 10.10.2013 року № ХА/6323785500:03:000/00000187 надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Синьківка Куп’янського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення ( ріллі) для ведення особистого селянського господарства ( код КВЦПЗ-01.03).(а.с.14).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який було зроблено на виконання вищезазначеного наказу, було подано на погодження до Держгеокадастру у Харківській області

Листом від 03.12.2014 р. Управління Держземагенства у Куп’янському районі Харківської області повідомило ОСОБА_3, що земельна ділянка площею 2.00 га, на яку розроблений проект землеустрою, знаходиться в межах земельної ділянки, яка пройшла формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі, формування іншої земельної ділянки із раніше сформованої земельної ділянки на цьому етапі по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можливо ( а.с.15).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6323785500:03:000:0104, площею 32,5752 га , землі сільськогосподарського призначення, адреса Харківська обл., Куп’янський район, с/рада Петропавлівська, відноситься до земель державної форми власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.09.2014 р.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, посилаючись на які ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на вказану ним земельну ділянку площею 2.0 га, не свідчать про наявність передбачених законом підстав для визнання за ним права власності на цю земельну ділянку, яке не визнається чи порушується відповідачами, що питання про передачу у власність позивачу вказаної ним земельної ділянки не вирішувалося., а лише попередньо надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що не є безумовним свідченням набуття ним права власності на земельну ділянку у передбаченому законом порядку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою, восьмої та дев’ятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, а саме: проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб є Головне управління Держгеокадастру у Харківський області, до повноважень якого входить затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ ДГК.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень частин 9 та 10 ст. 79 -1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( ст..ст. 125 та 126 ЗК України).

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до цитування норм Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного Кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, однак висновків суду не спростовують і не свідчать про наявність передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

ОСОБА_2