Постанова № 74858810, 20.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м.Суми

Справа №592/12914/17

Провадження № 22-ц/788/957/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Криворотенка В.І., Левченко Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ»,

відповідачі – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Литовченка О.В. від 27 лютого 2018 року, ухвалене в м. Суми, дата складення повного судового рішення - 07 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ» (далі - КК «ДОМКОМ СУМИ») пред’явило позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1О, ОСОБА_3 про стягнення 2968 грн 48 коп. заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Позов мотивовано тим, що позивач надає послуги з утримання будинків і прибудинкових територій на підставі договору № 16102015-1У, який укладений 16 жовтня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради і КК «ДОМКОМ СУМИ».

Відповідачі зареєстровані і проживають за адресою: кв. 2, буд. 3, вул. Супруна, м. Суми, а тому є споживачами наданих позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Однак, за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року вони не здійснювали повну оплату наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2017 року утворилась заборгованість у сумі 2968 грн 48 коп.

Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість у вказаній сумі, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2018 року позов залишений без задоволення.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що на виконання укладеного 16 жовтня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ» договору № 16102015-1У не відбулося фактичної передачі об'єктів обслуговування, у тому числі будинку № 3 по вулиці Супруна в м. Суми, та акт приймання-передачі не складався. Крім того, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 травня 2016 року у справі 591/8571/15-а, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, визнано незаконним та скасовано п.1.2 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 13 жовтня 2015 року № 533 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 23 липня 2015 року №363 «Про погодження комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради залучення на договірних засадах суб’єктів господарювання виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», зокрема ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ».

Також, відмовляючи у позові, суд мотивував висновок тим, що між сторонами у справі не укладений договір з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а власником спірного житлового приміщення є ОСОБА_1, якою участь інших осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у витратах з оплати послуг з утримання житла не визначена.

У травні 2018 року КК «ДОМКОМ СУМИ» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення застосував Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-УШ від 14.05.2015, який регулює відносини у сфері управління багатоквартирних будинків, отже, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. У зв’язку з цим, зробивши висновок щодо укладення договору між Комунальним підприємством «Сумижитло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ», суд вийшов за межі предмету позовних вимог.

Позивач також посилається у скарзі на те, що висновок суду про недоведеність позивачем обставин надання відповідних послуг спростовується матеріалами справи. Щодо відсутності між сторонами у справі договору про надання житлово-комунальних послуг, то такий факт, згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постановах від 07 вересня 2011 року у справі №6-56220св10, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. При цьому суд першої інстанції не врахував здійснення відповідачами часткової оплати, що свідчать про визнання ними факту отримання послуг.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали у письмовій формі відзиви на апеляційну скаргу, у яких просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи тим, що суд повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_1 до початку перегляду справи судом апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не подала.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не з'явились, про дату, час і місце засідання суду, повідомлені.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі №2, що у будинку 3 по вулиці Супруна у м. Суми, яка на підставі договору дарування належить ОСОБА_1 (ас. 37, 24, 26).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 26 червня 2015 року № 344 «Про забезпечення мешканців міста послугами з управління будинком, спорудою або групою будинків та з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в житлових будинках м. Суми» відповідно до Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», наказу Державного Комітету України з питань житлово-комунального господарства від 24.05.2005 № 60 «Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг», рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2014 № 253 «Про затвердження Положення про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд» (зі змінами),керуючись підпунктом 1 пункту «а» та підпунктом 1 пункту «б» статті 30, частиною першою статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено тимчасово, з 30 червня 2015 року до моменту визначення власниками квартир/співвласниками багатоквартирного будинку форми управління багатоквартирним будинком, але не пізніше ніж до 01.07.2016, визначити виконавцем послуги з утримання будинком, спорудою або групою будинків комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради, згідно з додатками 1-8. Встановити, що виконавець послуги, вказаної у п. 2 рішення відповідно до укладеного договору (додаток 9), може виконувати послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій власними силами, а при залученні інших виконавців застосовувати моніторингові засади, за попереднім погодженням з мешканцями будинків та виконавчим комітетом Сумської міської ради.

23 липня 2015 року виконавчий комітет Сумської міської ради прийняв рішення № 363 «Про погодження комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», до якого рішенням виконкому від 13.10.2015 № 533 внесено зміни, додано до переліку виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ».

На підставі цього рішення 16 жовтня 2015 року Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради (Виконавець послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків) і ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ» (Виконавець послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) уклали договір № 16102015-1У на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є, зокрема, надання останнім послуги з утримання житлових будинків, споруд і прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг власникам та користувачам житлових та/або нежитлових приміщень, та проведення з ними розрахунків, згідно з переліком будинків, зазначених в додатку № 1 до цього договору, в тому числі будинку № 3 по вулиці Супруна в м. Суми (ас. 163-168, 169-172).

Суд також установив, що акт приймання-передачі житлових будинків, споруд і прибудинкової території між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради і ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ» не складався.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 травня 2016 року у справі № 591/8571/15-а, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, визнано незаконним та скасовано п.1.2 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 13 жовтня 2015 року № 533 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 23 липня 2015 року №363 «Про погодження комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради залучення на договірних засадах суб’єктів господарювання виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», зокрема ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ».

Письмовий договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території між сторонами у даній справі не укладався. Власником спірного житлового приміщення ОСОБА_1 участь інших осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у витратах з оплати послуг з утримання житла не визначена.

Установивши ці обставини, суд першої інстанції, керуючись Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 541, 638 ЦК України, ст. 156 ЖК України, дійшов висновку про відмову у позові.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб’єктами цього Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Як зазначалося вище, виконавчий комітет Сумської міської ради рішенням від 26 червня 2015 року № 344 «Про забезпечення мешканців міста послугами з управління будинком, спорудою або групою будинків та з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в житлових будинках м. Суми», починаючи з 30 червня 2015 року виконавцем послуги з утримання будинком, спорудою або групою будинків, у тому числі будинку № 3 по вул. Супруна у м. Суми, в якому розташована спірна квартира, визначив комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради прийняв від 23 липня 2015 року № 363 «Про погодження комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», зі змінами, внесеними рішенням виконкому від 13.10.2015 № 533, до переліку виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій додано Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ».

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.

За таких обставин не можна погодитись із загальним висновком суду першої інстанції про те, що відсутність укладення договору з позивачем позбавляє відповідачів обов’язку оплачувати надані їм послуги.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі частково здійснювали платежі на рахунок ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ» (ас. 11-12).

Отже, суд апеляційної інстанції приймає довід скарги щодо неправильності висновку про відмову в позові з підстави відсутності письмового договору між сторонами у справі.

Слід також зазначити, що ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ» надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території на підставі укладеного 16.10.2015 з Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради договору, який в установленому законом порядку не оспорений і недійсним не визнаний. Проте суд помилково визнав, що визнання незаконним та скасування п.1.2 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 13 жовтня 2015 року № 533 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 23 липня 2015 року №363 «Про погодження комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради залучення на договірних засадах суб’єктів господарювання виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», зокрема ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ», (адміністративна справа № 591/8571/15-а), припиняє обов’язки останнього за укладеним 16.10.2015 договором.

У зв’язку з цим суд апеляційної інстанції відхиляє наведені у відзивах на апеляційну скаргу аргументи щодо дослідження Зарічним районним судом м. Суми під час розгляду справи № 591/8571/15-а обставин укладення договору від 16.10.2015.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на матеріали справи, позивач на підтвердження надання ним послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій надав довідку про фактичне виконання тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій; акти приймання виконаних робіт, акти надання послуг тощо (ас.80 – 105, 113).

При цьому відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, у тому числі з підстав ненадання ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ» відповідних послуг, на порушення наведених норм процесуального права не надали доказів на спростування обставин щодо надання послуг, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог.

Ураховуючи, що надані позивачем докази містять інформацію щодо предмета доказування, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд апеляційної інстанції визнає їх належними, достовірними і достатніми.

Щодо аргументу відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про те, що довідка про нарахування вартості послуг не може бути прийнята в якості доказу, на що звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13 квітня 2011 року у справі 6-4491св10, то він не приймається, оскільки відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

У разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то саме власник відповідно до приписів статті 322 ЦК України зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, і саме ця особа є учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення (ст. 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником, і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

Установивши, що власником квартири №2, що у будинку 3 по вулиці Супруна у м. Суми, є ОСОБА_1, договір щодо визначення нею участі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у витратах з утримання жилого приміщення між відповідачами не укладався, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, і є учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення.

Погоджуючись з цим висновком суду і приймаючи відповідні аргументи, викладені відповідачами у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції залишає рішення в частині вирішення вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 без змін.

Разом з тим, з наведених вище мотивів не можна визнати обґрунтованим висновок про відмову в позові до ОСОБА_1 – власника спірного жилого приміщення, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню.

На підтвердження розміру заборгованості 2968 грн 48 коп., яка утворилась з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року, позивач надав оборотну відомість (ас. 11-12), з якої видно, що нарахування щомісячних платежів здійснено відповідно до тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради.

Розмір визначеної позивачем заборгованості учасниками справи не спростований.

За таких обставин суд апеляційної інстанції задовольняє позовні вимоги до ОСОБА_1, з якої стягує на користь ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ» 2968 грн 48 коп. заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення в частині вирішення вимог до ОСОБА_1 і ухвалює нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «КК «ДОМКОМ СУМИ» про стягнення на його користь з неї заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року у розмірі 2968 грн 48 коп.

Згідно з ч. 13 ст. 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови зазначає новий розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, і розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції 1600 грн, а за подання апеляційної скарги – 2400 грн. Отже, понесені позивачем судові витрати компенсуються відповідачем ОСОБА_1

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2018 року в частині вирішення вимог до ОСОБА_1 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (кв. 2, буд. 3, вул. Супруна, м. Суми, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ» (буд. 49, вул. Троїцька, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39673255) заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року у розмірі 2968 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят вісім) грн 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (кв. 2, буд. 3, вул. Супруна, м. Суми, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ» (буд. 49, вул. Троїцька, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39673255) судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 1600 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (кв. 2, буд. 3, вул. Супруна, м. Суми, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ДОМКОМ СУМИ» (буд. 49, вул. Троїцька, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39673255) судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2400 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Біляєва

Судді: В.І. Криворотенко

ОСОБА_5

Дата складення повного судового рішення – 22 червня 2018 року

ОСОБА_6Біляєва