Постанова № 74858805, 14.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м.Суми

Справа №592/850/18

Провадження № 22-ц/788/984/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Хвостика С.Г.(суддя-доповідач),

суддів Левченко Т.А., Ткачук С.С.,

з участю секретаря судового засідання – Новікової А.С.,

та позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_5 підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 квітня 2018 року в складі судді Литовченко О. В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 24 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради, третя особа ОСОБА_3 міський голова, в якому просив суд знести (демонтувати) за рахунок відповідачів дитячий майданчик, що розміщений на його земельній ділянці за адресою: м. Суми, проїзд Новий, 12 А, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 5910136600:01:008:0173, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить йому на праві власності.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено знести (демонтувати) за рахунок ОСОБА_3 міської ради, КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради дитячий майданчик, що розміщений на земельній ділянці за адресою: м. Суми, проїзд Новий, 12А, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:01:008:0173, з цільовим призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить на праві власності ОСОБА_1

Стягнуто з КП СМР «Сумитеплоенергоцентраль» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_3 міська рада та КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради оскаржили його в апеляційному порядку.

Зокрема, ОСОБА_3 міська рада, КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради в апеляційних скаргах, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, ОСОБА_3 міська рада у своїй апеляційній скарзі вказала на те, що повноваження по утриманню об’єктів благоустрою віднесені до виконавчих органів міської ради, тому міська рада, як представницький виборний орган, є неналежним відповідачем у даній справі. До того ж, в апеляційній скарзі зазначено, що спірний майданчик прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Суми та передано на баланс КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради, тому місцевий суд дійшов до помилкового висновку про знесення майданчика за рахунок міської ради.

У свою чергу, КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради в апеляційній скарзі вказало, що спірне майно є комунальною власністю територіальної громади міста, тому питання демонтажу дитячого майданчика віднесено до компетенції Департаменту забезпечення ресурсних платежів, який є структурним підрозділом ОСОБА_3 міської ради. При цьому, відповідач вважає, що також не є належним відповідачем у даній справі, оскільки комунальне підприємство не брало участі в будівництві дитячого майданчика та не має жодного відношення до прийняття рішень відносно його розташування на земельній ділянці позивача.

Крім того, відповідачі не погоджуються з рішенням суду в частині розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4 та КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_6 – про задоволення їх апеляційних скарг, пояснення позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_7 про залишення рішення суду без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:01:008:0173, яка розташована за адресою: м. Суми, проїзд Новий, 12А, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Довідкою про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції від 02 жовтня 2015 року щодо наявності підстав для отримання земельної ділянки, рішенням ОСОБА_3 міської ради «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО» від 27 квітня 2016 року № 647-МР, висновком управління архітектури та містобудування ОСОБА_3 міської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 29 липня 2016 року про погодження проекту землеустрою, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, рішенням ОСОБА_3 міської ради від 28 вересня 2016 року № 1093-МР «Про надання у власність земельних ділянок учасникам АТО», відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.17, 20, 43, 44, 45, 48).

Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 25 січня 2017 року за № 1737-МР прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Суми закінчені будівництвом об’єкти, в тому числі і об’єкт «Будівництво дитячого майданчика за адресою: м. Суми, вул. Поліська», який вирішено передати в господарське відання та на баланс КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради (а.с. 49-51).

Згідно з Актом приймання-передачі основних засобів, затвердженого міським головою ОСОБА_8 28 лютого 2017 року, Управління капітального будівництва та дорожнього господарства ОСОБА_3 міської ради передало в господарське відання та на баланс КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради закінчений будівництвом об’єкт, а саме: «Будівництво дитячого майданчика за адресою: м. Суми, вул. Поліська» (а.с. 76).

20 квітня 2017 року департамент інфраструктури міста ОСОБА_3 міської ради та КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради уклали договір, згідно з яким департамент, як замовник, доручив виконавцю комунальному підприємству надавати послугу з обслуговування та поточного ремонту дитячих та спортивних майданчиків відповідно до кошторисних призначень, зокрема, і дитячого майданчика за адресою: м. Суми, вул. Поліська (а.с. 77 - 79).

21 жовтня 2016 року та 12 травня 2017 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 міського голови ОСОБА_8 із заявами, в яких просив посприяти йому у вирішенні питання щодо перенесення дитячого майданчика, встановленого на його земельній ділянці по проїзду Новому, 12А в м. Суми в інше місце (а.с. 27).

Відповідно до листа міського голови від 19 листопада 2016 року на ім’я ОСОБА_1 останнього повідомлено про те, що будівництво дитячого майданчика на його земельній ділянці здійснено на замовлення управління капітального будівництва та дорожнього господарства ОСОБА_3 міської ради на підставі переліку об’єктів, видатки на які у 2016 році проводяться за рахунок коштів бюджету розвитку (зі змінами), затвердженого рішенням ОСОБА_3 міської ради від 30 березня 2016 року №488-МР. Питання виділення коштів та внесення об’єктів до переліку належить до повноважень ОСОБА_3 міської ради. Таким чином, управління капітального будівництва та дорожнього господарства ОСОБА_3 міської ради є розпорядником коштів та виконує рішення ОСОБА_3 міської ради по будівництву та реконструкції об’єктів. Роботи по будівництву дитячого майданчику виконувались 27-28 квітня 2016 року, відповідно до проектно-кошторисній документації. Рішення ОСОБА_3 міської ради про затвердження проекту землеустрою та надання у власність позивача земельної ділянки було прийнято 28 вересня 2016 року, тобто через п’ять місяців після того як було облаштовано дитячий майданчик (а.с. 22).

Крім того, 25 травня 2017 року Департаментом забезпечення ресурсних платежів ОСОБА_3 міської ради позивачу повідомлено, що під час виїзду на місцевість було з’ясовано, що поруч з його земельною ділянкою на перехресті між проїздом Новим та вулицею Новою знаходиться земельна ділянка (пустир) орієнтовною площею 0,45 га. КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради направлено лист щодо перенесення дитячого майданчика на вказану земельну ділянку (пустир) (а.с. 24).

З Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки від 01 лютого 2018 року та листа Управліня з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № Б-294/0/5-18/176/6-18 від 20 лютого 2018 року вбачається, що на частині земельної ділянки ОСОБА_1 розташований дитячий майданчик, який встановлений невідомими особами (а.с. 139 – 140).

Згідно з робочим проектом будівництва дитячого майданчика, виготовленого ПП «Суми-Южана» у 2016 році, замовником будівництва об’єкта значиться Управління капітального будівництва та дорожнього господарства ОСОБА_3 міської ради (а.с. 33 – 47).

Таким чином, судом встановлено і сторонами у справі не спростовуються, що спірний дитячий майданчик фактично знаходиться на земельній ділянці по проїзду Новому, 12А у м. Суми, яка належить на праві власності позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що його права, як власника земельної ділянки, порушені внаслідок знаходження на ній дитячого майданчика, тому підлягають захисту у обраний позивачем спосіб та вважав, що ОСОБА_3 міська рада, якій територіальною громадою міста делеговано повноваження щодо здійснення права власності відносно спірного дитячого майданчика – об’єкта комунальної власності, що знаходиться на земельній ділянці позивача, спільно з ОСОБА_5 підприємством «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради, у господарському віданні якого перебуває спірний майданчик, повинні вирішити питання про його демонтаж та перенесення із земельної ділянки позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Як передбачено вимогами ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За нормами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2, п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

У ч.ч. 1, 2 ст. 23 ГК України зазначено, що органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

У частині 1 ст. 24 ГК України йдеться про те, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управляння.

Відповідно до статті 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, наведені вище норми права та встановлені в справі обставини дають підстави стверджувати, що права позивача, як власника земельної ділянки по проїзду Новому, 12А у м. Суми, є порушеними внаслідок розташування на його земельній ділянці дитячого майданчика. Зокрема, рішенням ОСОБА_3 міської ради від 25 січня 2017 року спірний майданчик був прийнятий до комунальної власності територіальної громади м. Суми і переданий в господарське відання та на баланс КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради.

Доводи в апеляційних скаргах про те, що позов пред’явлений до неналежних відповідачів не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виходячи з вимог ч.ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є ОСОБА_3 міська рада.

Крім того, відповідно до Статуту КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради його засновником є ОСОБА_3 міська рада. Пунктами 2.1, 3.3 Статуту передбачено, що метою діяльності підприємства є вирішення місцевих завдань в галузі житлово – комунального господарства, забезпечення ефективного управління об’єктами житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста Суми, підтримання їх в належному технічному стані, здійснення господарської діяльності для досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку. Також, підприємство здійснює свою діяльність за напрямом управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (а.с. 66 – 70).

Як зазначалося вище, спірний дитячий майданчик є комунальною власністю територіальної громади міста Суми та перебуває в господарському віданні, а також на балансі КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради, що підтверджується актом приймання – передачі основних засобів, затвердженого 28 лютого 2017 року міським головою ОСОБА_8, та договором про надання послуг з обслуговування та поточного ремонту дитячих та спортивних майданчиків від 20 квітня 2017 року (а.с. 76 – 78).

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, саме за рахунок ОСОБА_3 міської ради, яка уповноважена розпоряджатися об'єктами права комунальної власності територіальної громади та КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради, у якого на даний час вказане спірне майно перебуває на праві господарського відання, має бути здійснений демонтаж дитячого майданчика, що розташований на земельній ділянці відповідача.

Ураховуючи встановлені в справі обставини, колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження посилання ОСОБА_3 міської ради в апеляційній скарзі на те, що судом не визначено, які саме дії кожного з відповідачів порушують права позивача та які дії мають бути вчинені відповідачами для припинення порушення його прав.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу. Зокрема, оскарженим рішенням суду стягнуто з комунального підприємства на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн.

При цьому, місцевим судом не враховано положення п.п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно яких судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Враховуючи обставини того, що позов ОСОБА_1, пред’явлений до двох відповідачів, а саме: до ОСОБА_3 міської ради та КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради і він підлягає задоволенню, тому витрати, понесені на правову допомогу адвоката, слід компенсувати позивачу за рахунок не лише комунального підприємства, а і з міської ради також, виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_3 міської ради та КП «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі по 2500 грн. з кожного з відповідачів.

Та обставина, що у ОСОБА_3 міської ради відсутні відповідні грошові рахунки, про що вказав місцевий суд, не може бути підставою для звільнення цього відповідача від сплати судових витрат, оскільки міська рада відповідно до приписів ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України зобов’язана виконати рішення суду, навіть за відсутності відкритих в органах казначейства рахунків, так як є розпорядником коштів місцевого бюджету та має можливість його виконати, діючи, зокрема, відповідно до свого рішення від 21 червня 2017 року за № 2262-МР щодо розподілу повноважень між виконавчими органами ОСОБА_3 міської ради в частині несення зобов’язань по сплаті судових та інших витрат (а.с. 225).

До того ж, твердження ОСОБА_3 міської ради в апеляційній скарзі про те, що визначений судом розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката у сумі 5000 грн. є необґрунтованим та не співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт по даній справі колегія суддів не може взяти до уваги.

Зокрема, за змістом ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У пп. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_2 представляла інтереси позивача ОСОБА_9 на підставі договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2017 року (а.с. 12).

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) (а.с. 169 – 171) представником позивача було виконано наступні дії з надання правової допомоги: надання консультацій клієнту щодо усунення порушень його прав у даних правовідносинах; підготовка адвокатських запитів та позовної заяви (а.с. 2 – 9, 37); підготовка відповіді на відзив відповідача (а.с. 135); оформлення та копіювання документів, доданих до матеріалів справи, для суду та учасників справи; участь у судових засіданнях 16 лютого 2018 року, 02, 16 та 23 березня 2018 року, 10 та 11 квітня 2018 року (а.с. 92 – 93, 124 – 125, 147 - 149,157 – 158, 174 – 176, 177).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. підтверджуються прибутковим касовим ордером (а.с. 172).

Таким чином, з урахуванням часу та обсягу, затрачених адвокатом на виконання робіт, надання послуг, колегія суддів погоджується з визначеним місцевим судом розміром судових витрат позивача, понесених ним на правову допомогу.

За таких обставин, апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення судових витрат необхідно змінити.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 4, 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 квітня 2018 року в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу змінити та стягнути з ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 по 2500 грн. з кожного в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: Т.А. Левченко

ОСОБА_10