Постанова № 74858816, 14.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м.Суми

Справа №576/155/18

Провадження № 22-ц/788/928/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С.Г. (суддя-доповідач),

суддів: Левченко Т.А., Ткачук С.С.,

з участю секретаря судового засідання – Новікової А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2018 року в складі судді Сапона О.В., ухваленого у м. Глухів, повний текст якого складений 05 березня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_3, вимоги якого обґрунтовані тим, що 26 січня 2013 року з відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов’язань з вчасного їх повернення позичальник не виконав, тому станом на 30 листопада 2017 року утворився борг на загальну суму 121215,38 грн., який банк просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2018 року позов ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 114967,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1724,59 грн. витрат по сплаті судового збору.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 із вказаним рішенням суду не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити. Свої вимоги адвокат ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що Умови і Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не є складовою частиною кредитного договору, оскільки позичальник не підписував їх. Зокрема, представник відповідача вказав, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а саме: строків повернення кредиту, процентної ставки, розміру пені та штрафу, так як не підписали кредитний договір, тому проценти за користування кредитом повинні бути розраховані, виходячи з облікової ставки НБУ. Крім того, вимоги Банку в частині стягнення штрафних санкцій, тобто пені та штрафів, адвокат ОСОБА_4 вважає безпідставними, оскільки місцевий суд не встановив з якого саме моменту відповідач порушив зобов’язання щодо вчасного повернення кредитних коштів та не звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження обставин щодо фактичного отримання кредитних коштів та дати спливу строку їх повернення. Також, представник позивача в апеляційній скарзі заявляє про пропуск строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про задоволення апеляційної скарги та пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2013 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої відповідачу була надана платіжна картка «Кредитка «Універсальна».

Крім того, відповідач погодився, що анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_3 засвідчив, що був ознайомлений і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно, заявника було проінформовано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Заявник зобов’язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав розрахунок заборгованості, в якому зазначив, що за кредитним договором № б/н від 26 січня 2013 року станом на 30 листопада 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 121215,38 грн., яка складається з 7898,16 грн. заборгованості за кредитом, 103205,40 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3863,47 грн. пені, а також 6248,35 штрафу (а.с. 6-8).

Із вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що за період з 26 січня 2013 року по 31 жовтня 2014 року позичальник використовував кредитні кошти та частково повертав їх банку, здійснивши 31 жовтня 2014 року останній платіж в сумі 36,53 грн. При цьому, прострочена заборгованість за процентами у відповідача виникла з 30 червня 2014 року, а за тілом кредиту - з 29 серпня 2014 року.

Суду апеляційної інстанції позивач надав довідку стосовно строку дії кредитної картки, яка видавалась ОСОБА_3, з якої вбачається, що картка № 5211537328197111 діяла по липень 2016 року, перевипуск якої в подальшому не здійснювався.

Разом з тим, за період з 26 січня 2013 року по 30 листопада 2017 року банк нарахував відповідачу відсотки за користування кредитом, а саме: з 26 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року банк застосовував процентну ставку 30 % річних; з 01 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року проценти нараховувались по ставці 34,8 % річних; з 01 квітня 2015 року по 30 листопада 2017 року – по ставці 43,2 % річних (а.с. 6-8).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитного договору, тому вважав за необхідне стягнути з останнього кредитну заборгованість у загальній сумі 114967,03 грн., яка складається із 7898,16 грн. заборгованості за кредитом, 103205,40 грн. нарахованих процентів та 3863,47 грн. пені. Разом з тим, суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягають, оскільки законом заборонено притягнення до подвійної цивільно – правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов’язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Факт отримання і використання ОСОБА_3 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору, наданого позивачем, в якому відображений рух коштів з отримання, використання і часткового повернення кредитних коштів позичальником.

Як зазначалось вище, ОСОБА_3, підписавши 26 січня 2013 року анкету-заяву, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанком, а також погодився із запропонованими банком умовами використання кредитних коштів.

Водночас, стягуючи заборгованість за процентами в заявленому позивачем розмірі, зокрема, на суму 103205,40 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що з наданого банком розрахунку вбачається, що з 26 січня 2013 року по 30 червня 2014 року позичальник частково погашав борг, тобто, користувався кредитними коштами і частково погашав борг у розмірі процентної ставки на рівні 30 % річних, отже, відповідно, погоджувався з встановленою банком на момент підписання анкети–заяви процентною ставкою за користування кредитом на рівні 30% річних (а.с. 6 - 8).

В той же час, збільшення процентної ставки за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року до 34,8% річних та з 01 квітня 2015 року по 30 листопада 2017 року до 43,2% річних, у тому числі і у випадку простроченої заборгованості, сторонами кредитного договору не було узгоджено.

Проте, враховуючи, що строк дії картки відповідача встановлений до липня 2016 року, а умовами кредитного договору не визначено розмір процентів за користування кредитом після спливу строку дії кредитної картки, тому розмір процентів у даному випадку після вказаного періоду має обраховуватися, виходячи з положень ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, визначаючи заборгованість за процентами, колегія суддів враховує обставини того, що з 30 червня 2014 року (період виникнення простроченої заборгованості) по 31 липня 2016 року (строк дії картки) проценти за користування кредитними коштами повинні обліковуватися на рівні 30 % річних, а з 01 серпня 2016 року по 30 листопада 2017 року (кінцева дата розрахунку) на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, розмір заборгованості по процентам виглядає наступним чином: 4862,24 гривень з 30 червня 2014 року по 31 липня 2016 року (виходячи з процентної ставки 30 % річних)+1435,90 грн. з 01 серпня 2016 року по 30 листопада 2017 року (виходячи з облікової ставки Національного банку України)=6298,14 грн.

Зокрема, за період з липня по грудень 2014 року заборгованість по процентам становить 993,22 грн. (7898,16х30%х153:365=993,22); за 2015 рік – 2369,45 грн. (7898,16х30%=2369,45 грн.); з січня 2016 року по липень 2016 року - 1499,57 грн. (7898,16х30%х213:366=1499,57 грн.); з 01 серпня по 15 вересня 2016 року – 153,88 грн. (7898,16х15,5%х46:366=153,88 грн.); з 16 вересня по 27 жовтня 2016 року – 136 грн. (7898,16х15%х42:366=136 грн.); з 28 жовтня 2016 року по 13 квітня 2017 року – 509 грн. (7898,16х14%х168:365=509 грн.); з 14 квітня по 25 травня 2017 року – 118,16 грн. (7898,16х13%х42:365=118,16 грн.); з 26 травня по 26 жовтня 2017 року – 416,60 грн. (7898,16х12,5%х154:365=416,60 грн.); з 27 жовтня по 30 листопада 2017 року – 102,26 грн. (7898,16х13,5%х35:366=102,26 грн.).

Доказів на спростування вищевказаного розрахунку кредитної заборгованості сторони суду не надали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, виходячи із розрахунку заборгованості, наданого банком, суд першої інстанції, тим самим, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно скасувати, стягнувши з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 6298,14 грн., а не 103205,40 грн., як вказав суд першої інстанції, у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскарженого рішення суду в частині стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 3863,47 грн., колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК).

Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», які банк надав суду разом з позовною заявою, передбачена відповідальність позичальника за порушення зобов'язання, а саме: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (0,24% від суми загальної заборгованості, яка нараховується за кожний день прострочення кредиту+50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; 0,24% від суми загальної заборгованості, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту+100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше), а також штраф за порушення строків платежів за будь – яким із грошових зобов’язань (500 грн.+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, за одне й те саме порушення зобов'язання фактично передбачена подвійна відповідальність позичальника. При цьому, в ст.61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням того, що позов банку в частині стягнення процентів за користування кредитом задоволений частково, а з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість за пенею в розмірі 3863,47 грн. нарахована на загальну суму заборгованості, яка складає 111103,205 грн. (7898,16 заборгованість за кредитом+103205,40 грн. заборгованість за процентами), тому колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача не пеню, а штраф у сумі 1209,82 грн. (500 грн. + (7898,16 грн.+6298,14 грн.)х5%), як зазначено в тарифах з обслуговування кредитних карт, розмір якого значно менший, ніж пені.

Таким чином, позов банку в частині стягнення неустойки підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в зазначеній частині стосовно відмови у стягненні штрафу і стягнення пені необхідно скасувати.

Заявлене представником відповідача на стадії розгляду апеляційної скарги питання щодо застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом, процентів та штрафу колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що відповідач не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції не є підставою для вирішення апеляційним судом заяви про застосування позовної давності.

Отже, всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 15406,12 грн. (7898,16 грн. заборгованість за кредитом + 6298,14 грн. заборгованість за процентами + 1209,82 грн. штраф) в якості заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, оскаржене рішення суду на підставі ч. 1 п. п. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підлягає частковому скасуванню, у зв’язку з чим апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольняються частково, а саме: на 13 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України сплачений ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в суді першої інстанції у сумі 236,37 грн. (13 % від 1762 грн.) пропорційно до задоволених позовних вимог слід компенсувати позивачу за рахунок ОСОБА_3

Крім того, у зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги представника відповідача (на 13%) з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у сумі 354,55 грн. за апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 січня 2013 року у сумі 15406 грн. 12 коп., з яких 7898 грн. 16 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 6298 грн. 14 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом та 1209 грн. 82 коп. штраф, а не 114967 грн. 03 коп., з якої 7898 грн. 16 коп. – заборгованість за кредитом, 103205 грн. 40 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом та 3863 грн. 47 коп. пеня, як вказав суд першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 236 грн. 37 коп. на відшкодування судового збору, а не 1724 гривень 59 коп., як вказав суд першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 354 грн. 55 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: Т.А. Левченко

ОСОБА_5