Рішення № 74856812, 15.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25750/16-ц

Провадження № 2/522/4924/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Сведбанк», в особі ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Альфа-Банк», за участі третіх осіб: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання осіб такими, що втратили право на стягнення заборгованості та зняття обтяжень з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно якого просив:

-визнати Відповідача -1, Відповідача- 2, Відповідача-3 такими, що втратили право на стягнення заборгованості за кредитним договором № 1506/0708/45 -037 укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 24.07.2008 року, унаслідок спливу строку позовної давності, який сплив 08.01.2016 року.

-визнати зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 1506/0708/45-037 укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 24.07.2008 року та за іпотечним договором №№1506/0708/45 – 037-Z-1 укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 24.07.2008 року, припиненими внаслідок їх виконання проведеним належним чином.

-скасувати обтяження на нерухоме майно: Реєстраційний номер майна: 23732439; Тип майна: квартира; Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1; Загальна площа (кв.м): 86,7 Житлова площа (кв.м.): 48,7, Загальна вартість нерухомого майна (грн): 233707, Площа самочинно збудованого (кв.м.): 0, Вартість самочинно збудованого (грн):0; Технічний опис майна: трьохкімнатна квартира; Номер запису: 3517 в книзі: 693пр-184; Дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 28.07.2008; Дата внесення запису: 28.07.2008; ПІБ ОСОБА_1; Форма власності: приватна; Частка власності: 1/1; Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, р.5820, 24.07.2008, ОСОБА_2 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.

Тип обтяження: заборона на нерухоме майно; Реєстраційний номер обтяження: 7622365; Зареєстровано: 24.07.2008 12:12:02 за № 7622365 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_2, 65011, АДРЕСА_2, 34-41-37; 777-60-93; Підстава обтяження: іпотечний договір, 5821, 24.07.2008, ОСОБА_2, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, заборона № 5822; Об’єкт обтяження: квартира, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Зоопаркова, будинок 2, АДРЕСА_3; Додаткові дані: окреме майно; Заявник: Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк»;

Тип обтяження: іпотека; Реєстраційний номер обтяження: 7622448; Зареєстровано: 25.07.2012 14:10:29 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_3, 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 43, к. 5, (044) 501-94-41, 287-00-19; Підстава обтяження: Договір купівлі-продажу прав вимоги, 937, 15.06.2012, нотаріус ОСОБА_3, Об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_4, номер РПВН: 23732439; Іпотекодержатель: ПАТ «Альфа-Банк», Код: 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; Іпотекодавець: ОСОБА_1; Розмір основного зобов’язання: 5000,00 доларів США; Строк виконання: 24.07.2028; Заставна: Немає; Додаткові дані: згідно з кредитним договором № 1506/0708/45-037 від 24.07.2008 року.

Виключити записи:

З Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно:

Тип обтяження: заборона на нерухоме майно; Реєстраційний номер обтяження: 7622365; Зареєстровано: 24.07.2008 12:12:02 за № 7622365 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_2, 65011, АДРЕСА_5, 34-41-37; 777-60-93; Підстава обтяження: іпотечний договір, 5821, 24.07.2008, ОСОБА_2, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, заборона № 5822; Об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_6, номер РПВН: 23732439; Власник: ОСОБА_1, Код НОМЕР_1, АДРЕСА_7; Додаткові дані: окреме майно; Заявник: Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк».

З Державного реєстру Іпотек записи про обтяження нерухомого майна іпотекою:

Тип обтяження: іпотека; Реєстраційний номер обтяження: 7622448; Зареєстровано: 25.07.2012 14:10:29 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_3, 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 43, к. 5, (044) 501-94-41, 287-00-19; Підстава обтяження: Договір купівлі-продажу прав вимоги, 937, 15.06.2012, нотаріус ОСОБА_3, Об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_4, номер РПВН: 23732439; Іпотекодержатель: ПАТ «Альфа-Банк», Код: 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; Іпотекодавець: ОСОБА_1; Розмір основного зобов’язання: 50000,00 доларів США; Строк виконання: 24.07.2028; Заставна: Немає; Додаткові дані: згідно з кредитним договором № 1506/0708/45-37 від 24.07.2008 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що новий кредитор ПАТ «Альфа-Банк», направивши лист-вимогу від 21.11.2012 року про повне повернення кредитних коштів, змінив строк кінцевого виконання кредитного зобов’язання та фактично пропустив строк на пред’явлення відповідної судової вимоги про звернення кредитних коштів, у зв’язку з чим, є таким, що втратив право на стягнення заборгованості за Кредитним договором, а зобов’язання за вказаним договором є припиненими.

Крім того зазначив, що незважаючи на виконання ОСОБА_1 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2013 року в строки встановлені для самостійного виконання рішення, що підтверджується постановленими від 05.01.2015 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Постановами про закінчення виконавчих проваджень ВП № 45871366 та ВП № 45871392, а також на сплив позовної давності, станом на 26.12.2006 року належна позивачу квартира № 28, що знаходиться в місті Одесі по вул. Зоопарковій у будинку № 2, знаходиться в іпотеці, у зв’язку з чим був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судовому засіданні позову підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, з урахуванням пояснень осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 24 липня 2008 року, між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступник - ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений довгостроковий (строком на 20 років: до 24.07.2028 року включно) Кредитний договір № 1506/0708/45 – 037.

У забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») 24 липня 2008 року укладено Іпотечний договір № 1506/0708/45-037-Z-1 (надалі Іпотечний договір), відповідно до якого, на забезпечення виконання Основного зобов’язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру № 28, що знаходиться в місті Одесі по вул. Зоопарковій у будинку № 2 та в цілому складається з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 48,7 кв. м., та підсобних приміщень, загальною площею всієї квартири 86,7 кв.м.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Сведбанк" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "ОМЕГА БАНК", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Статут ПАТ «Омега банк» затверджено річними Загальними зборами акціонерів «Сведбанк» (протокол № 54 від 29 квітня 2013 року) та погоджений з Національним Банком України 24 травня 2013 року. Державна реєстрація змін до установчих документів проведена 28 травня 2013 року.

25.05.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило право вимоги за Кредитним договором та іпотечним договором новому кредитору - ПАТ «Дельта Банк», уклавши з останнім Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року.

15.06.2012 року ПАТ «Дельта Банк» уклало Договір купівлі - продажу прав вимоги, зокрема, за Кредитним договором та Іпотечним договором, з ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміст укладених договорів відповідає вимогам цієї статті.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що новим та єдиним кредитором у зобов’язанні є ПАТ «Альфа-Банк», а тому, вимоги Позивача про визнання ПАТ «ОМЕГА БАНК» та АТ «Дельта Банк» такими, що втратили право на стягнення кредитної заборгованості за вказаним правочином є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (бо зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати р: надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагач боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Виконання зобов'язання - це вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати відповідно до договору чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги, відшкодувати шкоду тощо.

Боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій, прийнятих кредитором, і буде виконання зобов'язання.

Зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що висунуті щодо об'єкта, предмета, місця, часу і способу виконання зобов'язання. Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна із наведених вище вимог, воно вважається виконаним неналежним чином і кредитор має право відмовитись від прийняття виконаного.

Як зазначено у позовній заяві та підтверджується відповідними матеріалами справи, 21.11.2012 року ПАТ «Альфа-Банк», як новий кредитор у зобов’язанні, на адресу Позивача направив Повідомлення про усунення порушень кредитної дисципліни у зв’яку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов’язань за Кредитним договором, Вимога про добровільне виселення, згідно з яким ПАТ «Альфа-Банк» вимагає від Позичальника, зокрема, у строк до 30 (тридцяти) днів з дати отримання цієї Вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї Вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування.

08.01.2013 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року, справа № 522/709/13-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року, позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 10.10.2012 року склала 388 981,41 гривень та складається з заборгованості: за кредитом - 370 631,25 грн.; по відсотках - 18 277,50 грн.; штрафу - 72,66 грн., судом звернуто стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати у розмірі 3 219,00 грн.

19.12.2014 року на підставі поданої 12.12.2014 року стягувачем (ПАТ «Альфа-Банк») заяви про примусове виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2013 року за виконавчим листом виданим Приморським районним судом м. Одеси від 06.02.2014 року, Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ винесені відповідні постанови про відкриття виконавчих проваджень стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення витрат по сплаті судового збору, з наданням боржнику строку для самостійного виконання рішення до 26.12.2014 року.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкт нерухомого майна 76975087 від 26.12.2016 року, Іпотекодержателем квартири № 28, що знаходиться в місті Одесі по вул. Зоопарковій у будинку № 2, рахується за ПАТ «Альфа-Банк», Код: 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6.

25.12.2014 року на виконання постанов державного виконавця, зокрема, положення про самостійне виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2013 року в строк до 26.12.2014 року, зазначена в рішенні суду сума боргу у розмірі 388 981,41 гривень сплачена в повному обсязі. Також сплачені судові витрати у розмірі 3 219 гривень. Рішення суду виконане Позивачем у строки встановлені для самостійного виконання.

05 січня 2015 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесені відповідні постанови про закінчення зазначених виконавчих проваджень.

29.12.2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2015 року провадження у :праві за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту, в частині вимог до відповідача ОСОБА_1, закрите.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2015 року ПАТ «АльфаБанк» відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03.11.2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2015 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.11.2015 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2015 року скасовано, справа в частині позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року позов ПАТ «АльфаБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

ОСОБА_1 у своєму позові зазначає, що Банк пред’явивши до позичальника за Кредитним договором вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені (Повідомлення про усунення порушень, Вимогу про добровільне виселення від 20.11.2012 року за вих. № 84228-102 б/б), ПАТ «Альфа-Банк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило строк виконання основного зобов’язання за Кредитним договором з передбаченого Кредитним договором строку 24.07.2028 року, встановивши новий строк виконання зобов’язання за Кредитним договором, який відповідає строку 27.12.2012 року, а тому перебіг позовної давності за вимогами ПАТ «Альфа-Банк» про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після спливу 37-ми днів з дня направлення такої вимоги. Відтак, 28.12.2012 року є початком перебігу строку позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, а отже сплив строку позовної давності визначається днем, місяцем та роком яким відповідає 28.12.2015 року. 08.01.2013 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Поданням зазначеного позову ПАТ «Альфа-Банк» перервало позовну давність, сплив якої почався 28.12.2012 року. Якщо врахувати, що з 08.01.2013 року (Відповідач-3 вперше звернувся з позовом до суду з вимогами до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом в межах строку позовної давності) перебіг позовної давності розпочався заново, то він сплив 08.01.2016 року, тому саме до цієї дати Відповідач мав звернутися з позовом до суду для того, щоб позовну давність за його вимогами не було пропущено.

Тобто, позивач вважає, що звернення ПАТ «АльфаБанк» до суду від 29.12.2014 року з позовом, зокрема, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не є перериванням строку позовної давності, а тому строк позовної давності є таким, що сплив 08.01.2016 року.

Проте, суд критично ставиться до вищенаведених пояснень позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про іпотеку» передбачено вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено вичерпний перелік підстав припинення іпотеки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Так, звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»

Таким чином, умови договору іпотеки містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому безпідставними є посилання позивача на те, що майно, що було предметом іпотеки за іпотечним договором втратило властивості іпотечного майна як такого, що здатне Забезпечити певні вимоги, а відтак предмет іпотеки за іпотечним договором не припинив існування ( пункт 12.2.,12.3.,12.3.1.).

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 «Припинення зобов’язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов’язується із судовим захистом суб’єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб’єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов’язаної особи.

У зобов’язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб’єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов’язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов’язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов’язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов’язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п’ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов’язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов’язання не визнає. Виконання боржником зобов’язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов’язання не припиняється.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов’язанням.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15.05.2017 року у справі за № 6-786цс17.

Також, суд погоджується з поясненнями відповідача, стосовно того, що сплив позовної давності та її застосування провадиться лише в процесі стягнення заборгованості та не може бути встановлений у даній справі, оскільки саме застосування позовної давності має свій особливий порядок та при її застосуванні суд відмовляє в задоволенні вимог позивача, проте не визнає відповідача таким, що втратив право на стягнення заборгованості.

При цьому суд також наголошує, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту прав особи в цивільних правовідносинах, як визнання такими, що втратили право на стягнення заборгованості. Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за договором кредиту на сьогоднішній день не погашена, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягу з виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 18.06.2012 року по 10.06.2018 рік та розгорнутого розрахунку заборгованості, тобто, Банк має право вимагати від позивача виконання основного зобов’язання, у зв’язку з чим не може бути визнаний судом таким, що втратив право на стягнення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на те, що основне зобов’язання не є припиненим, а тому іпотека, маючи похідний характер від нього, є дійсною до врегулювання заборгованості за основним Кредитним договором.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (65114, АДРЕСА_8, РНОКПП: НОМЕР_1) до ПАТ «Сведбанк», в особі ПАТ «Омега Банк» (код ЄДРПОУ: 19356840, 01032, м. Київ, вул. Новокостянтинівська,18 В) ПАТ «Дельта Банк» (КОД ЄДРПОУ: 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б), ПАТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6), за участі третіх осіб: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ: 21708016, 04053, Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про визнання осіб такими, що втратили право на стягнення заборгованості та зняття обтяжень з нерухомого майна – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 22.06.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук