Ухвала суду № 74855181, 31.05.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/843/18

Провадження № 6/496/54/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

представника заявника – ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2Є – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка Одеської області заяву АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання за рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2009 року, по справі № 2-432/2009 р., за позовом ВАТ ««ОСОБА_4 ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із вказаною заявою.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 лютого 2010 року Біляївським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист по справі № 2-432/09. 11 березня 2010 року за заявою банку було відкрито виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 28 грудня 2010 року винесено постанову про повернення виконавчого провадження. На адресу банку оригінал виконавчого провадження після винесення постанови не надходив. Більше того за період з 11 березня 2010 року по 29 травня 2013 року взагалі не надходило будь-якої інформації про стан виконавчого провадження. Банком на адресу начальника ДВС двічі направлявся запит про стан проведення виконавчих дій та 11 лютого 2014 року було отримано відповідь, згідно якої вказано, що виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_2 було закрито, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Відділом ДВС не було подано доказів відправлення на адресу банку оригіналу виконавчого листа.

У судовому засіданні представник заявника просив задовольнити заяву та надав письмові заперечення проти заяви. (а.с. 48-49).

Представник боржника ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 січня 2009 року Біляївським районним судом Одеської області винесено рішення згідно якого позов ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 614032,46 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку судові витрати у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 4).

11 лютого 2010 року по вказаній справі Біляївським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист. (а.с. 5-6).

11 березня 2010 року, постановою № В-4/778 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-432/09. (а.с. 8).

28 грудня 2010 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. (а.с. 9).

30 травня 2013 року та 17 січня 2014 року до відділу ДВС банком були направлені запити про стан проведення виконавчих дій. (а.с. 10-11).

11 лютого 2014 року відділом ДВС банку надано лист-відповідь № 4291, згідно якого вказано, що виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_2 було закрито, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Та станом на дату складання листа виконавчий документ на їх адресу не надходив. (а.с. 12).

Згідно до листа Біляївського міськрайонного ВДВС від 15 травня 2018 року № 9303/25, виконавче провадження за виконавчим листом № 2-432/2009 завершено. Більш детальну інформацію не можуть надати, так як строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу ДВС, приватного виконавця, становить 3 роки. (а.с. 47).

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017 р.), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Оскільки строк звернення до суду із вимогою про видачу дубліката виконавчого документа законом не визначено, доцільність такого звернення зберігається лише в межах строків, встановлених для пред’явлення виконавчого документа до виконання, оскільки після їх спливу виконавче провадження не може бути відкрите.

Отже, вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого документа суду необхідно встановити чи звернувся заявник про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред'явлення останнього до виконання, у разі пропуску такого строку чи звертався заявник із заявою про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката.

На переконання суду, єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність необхідних доказів, щодо підтвердження факту втрати виконавчих документів.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час набрання рішенням законної сили, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

З огляду на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження тобто з 11 березня 2010 року до моменту направлення представником банку запиту від 30 травня 2013 року про стан виконавчого провадження пройшло більше трьох років, вбачається, що стягувач не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду на протязі всього можливого строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, з моменту направлення останнього запиту банком до відділу ДВС, а саме з 24 квітня 2015 року до моменту подачі вказаної заяви до суду тобто до 26 лютого 2018 року, пройшло близько трьох років, хоча однозначно про те, що виконавчий лист повернутий та відповідно строк його повторного пред’явлення до виконання пропущений стягувач дізнався згідно листа відділу ДВС від 11 лютого 2014 року. Тобто стягувач не приймав ніяких мір законного характеру для забезпечення своїх прав протягом значного часу, що також викликає сумнів в поважності пропущеного ним строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Також, стягувачем не надано жодного доказу, який би свідчив про факт втрати виконавчого листа та не надано доказів, що у сторони стягувача були об'єктивно непереборні, незалежні від його волевиявлення істотні труднощі, які б заважали йому здійснювати процесуальні дії вчасно та належним чином слідкувати за ходом виконавчого провадження.

На підставі викладеного, вбачається, що стягувач за весь можливий строк пред’явлення виконавчого документу жодного разу не поцікавився його ходом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки видача дубліката виконавчого листа у відповідності до П.17.4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦПК України, пов'язується із умовою, що стягував або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання, суд аналізуючи у сукупності зазначені докази та правові норми дійшов висновку, що заявник не надав суду належні та допустимі докази поважності пропуску строку звернення до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа до закінчення строку пред’явлення його до виконання.

Оскільки судом встановлені підстави у відмові видачі дублікату виконавчого листа за пропуском строку звернення до суду суд вважає що є безумовною підставою і для відмови у задоволенні заяви про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Керуючись ст. ст. 81, 433, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання за рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2009 року, по справі № 2-432/2009 р., за позовом ВАТ ««ОСОБА_4 ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області на протязі 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.

31 травня 2018 року