Постанова № 7485153, 21.12.2009, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2009 р.                                                             Справа № 2а-5822/09/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

          за участю секретаря судового засідання- Михайленко О.В.,

представника позивача -Груздо Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Зерноплюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту – позивач, СОВ Фонду соціального захисту інвалідів) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Зерноплюс» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Компанія «Зерноплюс») 6350,00грн. адміністративно-господарських санкцій, пеню в розмірі 269грн. 31коп., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту – Закон), маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі до 16.04.2009року 6350,00грн. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 269грн. 31коп. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем сплаченою не була.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, та зазначив, що на підприємстві в 2008 році підприємством було створено у відповідності до нормативу одне робоче місце, компетентні органи про наявність такого робочого місця були повідомлені, крім того вже з 01.08.2008року на підприємстві працював один інвалід, а тому відповідач вважав, що позивач не мав правових підстав до застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені. А тому просив у задоволенні позову відмовити (а.с.15).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові підтримав, пояснив, що заборгованість на момент розгляду справи відповідачем не погашена, просив стягнути її в судовому порядку.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.25), в судове засідання не з’явився, про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив.

Заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Статтею 18 Закону передбачено обов’язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, (до них відноситься і відповідач – ТОВ «Компанія «Зерноплюс») виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону для підприємств установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.5), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 10 осіб.

Таким чином, відповідно до ст.19 Закону, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача, повинна становити одне робоче місце.

Однак, фактично у 2008 році, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується дослідженими матеріалами справи (а.с.10,11,28), на підприємстві відповідача лише з 01.08.2008року була зарахована до штату особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлено 2 група інвалідності .

Згідно ч.ч.1,4 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менше ніж установлена нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарській санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що в 2008 році звіти до центру зайнятості подавались відповідачем несистематично, через значний проміжок часу, зокрема про що свідчать їх копії, надані, в тому числі відповідачем в обґрунтування своєї позиції (а.с.17,29), зазначені дії на переконання суду свідчать про не вжиття усіх необхідних заходів, визначених ст. 18 Закону, для недопущення господарського правопорушення, а тому ТОВ «Компанія Зерноплюс» зобов’язано було перерахувати позивачу у встановлений строк передбачені Законом адміністративно-господарські санкції у розмірі 6350,00грн. (12700,00грн. (половина середньорічної заробітної плати штатного працівника)*1 (кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів), однак, як вбачається із встановлених в судовому засіданні обставин, зазначені кошти сплаченими не були.

Згідно ст. 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В судовому засіданні встановлено, що за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, з врахуванням вищезазначених вимог, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 269грн. 31коп. (а.с.4)

Враховуючи, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6350,00грн. та пеня -269грн. 31коп., в порушення вимог Закону станом на момент розгляду не погашені, суд, зважаючи на норми ст.19,20 Закону, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат, у зв’язку з ненаданням відповідних доказів таких витрат та згідно зі ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Зерноплюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені –задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Зерноплюс» (код ЄДРПОУ 31835860) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 6350,00грн. адміністративно-господарських санкцій, 269грн. 31коп. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, разом стягнути 6619грн. 31коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                               (підпис)                               В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя                                                                       В.М. Соколов