Постанова № 74850763, 19.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 335/4642/17

Провадження №22ц/778/1307/18

Головуючий у 1 інстанції: Соболєв І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року 2017 ОСОБА_5, звернулась до суду з позовом до ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_6, в якому просила суд визнати припиненою поруку за договором поруки № 11150960000/П, укладеним між АКІБ »Укрсиббанк» (та ОСОБА_5, яким забезпечуються виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_6 перед ПАТ «Укрсиббанк» за кредитним договором № 11150960000 від 04.05.2007.

В обґрунтування позову зазначала, що 04.05.2007 між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 11150960000 на суму 44 200,00 дол. США. В той же день, 04.05.2007 між позивачем та АКІБ «Укрсиббанк» укладено договір поруки №11150960000/П, за умовами якого поручитель погодилася відповідати за борговими зобов’язаннями ОСОБА_6 по кредитному договору №11150960000, які існували в редакції, на момент укладення договору в межах суми боргу в розмірі 44 200,00 дол. США. Додатковими угодами від 26.02.2009 та 26.10.2009 до кредитного договору було внесено зміни без погодження поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності, оскільки змінено графік погашення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого загальна сума платежів за кредитним договором (тіло та проценти) була змінена в сторону збільшення. Крім того, 11.11.2014 позичальнику було вручено вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 38 348,23 дол. США із строком виконання до 13.12.201 , внаслідок чого змінився строк повернення кредиту на 13.12.2014. Відповідно до вимог ст. 559 ЦК України 6-місячний строк сплинув, оскільки у вказаний проміжок часу банк у будь-який формі вимог до поручителя не пред'явив, тобто договір поруки припинений.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (назву змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», відповідно статуту та свідоцтва про державну реєстрацію від 18.12.2009) та ОСОБА_6 (позичальник) укладений договір про надання споживчого кредиту № 11150960000 (далі – Кредитний договір) відповідно до якого позичальник отримав кредит (кредитні кошти) в іноземній валюті у розмірі 44 200 (сорок чотири тисячі двісті) доларів США 00 центів, що дорівнює еквіваленту 223 210 (двісті двадцять три тисячі двісті десять) гривень 00 коп. за курсом НБУ на день укладення Договору, в порядку і на умовах, зазначених у Кредитному договорі.

Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач-2 зобов’язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 03.05.2028, згідно з графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору), якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці. Також сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених Договором (п.1.2.2., п.1.3.1., п. 1.3.2. Кредитного договору). Дані умови договору були відомі позичальнику, своїм підписом він підтвердив, що йому зрозумілі усі умови Кредитного договору, він вважає їх справедливими та погоджується з ними.

Згідно п. 6.1 Договору про надання споживчого кредиту №11150960000 від 04.05.2007, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 6 кредитного договору. Згідно розділу 6 кредитного договору банк повідомляє позичальника про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, шляхом направлення письмової вимоги на адресу позичальника. Позичальник повинен сплатити всю суму кредиту протягом 31 календарного дня, з дати одержання вимоги банку. У випадку неотримання вимоги внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це повідомлення банку), чи у разі неотримання позичальником вимоги з інших підстав, протягом 40 календарних днів з дати направлення вимоги банком, термін повернення кредиту вважається таким що настав на 41 календарний день, з дати відправлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту.

19.12.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту №11150960000 від 04.05.2007 року, згідно якої було змінено строк сплати процентів за договором, з «01 по 10 число кожного місяця» на: «з 01 по 25 число кожного місяця». Відповідно змінився графік погашення кредиту, що відображено у Додатку № 2 до Договору про надання споживчого кредиту.

26.02.2009 між АКІБ «УкрСиббанк», і ОСОБА_6 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання споживчого кредиту №1115096000 від 04.05.2007 , згідно якої сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту і виклали його у вигляді Додатку № 3 до Договору. Ця угода укладалась у присутності позивача, оскільки містить її підпис.

26.10.2009 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання споживчого кредиту №1115096000 від 04.05.2007 року, згідно якої сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту та виклали Додаток №1 до Договору у новій редакції.

17.09.2010 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору про надання споживчого кредиту №11150960000 від 04.05.2007 року, якою змінено схему погашення кредиту, а саме зобов'язання позичальника сплачувати кредит та плату за кредит, шляхом щомісячної сплати платежів у розмірі 473,25 доларів США, по 20 число кожного місяця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

На забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 за Кредитним договором, 04.05.2007 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 11150960000/П (далі – Договір поруки), згідно з умовами якого поручитель ОСОБА_5 відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в повному обсязі, що і боржник.

Згідно з п. 1.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, за повернення основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені й інших штрафних санкцій, обумовлених у кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки, відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання Боржником своїх зобов’язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов’язань за договором (п. 1.5. договору поруки).

Згідно з п. 2.1 договору поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником. Якщо зміни в кредитний договір, призвели до збільшення відповідальності поручителя, які були внесені без його згоди, обсяг відповідальності поручителя залишається колишнім.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором кредитор має право висунути свої вимоги безпосередньо до поручителя.

17.09.2010 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено Додаткову угоду/Договір про внесення змін № 1 до договору поруки № 11150960000/П від 04.05.2007 , згідно якого поручитель надала свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується договором, а саме, зміну схеми погашення кредиту.

Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання перед боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України чітко визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, як встановив суд попередньої інстанції, позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування доводів про те, що порука є припиненою у визначеному чинним законодавством України порядку, а саме з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

У даному випадку поручитель ОСОБА_5 згідно з укладеною додатковою угодою №1 від 17.09.2010 до Договору поруки дала згоду на внесення змін до кредитного договору позичальником стосовно терміну повернення кредиту, графіку погашення, та зміну основного зобов'язання.

Щодо застосування в якості підстави на припинення договору поруки ст. 559 ч. 4 ЦК України.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

П. 3.1 Договору поруки встановлено, що договір діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

У Кредитному договорі йдеться, що позичальник має повернути кредитні кошти до 03.05.2028 року (п. 1.2.2 п. 1.2).

Умовами п. 2.2. Договору поруки встановлено, у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за основним договором Кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

У зв’язку з порушенням ОСОБА_6 зобов’язань за Кредитним договором, 11.07.2015 року на адресу позивача було направлено вимогу від 10.07.2015 року, згідно якої Банк вимагав від поручителя погасити прострочену заборгованість та попередив про можливість визнання строку виконання зобов’язань у повному обсязі таким, що настав. Дана вимога була направлена рекомендованим листом, про що свідчить довідка на конверті про повернення листа за закінченням терміну зберігання (вимога направлена ОСОБА_5 за двома адресами: АДРЕСА_1/8, 8/9 та АДРЕСА_2/24. Зазначені вимоги повернуті поштовим відділенням відправнику у зв'язку із «закінченням терміну зберігання».

Отже, 11.07.2015 банк направив письмову вимогу на адресу поручителя з вимогою погасити наявну прострочену заборгованість за кредитом протягом 31 календарного дня з дати отримання цієї вимоги, а у випадку непогашення у зазначений строк вказаної заборгованості на 32 календарний день з дати отримання вимоги, або на 41 день з дати відправлення вимоги зазначено про необхідність достроково повного погашення кредиту.

Отже направляючи вказану вимогу банк змінив термін виконання основного зобов'язання згідно ст. 1050 ЦК України.

Оскільки вимоги не були виконані, банк звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя за кредитним договором № 11150960000 від 04.05.2007 .

Позов банку направлено в суд 28.08.2015, тобто в межах строків, згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, банком не були пропущені строки, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати поруку за договором № 11150960000/П від 04.05.2007 припиненою.

Крім того, заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2017 по справі № 335/9174/15-ц позовні вимоги банку до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволені повністю і з боржника і поручителя стягнуті солідарно грошові кошти за вказаним кредитним договором та договором поруки. Рішення суду набрало законної сили 14.02.2017 (а.с. 61-63).

Зазначеним рішенням окрім встановленого факту стягнення заборгованості на користь банку з боржника та поручителя встановлено, що «згідно п. 6.1 Договору про надання споживчого кредиту № 11150960000 від 04.05.2007, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 6 кредитного договору. Згідно розділу 6 кредитного договору банк повідомляє позичальника про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, шляхом направлення письмової вимоги на адресу позичальника. Позичальник повинен сплатити всю суму кредиту протягом 31 календарного дня, з дати одержання вимоги банку. У випадку неотримання вимоги внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це повідомлення банку), чи у разі неотримання позичальником вимоги з інших підстав, протягом 40 календарних днів з дати направлення вимоги банком, термін повернення кредиту вважається таким що настав на 41 календарний день, з дати відправлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту. Матеріалами справи підтверджується, що 10.07.2015 позивач направив вимоги відповідачам про виконання кредитного договору. Вимога була отримана відповідачем, ОСОБА_6 16.07.2015. Вимога про дострокове повернення кредиту відповідачами виконана не була.».

З огляду на вищевикладене, суд попередньої інстанції прийшов до висновку, що посилання позивача, як на підставу своїх позовних вимог про визнання припиненою поруки ч. 1, ч. 4 ст. 559 ЦК України, є необґрунтованими та непідтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи у вихідний день, щодо збільшення обсягу відповідальності, щодо припинення поруки ще з 26.102009 року, щодо вручення кредитором вимоги, невірним застосуванням судом норм законодавства - зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 червня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: