Постанова № 7484940, 23.12.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2-а-11473/09 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Ясківець М.П.,

за участю:

представника прокуратури - Харенко В.М.

представника відповідача Приватного підприємства " Авторинок" - Огриза Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Прокуратури м. Кременчука в інтересах держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областідо Приватного підприємства "Авторинок", Приватного підприємства "Саргон-Плюс"про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Прокуратура м. Кременчука в інтересах держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області(надалі - позивач)звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Авторинок", Приватного підприємства "Саргон-Плюс"про визнання недійсним господарського зобов'язання, вчиненого відповідно до договору №37/5 від 01.06.2005 р. між Приватним підприємством " Авторинок " та Приватним підприємством " Саргон - Плюс", стягнення з Приватного підприємства "Авторинок " на користь держави отримане за господарським зобовязанням в розмірі 114200,17 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що договір №37/5 від 01.06.2005 р. укладений між Приватним підприємством " Авторинок " та Приватним підприємством "Саргон - Плюс" з метою завідомо суперечній інтересам держави і суспільства, а саме у ПП “Саргон-Плюс”, що в свою чергу підтверджується поясненнями гр. ОСОБА_4.

Представник прокуратури в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча належним був повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача ПП “Авторинок” в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на підтвердження виконання робіт по договору №37/5 від 01.06.2005 р. був підписаний акт № 06-07-01 від 30.06.2005 р. прийому виконаних підрядних робіт за червень 2005 р. та ПП “Саргон-Плюс”була видана податкова накладна № 1021 від 30.06.2005 р. на загальну суму 114200,17 грн. Крім того, ПП “Авторинок” сплатило ПП “Саргон-Плюс”за виконані роботи у безготівковій формі шляхом перерахування і грошових коштів зі свого рахунку на рахунок ПП “Саргон-Плюс”за платіжним дорученням № 202 від 05.07.2005 р. Таким чином, наполягають, що дана угода мала реальний характер, а умисел ПП “Саргон Плюс”на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства не може вважатися доведеним та встановленим відповідно до вимог чинного законодавства.

Уповноважений представник відповідача ПП “Саргон-Плюс”в судове засідання не зявився, заперечень проти позову не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Представником позивача надано довідку-витяг з ЄДРПОУ від 21.12.2009 року, відповідно до якої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про ПП “Саргон-Плюс не знайдено.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, між Приватним підприємством " Авторинок " (Замовник) та Приватним підприємством "Саргон - Плюс"”(Виконавець) було укладено договір про виконання робіт від 01.06.2005 р. №37/5, згідно умов якого Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по плануванню, підсипці, благоустрою, ґрунтовому покриттю території авторинка в строк з 01.06.2005 р. до 29.07.2005 р., та Замовник зобовязується сплатити виконавцеві 120000 грн..

Окрім того, сторонами погоджено локальний кошторис облаштування майданчику ринку, підписано акт №06-07-01 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2005 року.

Приватним підприємством “Саргон-Плюс” виписано ПП “Авторинок”, як платнику податку, податкову накладну №1021 від 30.06.2005р. на загальну суму 114200,17 грн., з яких податок на додану вартість становить 19033,36грн.

Відповідно до копії платіжного доручення № 202 від 05.07.2005 р., наявного в матеріалах справи та закріпленого печаткою Полтавського ГРУ ПриватБанку Відділення “Кременчуцька філія”, Платником ПП “Авторинок”( код 31622769 банк платника Філія КБ “Приватбанк”м. Кременчук , код банку 331531, рах. № 260006347192001) перераховано ПП “Саргон Плюс”( одержувач , код 32738200, банк ПФ АКИБ “УкрСиббанк”, код банку 331865, рах. № 26007183480000) 114 200,17 грн. із зазначенням платежу оплата за виконані роботи згідно рахунку №0507 від 05.07.2005 року в т.ч. ПДВ -19033,36 грн..

Перерахування вказаної суми із рахунку ПП “Авторинок”, також підтверджується випискою Полтавського ГРУ ПриватБанку Відділення “Кременчуцька філія ” від 05.07.2005р..

В свою чергу, відповідно до пояснень позивача від 23.12.2009 р. № 432/10-043, Приватне підприємство “Авторинок” бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2005 р. не отримувало.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що сторонами виконано умови договору від 01.06.2005 р. №37/5, що підтверджується актом № 06-07-01 від 30.06.2005 р. прийому виконаних підрядних робіт за червень 2005 р. та платіжним дорученням № 202 від 05.07.2005 р..

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача ПП “Саргон- Плюс”умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності ПП “Саргон- Плюс” є пояснення гр. ОСОБА_4, яка була директором підприємства “Саргон Плюс”на момент вчинення зобовязання.

Відповідно до пояснень ОСОБА_4 , ніяких господарських документів і від імені підприємства вона не підписувала і ніякої діяльності від імені підприємства не вела, за її висловлюваннями фінансово-господарську діяльність від імені підприємства вела гр. ОСОБА_5.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до наявних справі рішень судів (ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 07.04.2006 р. та постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.11.2005 р.)постанови про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПП “Саргон Плюс” скасовано.

Зважаючи, на наведене, жодного доказу про наявність умислу у осіб, які укладали спірний договір суду не надано та не підтверджено в ході судового розгляду даної справи.

Крім того, представником позивача не надано суду доказів також на підтвердження того, що правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Водночас, відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), він набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

В даному випадку, враховуючи, що виконання договору відбулось в період після 01.01.2004 р., підлягають застосуванню ст. 215, 203 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначено вище, відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509 ХІІ, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи наведене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України за вимогами про визнання недійсним господарського зобовязання за договором №37/5 від 01.06.2005 р. суд закриває провадження у справі.

Нормами Цивільного кодексу України не передбачено такої відповідальності (правових наслідків) у вигляді публічно-правової санкції як стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка є нікчемною або визнаною судом в установленому порядку недійсною, не є адміністративно-правова конфіскація, а є повернення сторін у початковий стан (двостороння реституція).

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені, частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України ( надалі ГК України). Зазначені санкції не можна застосувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами 01.06. 2005 р.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 02.08.2006 р., тобто більш ніж через рік після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача адміністративної санкції у вигляді конфіскації..

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПП “Авторинок” в доход держави 114200,17 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Прокуратури м. Кременчука в інтересах держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області до Приватного підприємства "Авторинок", Приватного підприємства "Саргон-Плюс"про стягнення коштів відмовити.

Провадження у справі в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, що вчинене відповідно до договору №37/5 від 01.06.2005 р. укладеного між Приватним підприємством "Авторинок"та Приватним підприємством "Саргон-Плюс" закрити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2009 року.

СуддяС.О. Удовіченко