Постанова № 74847868, 21.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1533/18 Справа № 192/1396/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 52

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Кравцової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Лисичанської міської ради, орган опіки та піклування Солонянської районної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Лисичанської міської ради, орган опіки та піклування Солонянської районної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – визнано не поданою та повернено. (а.с. 77).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та просить направити справу до суду першої інстанції.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді - скасувати, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Лисичанської міської ради, орган опіки та піклування Солонянської районної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (а.с.1-2).

Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із тим, що в позовній заяві позивачкою не повністю викладено обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а також ті обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги в частині стягнення аліментів саме в розмірі 1/4 частини від доходів відповідачки. Крім того, в позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги. Позивачкою також не надано суду оригіналу квитанції про сплату судового збору, оскільки при направленні позовної заяви до суду, квитанцію про сплату судового збору не було надано, що було виявлено під час розкриття конверта в якому направлялась позовна заява до суду, про що складено акт Солонянським районним судом Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року №21, хоча в додатках до позовної заяви наявність квитанції зазначено, даний акт було направлено позивачці, якою направлено до суду супровідним листом лише копію квитанції про сплату судового збору.

02.11.2017 року на виконання вказаної ухвали, ОСОБА_2 надала суду заяву про усунення недоліків, в якій вона зазначила, що висновок органу опіки та піклування Солонянської районної ради було зроблено за її заявою, окрім того вона в додатку зазначила, що додається оригінал квитанції про сплату судового збору, довідку СОШ №12, лист адміністрації СОШ №12.

Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області 06 листопада 2017 року зазначена позовна заява була повернута позивачу як неподана. В обґрунтування ухвали суддя посилається на те, що заява позивачки не є усуненням недоліків визначених в ухвалі від 12 жовтня 2017 року (а.с.17).

Однак з вказаними висновками судді 1 інстанції, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали), або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали), сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, діючим законодавством України не передбачено, що підставою для повернення позовної заяви після залишення її без руху, можуть бути причини, зазначені в ухвалі.

Так, не може бути підставою для повернення позовної заяви не зазначення доказів, зокрема, згідно ч. 4 п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику.

Необхідні для вирішення справи докази можуть бути долучені до початку розгляду справи, зокрема у попередньому судовому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги - може стати підставою для відмови в задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.

Крім того, позивач не позбавлений можливості під час розгляду справи в передбаченому законом порядку, уточнити свої позовні вимоги.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду 1 інстанції для продовження розгляду та вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року – скасувати і направити справу до суду 1 інстанції для продовження розгляду та вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: