Ухвала суду № 74847484, 21.06.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5187/18

1-кс/243/1259/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Слов'янськ

Слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Старовецький В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Каліух К.М.

прокурора Пшеничного А.В.

слідчого Приходько О.П.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

власника майна ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 17 м. Слов'янська клопотання слідчого СВ Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4, за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051720000067 від 02.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч.3 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся слідчий СВ Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 з клопотанням погодженим прокурором Слов'янської місцевої прокуратури про арешт майна.

Із змісту поданого до слідчого судді клопотання видно, що слідчим відділом Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування за фактом одержання службовою особою неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, відомості про який 02 травня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018051720000067 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 грудня 2018 року між Державним вищим навчальним закладом «Донбаський державний педагогічний університет» та ОСОБА_2 було укладено контракт про призначення останнього на посаду декану педагогічного факультету вказаного навчального закладу терміном дії з 22 грудня 2018 року до 21 грудня 2020 року. Після цього, 30.12.2015 наказом № 358-к ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет ОСОБА_2 було призначено на вказану вище посаду декана педагогічного факультету.

Таким чином, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді декана педагогічного факультету державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» в період з 30.12.2015 до теперішнього часу є обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій та відповідно до п.1 ст. 364 КК України є службовою особою.

У травні 2018 року, більш точну дату та час під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2, перебуваючи у адміністративній будівлі Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет», в силу виконуваних службових обов’язків, що

передбачені контрактом декана педагогічного факультету, стало відомо про необхідність складання студентами четвертого курсу ДВНЗ «ДДПУ» за спеціальністю «Соціальна педагогіка» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 державного іспиту. Того ж дня у той самий час, у ОСОБА_2, який перебував за вказаною вище адресою виник злочинний умисел, спрямований на отримання грошових коштів у якості неправомірної вигоди від останніх для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконних дій, спрямованих на позитивне складання вказаного державного іспиту студентами.

Після цього 22 травня 2018 року, більш точного часу встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою реалізації злочинного наміру, спрямованого на отримання грошових коштів у якості неправомірної вигоди, знаходячись у приміщенні кабінету аудиторії №8, розташованої на другому поверсі адміністративної будівлі ДВНЗ «ДДПУ», розташованої за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, пров. Вчительський, 1, використовуючи своє службове становище звернувся до працівника вказаного навчального закладу ОСОБА_7 з вимогою спонукати студентів четвертого курсу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до надання останньому через ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 2200 гривень за кожну, а загалом 4400 гривень, у якості неправомірної вигоди за вчинення в інтересах студентів незаконних дій, спрямованих на позитивне складання державного іспиту. Крім того, в розмові з ОСОБА_7, ОСОБА_2 повідомив останню, що в разі відмови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від надання неправомірної вимоги на користь ОСОБА_2 останні мали отримати негативні оцінки за складання іспиту та в подальшому бути відрахованими з навчального закладу.

Після цього, ОСОБА_7, усвідомлюючи незаконність вимог ОСОБА_2 звернулася до правоохоронного органу з заявою про вчинення кримінального правопорушення, виявивши бажання взяти участь у заходах по викриттю злочинної діяльності останнього.

15 червня 2018 року близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи у кабінеті аудиторії №8, розташованої на другому поверсі адміністративної будівлі ДВНЗ «ДДПУ», по пров. Вчительському, буд. 1, м. Слов’янська, Донецької області, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання для себе неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_7 неправомірну суму у розмірі 4400 гривень за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища, які повинні виразитися у позитивному складанні студентами четвертого курсу педагогічного факультету ОСОБА_5 та ОСОБА_6 державного іспиту

Того ж дня, у період часу з 10 год. 08 хв. до 14 год. 40 хв. співробітниками поліції у ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, пров. Вчительський, буд. 1, у кабінеті аудиторії №8 за фактичним місцем працевлаштування ОСОБА_2 було виявлено та вилучено одержані останнім у якості неправомірної вигоди грошові кошти у сумі 4400 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи службовою особою, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення дій з використанням наданого службового становища, в інтересах третьої особи, хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 368 КК України.

15.06.2018 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_2, а саме приміщення квартири, розташованої за адресою: м. Слов’янськ, вул. Центральна 22/20 за участю його дружини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 В ході обшуку гр. ОСОБА_3 добровільно надала для подальшого вилучення 1 (один) блокнот в обкладинці жовтого кольору із черновими записами, 1 (один) блокнот в обкладинці синього кольору із черновими записами, банківські картки:

1) ПУМБ №5167543400405012

2) Промінвестбанк №4731219107821377

3) Приватбанк №5168742202218651

4) Приватбанк №1201000151698706

5) Приватбанк №4731219107454430.

Слідчий в клопотання зазначає, що згідно наявної оперативної інформації систематична передача неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів здійснювалася шляхом транзакцій на карткові рахунки ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3

Таким чином інформація про карткові рахунки містить в собі ознаки, передбачені ч.ч. 1,2 ст. 98 КПК України, та може бути використана як речовий доказ, у зв’язку з чим слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

Згідно ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення слідчого та прокурора, які підтримали клопотання та просили його задовольнити, підозрюваного та його захисника, які заперечували щодо задоволення клопотання слідчого, власника майна ОСОБА_3, яка зазначила, що банківські рахунки відкриті на її ім’я та просила відмовити в задоволенні клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні вказали, що необхідність арешту майна обумовлюється наявністю оперативної інформації щодо систематичної передачі неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів здійснювалася шляхом транзакцій на карткові рахунки ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину.

Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до положень ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так слідчий та прокурор під час судового розгляду справи не заперечували того факту, що слідством встановлено, те що 15 червня 2018 року близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи у кабінеті аудиторії №8, розташованої на другому поверсі адміністративної будівлі ДВНЗ «ДДПУ», по пров. Вчительському, буд. 1, м. Слов’янська, Донецької області, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання для себе неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_7 неправомірну суму у розмірі 4400 гривень за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища, які повинні виразитися у позитивному складанні студентами четвертого курсу педагогічного факультету ОСОБА_5 та ОСОБА_6 державного іспиту

Того ж дня, у період часу з 10 год. 08 хв. до 14 год. 40 хв. співробітниками поліції у ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, пров. Вчительський, буд. 1, у кабінеті аудиторії №8 за фактичним місцем працевлаштування ОСОБА_2 було виявлено та вилучено одержані останнім у якості неправомірної вигоди грошові кошти у сумі 4400 гривень.

Будь яких інших фактичних даних на підтвердження отримання неправомірної вигоди підозрюваним шляхом зарахування грошових сум на карткові рахунки його дружини слідство не надало.

Проаналізувавши у своїй сукупності всі доводи та підстави для накладення арешту зазначені слідчим та прокурором, слідчий суддя зазначає, що банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Звідси слідує висновок про те, що банківський рахунок використовується лише для обліку грошових коштів, а не їх фактичного збереження. Тобто, банківський рахунок містить лише числові відомості про кількість грошових коштів.

Натомість, чинним КПК України, а саме ст. 98 КПК України прямо передбачено, що речовими доказами визнаються лише матеріальні об’єкти, в тому числі, грошові кошти, які можуть належати до матеріальних об’єктів, наприклад, у вигляді грошових банкнот/купюр, які є матеріальними об’єктами.

Однак грошові кошти на банківському рахунку представляють собою комп’ютерний код, що в силу природи, відносить їх до нематеріальних об’єктів. Як наслідок грошові кошти на банківському рахунку не містять ознаки речового доказу, а саме - матеріальності. Окрім цього ані слідчим, ані прокурором під час розгляду клопотання не надано слідчому судді жодного належного істотного доказу щодо чисельної конкретизації грошових сум на вказаних рахунках які були неправомірно одержані ОСОБА_2 та мають ознаки непрвавомірної вигоди , взагалі не зазначено яка частка цих сум є предметом інкримінованого злочину, тобто слідчим фактично не визначено межі коштів, на які слід накласти арешт, не вказано чи не використовуються ці рахунки для нарахування та виплати заробітної плати.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати, зарплата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім’ї. А згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП оплату праці працівників здійснюють першочергово. Усі інші платежі власник або вповноважений ним орган здійснюють після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

До того ж своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості (ч.6 ст.24 Закону про оплату праці).

Таким чином слідчий суддя зазначає, що накладання арешту на рахунок особи, призначений для виплати зарплати, порушує її конституційні права.

Прокурором та слідчим в судовому засіданні також не доведено слідчому судді факту збереження на спірних рахунках слідів злочину або відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Оскільки згідно з нормами чинного кримінального процесуального законодавства для визнання об’єктів речовими доказами, останні повинні бути оглянуті, тобто, як мінімум мають бути в розпорядженні прокурора, що досягається при їх вилучені або отриманні в результаті добровільної передачі, однак дана подія прокурором в суді також не була зазначена чи доведена.

Також слід зазначити, що матеріали клопотання слідчого не містять жодних відомостей про повідомлення про підозру ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що є необхідною передумовою для накладення арешту в контексті положень ст. 173 КПК України, натомість клопотання містить лише низку припущень з приводу надходження грошових коштів у вигляді неправомірної вигоди на вказані банківські рахунки.

У зв'язку з вищевикладеним слідчий суддя позбавлений можливості оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та оцінити наслідки арешту майна для третіх осіб, що передбачено п.5.6 ч.2 ст. 173 КПК України.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що слідчий суддя позбавлений можливості оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, оцінити наслідки арешту майна для третіх осіб, визначити чисельну конкретизацію грошових сум на вказаних рахунках, частку сум що є предметом інкримінованого злочину та межі коштів, на які слід накласти арешт, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167,170-171 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4, за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051720000067 від 02.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч.3 КК України про арешт майна – відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя

Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_8