Постанова № 74818188, 19.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/4265/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року про повернення позовної заяви, ухвалену суддею Сливка Л.М. у м. Тернополі у справі № 607/6095/18 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР №215131 від 04.04.2018 року про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та, між іншим, відповідач прийняв оскаржувану постанову без розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року адміністративний позов залишено без руху з мотивів, що позивачем в позовній заяві не наведено змісту оскаржуваної ним постанови, не вказано будь-яких доказів на підтвердження її протиправності та підстав для скасування. Долучена позивачем копія оскаржуваної постанови виготовлена неякісно, що унеможливлює прочитати її зміст. Так само позивачем невірно вказано відповідача - управління патрульної поліції у Тернопільській області замість управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року адміністративний позов повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням у строк наданий судом недоліків адміністративного позову.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач ОСОБА_2, і просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що навести зміст оскаржуваної постанови є неможливим, оскільки ця постанова виготовлена інспектором ВБДР Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на самокопіювальному папері, у зв'язку із чим текст постанови не чітко видно. До справи долучено саме ту копію постанови, яку було отримано безпосередньо у інспектора. Відсутність поданих доказів обґрунтовано тим, що позивач взагалі не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.140 КУпАП, а обов'язок довести описане правопорушення в межах судового розгляду, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладено на відповідача. Апелянт також вважає, що вірно зазначив відповідача по справі, а судом першої інстанції в порушення норм процесуального права зроблено висновок, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуті.

Оскільки учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, справу розглянуто у порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Приймаючи оскаржуване рішення про повернення адміністративного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем у строк наданий судом не усунуто недоліків позовної заяви.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В поданій позовній заяві, позивач як відповідача вказав - управління патрульної поліції у Тернопільській області. Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що позивачем в позовній вказано неповне найменування відповідача, так як повним є - управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно з положенням про Департамент патрульної поліції - Департамент є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України.

Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату і територіальних (відокремлених) підрозділів.

Виходячи зі структури Департаменту наведеної на офіційному веб-сайті Департаменту патрульної поліції, управління патрульної поліції у Тернопільській області є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

На думку суду апеляційної інстанції, зазначення найменування територіального підрозділу без вказівки на Департамент патрульної поліції не є недоліком, який унеможливлює прийняття та розгляд позовної заяви, однак навпаки створює перешкоди у реалізації права на захист внаслідок застосування надто формального підходу при прийнятті позовної заяви.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо відсутності в позовній заяві змісту оскаржуваної постанови відповідача, відсутності доказів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови та підстав для її скасування, позивач надіслав заяву в якій виклав відповідні пояснення та долучив копію складеної відповідачем постанови в справі про адміністративне правопорушення.

На думку суду апеляційної інстанції, позивач при наданні пояснень на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху обґрунтовано виходив з того, що адміністративне правопорушення не вчиняв, а обов'язок доводити протилежне належить відповідачу, а тому і з цього приводу доказів не надав. Як позивачем, так і судом апеляційної інстанції постанова в справі про адміністративне правопорушення серії БР №215131 від 04.04.2018 року, яку просить скасувати позивач не може бути прочитана, оскільки бланк постанови заповнений незрозумілим почерком, що робить неможливим встановлення змісту постанови.

З цього приводу Кодексом адміністративного судочинства проголошений принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, який розтлумачений в частині четвертій статті 9 КАС України, згідно з яким, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був керуватися принципом офіційного зясування всіх обставин справи, а не покладати цілком це завдання на позивача.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, останній виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992р.).

В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати понесені сторонами розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року про повернення позовної заяви скасувати та прийняти постанову, якою справу № 607/6095/18 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 20.06.2018 року