Постанова № 74794992, 18.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4914/17 18.06.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 489/4914/17

Номер провадження 22-ц/784/999/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

18 червня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі: представників відповідача ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ухвалу, яка постановлена Ленінським районним судом міста Миколаєва, під головуванням судді Рум'янцевої Н.О., в приміщенні того ж суду 18 квітня 2018 року о 15 годині 13 хвилині, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №646/112-К112, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму 250 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.5% річних, на строк до 15 березня 2017 року.

В подальшому до кредитного договору вносилися зміни та доповнення, шляхом укладення додаткових угод до вищевказаного договору.

Взятий на себе обов'язок банк виконав належним чином, в той час, як позичальник ОСОБА_2 належним чином своїх договірних зобов'язань не дотримав, у зв'язку із чим станом на 04 жовтня 2017 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 579 240.19 доларів США, з яких: 222 328 доларів США - заборгованість за кредитом, 245 347.42 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 49 117.19 доларів США - пеня за прострочення строків повернення кредиту, 62 447.58 доларів США - пеня за прострочення строків сплати процентів.

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по кредиту та процентам у розмірі 467 675.42 доларів США, а також 2 962 233 грн. 75 коп. пені та судовий збір в розмірі 230 697 грн. 13 коп.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 квітня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

На вирішення експертів судом поставлено наступні питання:

- який реальний розмір заборгованості по кредитному договору, Додаткової угоди №1 від 16 березня 2007 року до кредитного договору, Додаткової угоди №2 від 14 лютого 2008 року до кредитного договору, Договору про внесення змін №3 від 06 червня 2014 року до договору кредиту, Додатку №1 до договору про внесення змін №4 до договору кредиту про встановлення графіку погашення кредиту та графіку погашення процентів від 06 червня 2014 року по тілу кредиту, відсотках за користування кредитом, комісії та пені, враховуючі усі сплачені в рахунок погашення заборгованості суми?

- чи відповідає наданий до матеріалів позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунок заборгованості умовам зазначених договорів та додатків і графіку погашення кредиту та процентів?

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просило ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановляючи ухвалу про призначення у справі судово-економічної експертизи, судом не враховано, що клопотання про призначення такої експертизи не містить належного обґрунтування того, що суму заборгованості за кредитним договором неможливо встановити без спеціальних знань експерта.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін, оскільки суд першої інстанції постановив її у відповідності з нормами процесуального права.

Постановляючи ухвалу про призначення у справі судово-економічної експертизи суд першої інстанції виходив з того, що відповідач заперечує проти нарахованої позивачем суми заборгованості, а для визначення достовірності наданого банком розрахунку потрібні спеціальні знання, тому наявні підстави для призначення у даній справі судово-економічної експертизи.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

В п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» зазначено, що при вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися положеннями ЦПК України, Законом України від 25 лютого 1994 року за №4038-XII «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), та враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року за №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15), з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб'єктивних прав.

Таким вимогам закону і відповідає оскаржена ухвала Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 квітня 2018 року.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення кредитної заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №646/112-К112 від 16 березня 2007 року.

Не погоджуючись із розміром заборгованості, представник відповідача ОСОБА_3 подала письмове клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи з метою з'ясування дійсного розміру кредитної заборгованості.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

З позовної заяви убачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» зазначає про існування у відповідача заборгованості за кредитним договором, та надає свій розрахунок заборгованості станом 04 жовтня 2017 року, відповідно до якого розмір заборгованості складає: 467 675.42 доларів США - заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, 2 962 233 грн. 75 коп. - пеня.

В той же час, представник відповідача у своїх запереченнях посилається на порушення позивачем приписів чинного законодавства та невірного розрахунку суми кредитної заборгованості, що має значення для вирішення спору.

Отже, оскільки розмір заборгованості за кредитним договором відноситься до предмета доказування у справі, то для встановлення розміру значеної заборгованості необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Враховуючи викладені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності призначення у справі судово-економічної експертизи.

За такого доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 20 червня 2018 року