Постанова № 74790892, 19.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/958/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Мацького Є.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апеляційного суду Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "19" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа - Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії , -

суддя в 1-й інстанції - Капинос О.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Апеляційного суду Житомирської області щодо зазначення у довідці від 04.01.2018 №3-3/03-23/2-2018 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання розмір суддівської винагороди у сумі 29920 грн, з яких - 17600 грн посадовий оклад, 12320 грн - доплата за вислугу років;

- зобов'язати відповідача видати їй довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді апеляційного суду Житомирської області, який перебуває на відповідній посаді, станом після 1 січня 2018 року склала 69620 грн, у тому числі: посадовий оклад - 40953 грн, доплата за вислугу років - 28667 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, при видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, необхідної для перерахунку пенсії, протиправно не враховано підвищення мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року і як наслідок порушено права позивача на перерахунок довічного грошового утримання. Розмір суддівської винагороди має обраховуватись за правилами ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, тобто посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а судді апеляційного суду - пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Апеляційного суду Житомирської області (вул.С.Ріхтера,24, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 02891440) щодо зазначення у довідці від 04.01.2018 №3-3/03-23/2-2018 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) розмір суддівської винагороди у сумі 29920 грн, з яких 17600 грн посадовий оклад, 12320 грн доплата за вислугу років.

Зобов'язано Апеляційний суд Житомирської області (вул.С.Ріхтера,24, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 02891440) видати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який перебуває на відповідній посаді, станом на 1 січня 2018 року складає 69620 грн, у тому числі: посадовий оклад - 40953 грн, доплата за вислугу років - 28667 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Апеляційний суд Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначив, що законодавцем чітко визначено умови та підстави для набуття права на отримання щомісячного довічного утримання у розмірі, визначеному як Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій та статус суддів», так і Законом України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів». Норми національного законодавства щодо розміру довічного грошового утримання суддів, зокрема Закон України №1774-VІІІ від 06.12.2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" неконституційними не визнані.

Учасники справи в судове засідання не з'явились. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач, як суддя у відставці, перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 22.09.2016 в розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

На заяву позивача про видачу довідки про розмір грошового утримання для проведення його перерахунку, відповідачем було надано довідку про те, що станом на 01.01.2018 суддівська винагорода ОСОБА_2, яка враховується при призначенні/перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці складає 29920 грн, у тому числі : посадовий оклад - 17600 грн, доплата за вислугу років - 12320 грн (а.с.8).

Листом від 30.01.2018 №3-157/03-23/51/2018 позивача додаткового повідомлено, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складено із розрахунку 1600 грн з коефіцієнтом 1,1.

Відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 13.01.2017 №11-256/17 зазначено, що пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 грн (а.с.9).

Позивач вважаючи, що відповідачем неправомірно видано довідку без врахування існуючого розміру мінімальної заробітної плати на момент видачі довідки, звернувся до суду для захисту порушеного права.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем порушено гарантоване Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів" право позивача на отримання встановленого законом розміру довічного грошового утримання, що враховуючи принцип верховенства права та практику Європейського суду з прав людини є недопустимим.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня становить 3200 гривень.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір посадового окладу судді регулюється ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у відповідності до частини першої якої, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 22 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 23 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року), мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень.

Як вбачається з ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI № 2453, вказана норма містить сталу складову: « 10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, колегія суддів приходить до висновку, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

Колегія суддів зазначає, що фактично предметом даного спору є застосування відповідачем при розрахунку суддівської винагороди п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII

Так, у постанові від 07 лютого 2018 року (справа №825/933/17, провадження №К/9901/112/17) Верховний Суд правого висновку, що Апеляційний суд Чернігівської області, нараховуючи судді, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, суддівську винагороду, правомірно застосував у якості розрахункової величини цифру 1600 грн, як це передбачено п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

Таким чином, застосування відповідачем у спірних правовідносинах положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII є правомірним.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» зазначено, що держава може ввести, призупинити або припинити виплату доплат, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Суд також зазначає, що згідно з статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.

З системного аналізу наведених рішень видно, що практика Європейського суду з прав людини полягає у тому, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Апеляційного суду Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Житомирської області задовольнити, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "19" березня 2018 р. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Апеляційного суду Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

Є.М. Мацький

Повне судове рішення складено "19" червня 2018 р.