Постанова № 74783822, 15.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/12278/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецький В.В., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-

суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_3

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Калуш,

дата складання повного тексту рішення – не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області,третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати дії старшого державного виконавця Сапіжака І.І. ВПВР УДВС ГУЮ в Івано-Франківській області по закінченню виконавчого провадження ВП №46160825 та невиконання судових рішень не достатніми та неправомірними, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№46160825 та поновити виконавче провадження.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.11.2017 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження була прийнята з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» і є законною.

Від позивача на апеляційну скаргу надійшов відзив. Вважає апеляційну скаргу третьої особи Калуського об’єднаного Управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області безпідставною.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Калуського міськрайонного суду від 29.07.2014 по справі №345/2323/14-а позов ОСОБА_1 було задоволено частково та зобов'язано УПФУ в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2011року по 29.07.2014 року , виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії, а також зобов'язано УПФУ в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області припинити стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01.12.2003 року по 01.03.2010 року та повернути стягнуті суми за період з 01.07.2011року по 01.06.2014 року.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року.

26.12.2014 року на виконання даної постанови Калуським міськрайонним судом видано виконавчий лист №345/2323/14-а, який було подано до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

23.01.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №345/2323/14-а від 26.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.12.2015 року, винесеною в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі щодо невиконання в повній мірі судового рішення від 29.07.2014року по справі № 345/2323/14-а неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі повернути позивачу утримані кошти за період з 01.06.2014 року по 31.12.2014 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі повести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 29.07.2014 року по 24.12.2015 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії. При цьому судом було встановлено, що при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно постанови Калуського міськрайонного суду від 29.07.2014 року безпідставно не взято до уваги довідку № 68 від 01.11.2005 року, видану філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» спеціалізованого управління «Хіммонтаж» № 37, так як її недостовірність не встановлена. Вищевказана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року.

14.06.2016 року головним держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_4 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №345/2323/14-а від 26.12.2014 року.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що відповідно до повідомлення Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №3605/06 від 12.05.2016 року та розпорядження № 125151 від 15.04.2015 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за період з 01.07.2011 року по 29.07.2017 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії, припинено стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01.12.2003 року по 01.03.2010 року та повернуто стягнуті суми за період з 01.07.2011 року по 01.06.2014 року в сумі 10053,98 грн.

Водночас ОСОБА_2 ОУПФУ Івано-Франківської області у повідомленні від 14.07.2016 року зазначило, що на виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 29.07.2014 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за період з 01.07.2011 року по 29.07.2014 року,виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії, а саме згідно архівної довідки про заробітну плату №24/01-11 від 09.03.2010 року за період роботи з 01.01.1991 року по 31.12.1996 року, яка міститься в матеріалах пенсійної справи та підтверджена первинними документами.

Отже, управління Пенсійного фонду не заперечує факт нездійснення ним перерахунку пенсії позивачу у відповідності до довідки про заробітну плату №68 від 01.11.2005 року , оскільки, як стверджує боржник у вказаному повідомленні, дана довідка не підтверджена первинними документами, не відповідає даним архівної довідки та особових рахунків та згідно висновку експерта № 1307 від 02.12.2010 року в довідці №68 від 01.11.2005 року , виданої філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» Калуського СУ «Хіммонтаж» №37, зроблено виправлення, а отже вказана довідка є недостовірною.

Тому перерахунок пенсії позивачу на виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 29.07.2014 року проведено не в повному обсязі, а саме не враховано в якості первинного документу довідку №68 від 01.11.2005 року, видану філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» Калуського СУ «Хіммонтаж».

Слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року, якою скасовано ухвалу Калуського міськрайонного суду від 06.02.2015 року про роз'яснення постанови суду від 29.07.2014 року, встановлено, що довідка №68 від 01.11.2005 року , видана філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» СУ «Хіммонтаж» №37 є одним із первинних документів, які позивач подав для призначення пенсії. При цьому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що роз'яснення рішення суду таким чином, що перерахунок пенсії слід здійснити з врахуванням довідки №68 від 01.11.2005, обмежує перелік первинних документів, які визначив суд при постановленні рішення. Подання позивачем довідки №68 від 01.11.2005 року для призначення пенсії є підставою для перерахунку цієї пенсії з врахуванням такої довідки згідно з постановою Калуського міськрайсуду від 29.07.2004 року, яка з цього приводу є зрозумілою і роз'ясненню не підлягає.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець при виконанні судового рішення керується Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Кодексом адміністративного судочинства, іншими законами в тій частині, в якій вони регулюють деякі питання з приводу виконання судових рішень.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» предбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відповідно до статті 287 КАС України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частин 1-3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Сам факт здійснення перерахунку боржником на виконання зобов'язання, покладеного на нього судом у рішенні, не означає належного виконання судового рішення і є недостатнім для висновку про його повне, належне і остаточне виконання.

Підставою для закінчення виконавчого провадження є лише повне і належне виконання рішення боржником, з приводу чого не має бути сумнівів, оскільки закінченням виконавчого провадження закінчується судовий процес і припиняється процедура захисту порушеного права особи, і таке право надалі вважається відновленим. Тому всі сумніви, що виникають при виконанні судового рішення, мають бути усунуті до закінчення виконавчого провадження, і такі сумніви є перешкодою для закінчення виконавчого провадження (з даної підстави), принаймні до їх усунення.

Відповідно до чатини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження, так як судовими рішеннями, які підлягали виконанню, було встановлено незаконність неврахування довідки №68 від 1 листопада 2005 року, яка була видана філією «Західпроммонтаж», що була подана в якості первинного документу для призначення пенсії.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області – залишити без задоволення.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.11.2017 року у справі № 345/1538/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 19.06.2018 року.