Постанова № 74783820, 15.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/11814/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_3

час ухвалення рішення - не зазначений,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2017 року Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить: визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року (ВП № 54299667), яка винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52571271 від 30.06.2017р., що видав заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року (ВП № 54299667), яка винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52571271 від 30.06.2017р., що видав заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.09.2017р. у справі замінено неналежного відповідача відділ примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року в задоволенні позову відмовлено повнісю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області подало апеляційну скаргу, вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що управлінням рішення суду було виконане правомірно та в повному обсязі, що підтверджується розпорядженням Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 14.12.2016 року № 163747.

30 червня 2017 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 винесено постанову № 52571271від 30.06.2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою зобов'язано стягнути з боржника - Луцького об'єднаного УПФ України у Волинській області витрати виконавчого провадження у сумі 125,00 грн.

Апелянт стверджує, що постанова про стягнення в боржника витрат виконавчого провадження ВП№52571271 винесена 30.06.2017 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54299667) з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження винесена 03.07.2017 року. Отже, заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 р. ВП 54299667з порушенням строку виконавчого провадження. Таким чином, постанова від 03.07.2017 р. ВП№ 54299667 є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, в оскаржуваній постанові вказана лише загальна сума, без зазначення конкретних видів витрат, які поніс державний виконавець під час примусового виконання даного виконавчого провадження. Відсутність чіткого переліку понесених витрат не дає можливості для їх ідентифікації та віднесення саме цієї суми витрат до даного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив .

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із статті 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним рішення про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років та зобов’язання вчинити певні дії – задоволено частково. Зобов’язано відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії у розмірі 90% від заробітної плати у зв’язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( що діяла на час призначення пенсії) та довідки прокуратури Волинської області від 03.06.2016 року №18-135 починаючи з 01.01.2016 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 року постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2016 року залишено без змін.

На виконання вказаної постанови Луцьким міськрайонний судом 30.09.2016р. видано виконавчий лист №161/9411/16-а.

06.10.2016р. головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинський В.Є. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52571271 з виконання виконавчого листа №161/9411/16-а, виданого 30.09.2016 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, встановивши боржнику ОСОБА_5 об'єднаному управлінню ПФУ строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів.

30.06.2017 року у межах вказаного виконавчого провадження заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4 виніс постанову №52571271 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою зобов’язано стягнути з позивача витрати виконавчого провадження у сумі 125,00 грн.

25.07.2017 року на адресу Луцького ОУПФУ Волинської області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року № 54299667, винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення витрат виконавчого провадження № 52571271 від 30.06.2017 року.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено , що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Згідно із частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Нормами частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно частини другої статті 42 цього Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4. 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього ж Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки позивач самостійно не сплатив витрати виконавчого провадження, а постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4 від 30.06.2017 року ВП №52571271 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №161/9411/16-а, тому постановою від 03.07.2017 року ВП№54299667 своєчасно та правомірно було відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52571271, винесеної 30.06.2017 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області, про стягнення з Луцького ОУПФУ 125,00 грн. витрат виконавчого провадження.

Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52571271 від 30.06.2017 року в сумі 125,00 грн. виконана, у зв’язку з чим 07.09.2017 року заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4 виніс постанову ВП №54299667 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані дії заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року серії ВП № 54299667 є правомірними.

Відтак, безпідставними є позовні вимоги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року (ВП № 54299667), яка винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52571271 від 30.06.2017р., що видав заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_4

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області – залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року у справі № 161/11949/17 за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 19.06.2018 року.