Постанова № 74770109, 12.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/378/17 Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/2165/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 2 12.06.2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року м. Київ

справа № 372/378/17

провадження № 22ц/780/2165/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі - Тимошевській С.І.

сторони :

позивач – Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»

відповідачі – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Публічне акціонерне товариство «БМ Банк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року у складі судді Зінченко О.М., повний текст складений 22.02.2018 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року Заступник прокурора Київської області звернувся до суду зданим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПАТ «БМ Банк», третя особа ОСОБА_10 про визнання недійсними договору іпотеки, державних актів, витребування земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що під час проведення досудового розслідування були встановлені порушення вимог земельного та лісового законодавства при укладенні договорів купівлі-продажу між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_11 (покупець), оскільки відсутні рішення про виділення земельних ділянок із державної власності, державні акти є підробленими, тому всі договори із спірними ділянками є нікчемними.

Так, позивач зазначив, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено ряд договорів купівлі-продажу земельних ділянок із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області, які посвідчені нотаріусом Обухівського нотаріального округу ОСОБА_12, а саме: договори купівлі-продажу земельних ділянок від 23.10.07, які зареєстровано в реєстрі за №№ 13591 13601, 13606 – земельні ділянки площею 1,6 га; 13596, 13586– земельні ділянки площею 1,4 га; 13571, 13581- земельні ділянки площею 1,2 га. та відповідно договорів купівлі-продажу від 30.10.07, які зареєстровано в реєстрі за № 14212 – земельна ділянка площею 1,2 га, 14202- земельна ділянка площею 1,6 га.

Частина з вказаних вище земельних ділянок були відчужені ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу, а саме: ОСОБА_9 – площею 1,4000 га; ОСОБА_13 – площею 1,2000 га та відповідно ОСОБА_6 на підставі договорів дарування ОСОБА_14 – площею 1,1950 га; ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в рівних частинах відчужена земельна ділянка - 1,6000 га.

На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу та дарування за результатами поділу, останніми власниками отримані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Далі прокурор зазначив, що згідно інформації Управління Держгеокадастру в Обухівському районі № 10-1003-99.2-4928/2-16 від 30.09.2016 року державні акти на право власності на земельні ділянки на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_13 не реєструвалися та не видавалися, у зв’язку з чим право власності на них не оформлювалось в установленому законом порядку.

Також, згідно інформації Управління Держгеокадастру в Обухівському районі № 8-1003-99.2-3759/2-16 від 26.07.2016 року у програмному забезпеченні ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система» на даний час земельна ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:003:0095 обліковується за ОСОБА_5

Крім того, у 2008 році між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та ПАТ «БМ БАНК» (іпотедержатель) укладено договір іпотеки щодо земельних ділянок, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15

В подальшому, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16 №576 від 30.04.2009 року, у зв’язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором та оплати витрат за вчинення виконавчого напису на загальну суму 24 268 693,59 грн., звернуто стягнення на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 на праві власності.

Крім того, прокурор посилається у позові, що у договорах купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), а також між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) продавець є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності серії ЯА №№ 864677, 864675, 864681, 864694 від 10.06.04, 864701, 864697 від 11.06.04, серії ЯБ №№ 794450 від 10.06.04, 794105, 794107 від 18.06.04 виданих (яким органом в договорах не зазначено) на підставі договорів купівлі-продажу №№ 2946, 2948,2968,2956, 2982, 2984, 2952 від 31.03.04. та №№ 3136,3138,3140, 3142 від 12.04.04

Однак, під час розслідування кримінального провадження № 12013000000000148 від 23.01.2013 року встановлено, що, вказані як підстава набуття ОСОБА_4 права власності на спірні земельні ділянки, договори купівлі-продажу в 2004 році останнім не укладались, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_12, поданими нотаріусом ОСОБА_12 звітами про вчинені нотаріальні дії, а також вилученими під час досудового розслідування реєстрів вчинених нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_12 за період з 16.01.2004р. по 22.04.2004р.

Крім того, послався що заявка на друк державних актів на право власності серії ЯА №№ 864677, 864675, 864681, 864694 від 10.06.04, 864701, 864697 від 11.06.04, серії ЯБ №№ 794450 від 10.06.04, 794105, 794107 від 18.06.04 була подана Держкомземом України лише 02.09.2005р., що вказує на неможливість їх видачі у 2004 році.

Також встановлено, що державні акти вказаної серії Головним управлінням Держкомзему у Київській області були видані на Управління земельних ресурсів у Миронівському районі за накладною № 141 від 22.12.2005р., звіти про використання Миронівським районним центром ДЗК вказаних бланків державних актів до Миронівського відділу земельних ресурсів не надходили.

Крім того. позивач послався, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що спірні земельні ділянки ніколи не знаходились в межах смт. Козин, а розташовані орієнтовно в 3 км від меж вказаного населеного пункту, що підтверджується інформацією Козинської селищної ради, схемою формування селищної ради та іншими графічними матеріалами.

Ухвалою суду від 16.08.2017 року позовні вимоги, щодо визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки видані на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по даній цивільній справі, залишено без розгляду.

Остаточно прокурор просив витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ПАТ «БМ БАНК» та інших відповідачів спірні земельні ділянки, визнати недійсним договір іпотеки, укладений 15.02.2008 року між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та ПАТ «БМ БАНК» (іпотекодержатель), щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:06:006:0014 загальною площею 1,6000 га, 3223155400:06:003:0091 загальною площею 1,2000 га, 3223155400:06:006:0013 загальною площею 1,6000 га та 3223155400:06:003:0089 загальною площею 1.4000 га та стягнути з відповідачів судовий збір.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_22 проти позову заперечила, та пояснила що відповідачі добросовісні набувачі вказаних земельних ділянок.

Представник відповідача ОСОБА_23 позовні вимоги не визнала, зазначила що вони надумані та не обґрунтовані. ПАТ «БМ БАНК» правомірно набув право власності на земельні ділянки на прилюдних торгах, які не визнавались судом недійсними та подано заяву про застосування строків позовної давності.

Також представником ОСОБА_4, адвокатом ОСОБА_24, до суду направлено заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням прокурор подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального законодавства. Судом проігноровано, що державні акти на право власності на земельні ділянки на ім’я ОСОБА_4, не могли бути видані останньому у 2004 році, оскільки бланки державних актів подано на друк лише у вересні 2005 року, а відповідно і цивільно-правові угоди укладені на підставі таких актів є незаконними. Не надано належної оцінки доказам. Тому просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідачів судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_22 зазначила, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо недоведеності позову прокурором. Так зазначила, що основним обґрунтуванням позову прокурора є посилання на матеріали кримінального провадження від 23.01.2013 року, проте вирок у справі не постановлено, тому окремі докази даного провадження не є належними доказами для даної справи.

Зокрема, прокуратурою на підставі доказів по кримінальному провадженню стверджується, що ОСОБА_4 не укладав у 2004 році договорів відчуження земельних ділянок, що начебто підтверджується протоколами допитів учасників справи та приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_12, наданих в різні роки із суперечливими фактами, яким має надати оцінку суд. Крім того, за твердженням прокуратури особи, на протоколи допитів яких вона посилається як на покази свідків, є обвинуваченими у кримінальному провадженні, а отже дані протоколи допиту є недопустимими доказами у цій цивільній справі. В той же час, свідки та підозрювані дали покази щодо фактів використання бланків державних актів, оскільки до 2005 року в державних актах не зазначались кадастрові номери вони могли бути замінені. Крім того мала місце практика передачі бланків державних актів на право власності на земельні ділянки від одного районного відділу земельних ресурсів іншому без оформлення відповідної документації. До того ж, допитані як свідки службові особи Київського обласного управління земельних ресурсів показали, що електронна база даних працює таким чином, що при внесенні до бази нового власника земельної ділянки, інформація про попереднього власника знищується, тому відсутні відомості про осіб що відчужили спірні земельні ділянки ОСОБА_4 та про обставини виділення цих земельних ділянок у власність громадянам.

Таким чином, встановити дійсні обставини щодо бланків державних актів неможливо, і слідство цих обставин не встановило, оскільки органами земельних ресурсів Обухівського району та Козинською селищною радою втрачено значну частину документації за 2000-ні роки. За таку ситуацію відповідає держава, а не відповідач в даній справі.

Крім того, слідством було встановлено, що частина технічної документації щодо виділення земельних ділянок на території Козинської селищної ради була втрачена внаслідок службової недбалості працівників районного управління земельних ресурсів. За цим фактом 12.10.2006 прокуратурою Київської області було порушено кримінальну справу. Також 05.09.2007р. було порушено кримінальну справу за фактом викрадення документації з Обухівського районного відділу КРФ ДП «Центр ДЗК».

Слідством також встановлено, що видані на підставі вказаних договорів спірні державні акти на право власності на земельні ділянки належним чином зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за 2007 рік, яка знаходиться у Обухівському відділенні КРФ ДП «Центр ДЗК» та копія якої долучена до кримінальної справи № 47-976.

Через втрату практично всього архіву Козинської селищної ради, через втрату всього електронного архіву та значної частини архіву паперових документів за 2000-2007 роки органами земельних ресурсів та територіальним підрозділом ДП «Центр ДЗК», встановити дійсні обставини виділення громадянам спірних земельних ділянок неможливо. Також з вини органів державної влади та Козинської селищної ради існувала невизначеність щодо меж смт. Козин.

Такі ж самі факти встановлено й постановою слідчого УСБУ у Київській області від 12.10.2012 про закриття кримінальної справи № 248.

При цьому представник ОСОБА_8 послалась у відзиві, що спірні земельні ділянки могли бути вилучені з користування підприємства лісового господарства та передані у власність громадян до 2002 року, коли відповідно до норм Земельного кодексу 1990 року Козинська селищна рада розпоряджалась землями за межами селища. Отже, встановити дійсні обставини виділення спірних земельних ділянок громадянам неможливо з причин, які не залежать від цих громадян.

У позовній заяві, як і у кримінальному провадженні, не доведено, що спірні земельні ділянки станом на 2002-2004 роки були вкриті лісами першої групи. Крім того, у позовній заяві помилково стверджується про компетенцію уряду щодо вилучення земельних лісових ділянок площею понад 1 га, оскільки це норма чинної редакції ч. 9 ст. 149 Кодексу. А у 2002-2004 роках компетенція уряду щодо вилучення земельних лісових ділянок у користувачів поширювалась тільки на ділянки площею понад 10 га.

Згідно з ч. З ст. 149 Кодексу, чинною у 2002-2004 роках, сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Спірні земельні ділянки не відносяться до особливо цінних земель. Як доведено вище, з об’єктивних причин неможливо встановити достовірно, чи станом на 2002-2004 роки спірні земельні ділянки знаходились у межах смт. Козин, чи за межами.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу, чинним у 2002-2004 роках, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, з об’єктивних причин неможливо встановити, коли, рішенням якого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування спірні земельні ділянки були виділені громадянам, у т.ч. неможливо встановити, в якій послідовності виділялись земельні ділянки, не виключено, що земельні ділянки були передані у власність громадянам рішеннями Козинської селищної ради чи її виконкому в окремі періоди масивами до 10 га. А якщо ліси на спірних земельних ділянках на той час не відносились до лісів першої групи, то вказаного обмеження щодо площі ділянки (до 10 га) взагалі не існувало у 2002-2004 роках.

Згідно із Земельним кодексом України 1990 року, який був чинним до 31.12.2001, Козинська селищна рада до 2002 року розпоряджалась земельними ділянками не тільки в межах смт. Козин, але й за межами селища в адміністративних межах селищної ради. У т.ч. Козинська селищна рада мала право вилучати земельні ділянки без обмеження їхньої площі, крім особливо цінних земель, та передавати ці ділянки у власність громадянам для індивідуального житлового будівництва, сільськогосподарського використання, особистого підсобного господарства — ст.ст. 9, 17, 31 Земельного кодексу України 1990 року.

Таким чином, рік первісного надання спірних земельних ділянок у власність громадян є дуже важливим, оскільки у період 2001-2004 роки істотно змінювались норми Земельного кодексу, якими визначались повноваження Козинської селищної ради та Кабінету Міністрів України.

Однак слідством не встановлено обставини первісного надання земельних ділянок у власність громадян з причин, що не залежать від ОСОБА_8, а виключно через вину держави - через втрату документів Козинською селищною радою, ДП «Київське лісове господарство, через втрату документів та автоматизованих інформаційних систем державними органами земельних ресурсів у Київській області.

Таким чином, прокурором не доведено факти, які стверджуються в апеляційній скарзі та позовній заяві. З наведених вище доказів випливає, що спірні земельні ділянки могли бути первісно передані у власність громадян законними рішеннями Козинської селищної ради або її виконкому.

Крім того, погоджується з висновком суду, що позовні вимоги прокурора суперечать визначеним Європейським судом з прав людини у наведених та багатьох інших рішеннях принципу правової визначеності та принципу справедливого балансу між необхідністю забезпечити загальні інтереси суспільства та необхідністю захистити основоположні права особи. В даній справі дії, події та документи, на які держава змушує посилатись відповідачів для захисту свого права на мирне володіння майном, мали місце 7-13 років тому. Значна частина документів Козинської селищної ради та органів земельних ресурсів Обухівського району Київської області за такий тривалий час була втрачена або викрадена.

В разі задоволення судом позову прокурора всі відповідачі громадяни були би змушені повернути земельні ділянки та/або грошові кошти, також вони втратили би грошові кошти, інвестовані у поліпшення земельних ділянок. Якби прокурор та позивачі скористались своїм правом на звернення до суду в межах строку позовної давності, тобто до кінця 2010 року, то таких негативних наслідків для відповідачів не було би.

Таким чином, представник ОСОБА_8 зазначила у відзиві на апеляційну скаргу, що саме з вини держави в особі органів прокуратури та позивачів має місце надмірне, несправедливе втручання у право власності відповідачів. При цьому, з огляду на пропуск прокурором більш ніж двох трирічних строків позовної давності, суд змушений розглядати дану справу щодо подій, котрі відбувалися у віддаленому минулому, на основі доказів, які могли стати недостовірними та неповними зі спливом такого значного часу. При цьому зазначила, що у вказаних чи інших кримінальних провадженнях не притягнуто до відповідальності службових осіб органів державної виконавчої влади та Козинської селищної ради, дії та рішення яких призвели до можливості порушення майнових прав відповідачів – добросовісних набувачів спірних земельних ділянок, тому просила залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 15.02.2018 року без змін.

В суді апеляційної інстанції представники позивача скаргу підтримали, просили задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23.10.2007 року укладено ряд спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок які розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області та посвідчені нотаріусом Обухівського нотаріального округу ОСОБА_12, а саме: площею 1,6000 га із кадастровим номером 3223155400:06:006:0014; площею 1,6000 га із кадастровим номером 3223155400:06:006:0013; площею 1,6000 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0022; площею 1,4000 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0014; площею 1,2000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0091; площею 1,2000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0095; площею 1,4000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0089.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_5 сформовано наступні земельні ділянки: земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:006:0014 загальною площею 1,6000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:006:0013 загальною площею 1,6000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:002:0022 загальною площею 1,6000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:002:0014 загальною площею 1,4000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0095 загальною площею 1,2000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0091 загальною площею 1,2000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0089 загальною площею 1,4000 га.

Частина з вказаних вище земельних ділянок були відчужені ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу, а саме: ОСОБА_9 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:002:0014 загальною площею 1,4000 га; ОСОБА_25 земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:095 загальною площею 1,2000 га.

На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу та за результатами поділу, останніми власниками отримані наступні державні акти: державний акт серії ЯД 968199 від 29.01.10 на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку загальною площею 1,4000 га із кадастровим номером 3223155400:06:012:0013.

З Інформації Управління Держгеокадастру в Обухівському районі №10-1003-99.2-4928/2-16 від 30.09.2016 року державні акти на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:003:0095 на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_13 не реєструвалися та не видавалися, у зв’язку з чим право власності на вказаних осіб в установленому законом порядку не оформлялося.

Крім того, 15.02.2008 року між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та ПАТ «БМ БАНК» (іпотедержатель) укладено та зареєстровано у реєстрі за №2588 договір іпотеки щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:06:006:0014 загальною площею 1,6000 га, 3223155400:06:003:0091 загальною площею 1,2000 га, 3223155400:06:006:0013 загальною площею 1,600 га та 3223155400:06:003:0089 загальною площею 1,4000 га, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15

В подальшому, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16 №576 від 30.04.2009 року, у зв’язку з належним виконанням зобов'язань за кредитним договором та оплати витрат за вчинення виконавчого напису на загальну суму 24 268 693,59 грн., звернуто стягнення на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 на праві власності, згідно укладеного між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та ПАТ «БМ БАНК» (іпотекодержатель) вищевказаного договору іпотеки нерухомого майна, внаслідок чого за ПАТ «БМ БАНК оформлено право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:06:003:0089 загальною площею 1,4000 га, земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:006:0013 загальною площею 1,6000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0091 загальною площею 1,2000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:006:0014 загальною площею 1,6000 га.

Також судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 30.10.2007 року укладено ряд спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок які розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області та посвідчені нотаріусом Обухівського нотаріального округу ОСОБА_12, а саме: площею 1,2000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0085; площею 1,6000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0086.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_6 сформовано наступні земельні ділянки: земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0085 загальною площею 1,2000 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0086 загальною площею 1,6000 га.

Частина з вказаних вище земельних ділянок були відчужені ОСОБА_6 на підставі договорів дарування, ОСОБА_14 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0085 загальною площею 1,1950 га; ОСОБА_8 та ОСОБА_4С в рівних частинах земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0086 загальною площею 1,6000 га.

На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу та за результатами поділу, останніми власниками отримані наступні державні акти: серії ЯЖ 678171 від 28.08.08 на право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку загальною площею 1,1950 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0003; ЯЕ 954895 від 02.11.07 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 0,005 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0085; ЯД 334329 від 07.10.09 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку загальною площею 0,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0006; ЯД 334330 від 07.10.09 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0003.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачі не були учасниками правовідносин з приводу вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, придбали нерухоме майно шляхом укладення нотаріально посвідчених угод, тому не повинні нести цивільно-правову відповідальність за наявності обставин, зазначених прокурором в якості обґрунтування позову, підстави для позбавлення їх об’єктів права власності на нерухоме майно не підпадають під дію ст.ст. 387, 388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача, такі вимоги прокурора не ґрунтуються на нормах національного та міжнародного законодавства, становлять непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підставою для витребування спірних земельних ділянок зазначив те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі власника Кабінету міністрів України та постійного користувача Державного підприємства «Київське лісове господарство» на підставі державних актів та договорів купівлі-продажу без дотримання установленого законом порядку набуття права власності на землю, тобто вибули з володіння власника поза його волею, оскільки у встановлений законом спосіб рішення органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймались.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо недоведеності обставин зазначених у позові стосовно вибуття з володіння власника спірних земельних ділянок поза його волею та приймає до уваги доводи ОСОБА_26, викладені у запереченнях та відзиві до скарги його представником.

Відповідно до змісту ст. ст. 12,13,77-81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на думку судової колегії матеріали кримінального провадження № 12013000000000148 від 23.01.2013р., на які посилається прокурор, як на докази в обґрунтування позову, не можуть бути визнані належними та допустимими, оскільки судовий вирок у справі не постановлений, разом з тим, в ході розслідування аналогічних кримінальних справ № 47-976, починаючи з березня 2008 року, в ході розслідування кримінальної справи № 248 слідчим Управління СБУ в Київській області у 2012 році та в ході досудового слідства у зазначеному кримінальному провадженні зібрано різні докази, серед яких є такі, які спростовують твердження прокурора у позові.

Зокрема, є показання про те, що договори, на підставі яких набуте право власності на спірні земельні ділянки, були укладені у 2002-2003 роках, тому реєстри вчинення нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_12 за 2004 рік не можуть бути доказом не правомірного набуття права власності на спірні земельні ділянки.

Державні акти на окремі земельні ділянки могли замінюватись через помилки у виданих раніше актах, крім того у 2006-2007 роках державні акти могли бути замінені у зв’язку з необхідністю зазначення в актах кадастрових номерів земельних ділянок, які до 2005 року в державних актах не зазначались, тому ці дії могли бути оформлені державними актами на дійсних бланках, надрукованих у 2005 році.

Слідством у 2008 році було встановлено наявність обставин, за яких бланки державних актів, видані управлінню земельних ресурсів у Миронівському районі могли бути передані в робочому порядку до управління земельних ресурсів у Обухівському районі та видані у 2005-2006 роках власникам земельних ділянок, але через втрату документації органами земельних ресурсів Обухівського району, місцевими відділеннями ДП «Центр ДЗК», втрату значної частину документації за 2000-ні роки Козинською селищною радою не встановлено достовірно цих обставин. При цьому прокурором у позові не спростовано цей факт.

Твердження прокурора у позові та скарзі, що спірні землі не знаходяться в межах смт. Козин спростовуються матеріалами кримінальних справ, з яких вбачається, що через втрату архіву Козинської селищної ради, електронного архіву та значної частини архіву паперових документів за 2000-2007 роки органами земельних ресурсів та територіальним підрозділом ДП «Центр ДЗК», встановити дійсні обставини виділення громадянам спірних земельних ділянок неможливо, тому існувала невизначеність щодо меж смт. Козин.

Доводи прокурора, що спірні земельні ділянки могли бути вилучені для нелісогосподарських потреб тільки рішенням Кабінету Міністрів України, оскільки загальна площа всіх земельних ділянок, обставини щодо яких досліджуються у кримінальному провадженні, перевищує 1 га, спростовується вимогами ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинною у 2002-2004 роках, згідно яких Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ліси першої групи площею понад 10 гектарів, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (особливо цінні землі).

Прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки станом на 2002-2004 роки були вкриті лісами першої групи. Крім того, у 2002-2004 роках компетенція уряду щодо вилучення земельних лісових ділянок у користувачів поширювалась тільки на ділянки площею понад 10 га.

Згідно з ч. 3 ст. 149 Кодексу, чинною у 2002-2004 роках, сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Спірні земельні ділянки не відносяться до особливо цінних земель.

Крім того, прокурором не спростовано доводи відповідачів, що земельні ділянки були передані у власність громадянам рішеннями Козинської селищної ради чи її виконкому в окремі періоди масивами до 10 га й ліси на спірних земельних ділянках на той час не відносились до лісів першої групи, тому обмежень щодо площі ділянки (до 10 га) у 2002-2004 роках не існувало.

Згідно із Земельним кодексом України 1990 року, який був чинним до 31.12.2001, Козинська селищна рада до 2002 року розпоряджалась земельними ділянками не тільки в межах смт. Козин, але й за межами селища в адміністративних межах селищної ради. У т.ч. Козинська селищна рада мала право вилучати земельні ділянки без обмеження їхньої площі, крім особливо цінних земель, та передавати ці ділянки у власність громадянам для індивідуального житлового будівництва, сільськогосподарського використання, особистого підсобного господарства — ст.ст. 9, 17, 31 Земельного кодексу України 1990 року.

Таким чином, факти зазначені прокурором на обґрунтування позовних вимог є не доведеними, оскільки не спростовують доводи відповідачів, що спірні земельні ділянки могли бути вилучені з користування підприємства лісового господарства та передані у власність громадян до 2002 року, коли відповідно до норм Земельного кодексу 1990 року Козинська селищна рада розпоряджалась землями за межами селища.

Тому враховуючи, що видані на підставі вказаних договорів державні акти на право власності на земельні ділянки належним чином зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за 2007 рік, службові особи органів влади погодили технічну документацію щодо переоформлення права власності на спірні земельні ділянки на відповідачів, при цьому вирок за матеріалами кримінального провадження, який би підтверджував факти викладені у позові відсутній, тому немає підстав вважати, що землі вибули від власника поза його волею, а тому підстав для задоволення позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок відповідно до норм ст.ст.387,388 ЦК України, на яку посилається прокурор у позові, немає.

При цьому іншої підстави у позові прокурор не зазначив.

Таким чином, позивач не довів свого позову, що є його обов’язком, відповідно до засад змагальності сторін за ст.12 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу.

Доводи прокурора у скарзі про те, що суд не надав належної оцінки доказам спростовуються вищевикладеними матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, колегія судів, -

постановила :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: І.В.Іванова

Судді: