Рішення № 74744757, 04.06.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 2/711/535/18

Справа № 711/10059/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси

В складі: головуючого - судді Колода Л.Д.

При секретарі: Василенко О.Г.

З участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення дії, що порушує право та відновлення становища, що існувало до порушення права ,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення дії, що порушує право та відновлення становища, що існувало до порушення права . Свої позовні вимоги мотивує тим, щорішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих № 269 від 20.04.1966 р. було виділено земельну ділянку під сумісне будівництво 2-х квартирного житлового будинку громадянам ОСОБА_5 ( дідові ) та ОСОБА_6 (батькові позивача), площею 800 кв.м. Доказ: копія рішення.

Будівництво розпочалося в 1967 р. і закінчилось в 1970 році. Під час спорудження житлового будинку позивачу було 12-15 років і вона вносила в спільне будівництво свою працю: подавала цеглу, підносила розчин, зашкурювала цеглу для лицьової кладки. Після встановлення вікон, дверей, настилу підлоги позивач постійно їх фарбувала. Також постійно фарбувала дах, паркан, радіатори і труби опалення, здійснювала масляне фарбування кухні, побілку і поклейку шпалерами стін, стелі та інше. Вносила грошові кошти в спорудження будинку. Зокрема, під час газифікації будинку в 1974 р. , оплатила всю її вартість в сумі 202 крб.93 коп., перерахувавши її з ощадної книжки, куди перераховувала частину заробітку (особовий рахунок № 403190 в ВАТ Ощадбанк), на рахунок № 401030 СМУ-9 тресту “Укргазкомунбуд”, яке виконувало роботи. Доказ: копії договору підряду і акту виконаних робіт.

Будинок був побудований за спільні кошти сім’ї. Оскільки частки кожного співвласника будинку не виділені в натурі та майно, яке перебуває в спільній частковій власності не поділено відповідно кожний із співвласників має право на користування будь-якою частиною будинку.

Правові позиції судової палати у цивільних справах ВССУ за 2015 рік. Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Тобто право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. (Ухвала ВССУ від 08 липня 2015 року в справі № 6-4000св15).

Збудований будинок був єдиним і основним місцем проживання позивача, її синів та внуків. Позивач та її мати (ОСОБА_7О.) проживали однією сім’єю, користувалися всіма приміщеннями 1\2 частини будинковолодіння, що була єдиним цілим і складалася з чотирьох суміжних кімнат розмірами 7,6 ; 8,6 ; 15,5; 6,4 кв.м., загальною площею 38,1 кв.м. Також вони спільно користувалися земельною ділянкою, яка не приватизована, і надвірними спорудами, вели спільне господарство і мали спільний бюджет, разом готували та споживали їжу. Позивач та її сини за свій рахунок здійснювали поточний ремонт будинку та надвірних споруд, забезпечували схоронність будинку, міняли паркан, утримували в порядку прибудинкову територію, сплачували комунальні платежі, як самостійно так і відшкодовуючи частину їх матері. На дану адресу вони отримували і отримують поштову кореспонденцію, користувалися і користуються поліклінікою за цим місцем проживання. Після закінчення школи № 25 в м. Черкаси старший син працював на підприємствах м. Черкаси, а менший навчався в ПТУ № 21 м. Черкаси.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами: копіями квитанцій на оплату комунальних послуг, листами, медичними виписками, іншими документами.

Після 30.10.2008 року їх житлові права та інтереси, гарантовані 41, 47 статтями Конституції України, ст. 3, ч.ч. 2-4 ст.13, ст.ст. 29, 293, 310, 319, 321, 368, 391, 401, 405 ЦК України, ст.ст. 6, 9, 10, 50, 150, 151, 177 ЖК України, Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод були порушені ОСОБА_4, яка відповідно до договору дарування від 30.10. 2008 р. стала співвласницею 5/12 частин будинку.

З часу обдарування ОСОБА_4 вчиняє протиправні дії щодо позивача та членів її сім'ї, щодо житлового будинку. В правовій літературі зазначено, що протиправна винна поведінка - це навмисні дії особи, безпосередньо пов’язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (образи), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню у квартирі чи житловому будинку.

Доказами протиправної поведінки відповідача є наступні факти: 01.11.2008 р. вона, як високоморальна людина, без погодження з позивачем та членами сім’ї, об 11 годині самовільно замінила дерев’яні двері, які слугували єдиним входом до спільної частини будинку, на металеві, але ключа від них надала. Тим самим обмеживши їх доступ до кухні та користування газовою плитою для приготування їжі і газовим котлом для опалення 1\2 частини будинку. Це свідчить про сплановане ОСОБА_4 намагання позбавити їх права на користування житловим приміщенням і свідчить про намір завдати шкоди їх сім’ї.

О 13 годині цього ж дня відповідач почала розбирати дерев’яний сарай, яким позивач користувалася, палити її речі, які там знаходилися і серед них виявила наркотики. О 17 годині цього ж дня вона зателефонувала черговому міліції та викликала 7 чи 8 міліціонерів та 3 прокурорів. Всі ці маски-шоу відбувалися в присутності позивача, але з нею ніхто не говорив - це є свідченням зловживання правом. Доказом цього є ЖРПЗ за листопад 2008 року.

Про зловживання правом та про намір завдати шкоди позивачу та її сім’ї свідчать такі факти, зокрема: протягом опалювального сезону 2008-2009 років відповідач постійно прикручувала газ для опалення 1\2 частини будинку, ставлячи пальник газового котла на нульове положення, через що в приміщеннях було холодно, температура не піднімалася вище 4- 5 градусів. А 09.03.2009 року відключила газовий котел повністю і злила воду з системи опалення, через що система стала непридатна до використання. Система опалення - це комплекс конструкцій, який використовується для опалення будинку в опалювальний період. Вона не була подарована ОСОБА_4 Доказ: квитанції на оплату за спожитий газ, які мають незмінний з березня 2009 р. до сьогодні показник об’єму газу - 3252 куб.м.

Недобросовісна відповідач після 30.10.2008 року зловживає правом власності, не опалюючи 1\2 частину будинку, завдає шкоди у здоров’ю позивача , комфорту, зручностям, безпеці. З часу обдарування (30.10.2008) ОСОБА_4 в будинку не проживає, з’являється дуже рідко. Земельною ділянкою не користується.

За 9 років не опалення 1\2 частини будинку, вона стала непридатна для постійного проживання. Тому що відбулося псування і пошкодження стін, підлоги грибком, пліснявою. Стіни помокріли і почорніли. Підлога почала коробитися. Фарба на вікнах здулася і відпадає. В кімнатах постійна вологість, запах цвілі, покрилися цвіллю меблі, одежа теж просякла цвіллю. Почався процес руйнування будинку. На капітальних стінах з’явилися тріщини, кімнати просякли сирістю. Проводка відсиріла і є небезпека, що може статися її замикання. Тому позивач, коли іде з дому, вимикає електричні обігрівачі. А за цей час температура у виділених їй приміщеннях падає до 4-5 градусів. Але навіть при цілодобовому включенні обігрівачів температура в опалювальний сезон (з жовтня по квітень) не піднімається вище 10-12 градусів. За цей час відповідач не робила поточного ремонту, що теж привело до псування житла. Несучі конструкції даху згнили через потрапляння на них дощу та снігу, бо покрівля руйнується. Стеля в приміщеннях, які відповідач закрила на ключ, частинами обвалилася. Дах потребує капітального ремонту, замощення теж. Доказом викладеного є акти обстежень та фото.

Згідно ст. 151, ст. 177 ЖК України усі громадяни зобов’язані забезпечувати схоронність приміщень, бережно ставитись до обладнання, провадити за свій рахунок поточний, капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Відповідно до ст.ст. 6 і 10 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян. Громадяни повинні дбайливо ставитися до будинку, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення. Натомість відповідач використовує жилі приміщення, як склад непотрібних речей. Таке безгосподарне утримання житла свідчить про зловживання ОСОБА_4 правом власника і використання власності на шкоду правам громадян. Доказ: фото.

Відповідно до ст. 383 ЦК України і ст. 150 ЖКУ УРСР власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислових потреб. Про високоморальний облік відповідача та дотримання нею моральних засад суспільства, правил добросусідства свідчить такий факт: вона підговорила свою дочку, зятя написати наклеп (брехню) на позивача в міліцію, тим самим принизивши, її гідність, честь, гідність. Доказ: копії пасквілів та рішення суду.

А в силу вимог ч.ч. 3,4 ст.13, ч.5 ст. 319 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, при здійсненні своїх прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Протиправна поведінка відповідача полягає таких в діях:

- заміні вхідних дверей, позбавлення користування газовою плитою для приготування їжі та газовим котлом для опалення будинку;

- не опалення 1\2 частини будинку протягом 9 років;

- не виконання обов’язку робити поточний ремонт;

- не використання житла для промислових потреб;

- у бездіяльності:

- не використання жилих приміщень для свого проживання;

- безгосподарне утримання житла.

Діями відповідача були порушені права сім’ї позивача на: комфортні, безпечні для здоро’я умови проживання; призначення жилих приміщень для постійного проживання. В діях відповідача вбачаються наміри завдати шкоди її сім’ї: створення перешкод в користуванні газовою плитою; відключення газового опалення в 1\2 спірній частині будинку. При здійсненні цивільних прав відповідач не додержується моральних засад суспільства: знаючи, що в 1\2 спірній частині будинку зареєстровані і проживають позивач , її сини та внуки, купує цю частину і створює нелюдські умови проживання; 01.11.2008 розбирає і спалює дерев’яний сарай, речі, що в ньому знаходились; порушення кримінальної справи проти ОСОБА_8 переслідувало, на думку позивача , одну мету - примусити позивача подарувати ОСОБА_4 1\2 частину будинку .

Такі протиправні дії відповідача, її протиправна поведінка, що носить системний характер, свідчить про навмисне завдання шкоди позивачу, про порушення прав на комфортні, належні, здорові та безпечні умови проживання, недодержання моральних засад суспільства. Позивач обмежена в здійсненні права користування будинком, до якого має інтерес. Її сім’я і тепер робить поточний ремонт виділених їм приміщень, підтримує у відносно належному стані, дах, паркан, водоколонку, забезпечує, схоронність будинку, доглядає за деревами, обробляє город, утримує прибудинкову територію.

На підставі викладеного просила суд встановити факт наявності протиправних дій і протиправної поведінки відповідача щодо її прав, інтересів, свободи та гідності і визнати дії і поведінку відповідача неправомірними. Притягнути до відповідальності відповідача за недодержання нею при вчиненні своїх дій вимог, встановлених частинами 2-4,6 ст.13 ЦК України. Вимагала заборонити відповідачу зловживати своїми правами, діяльністю та застосувати до ОСОБА_4 інші наслідки, встановлені Законом. Вимагала зобов’язати відповідача відновити систему опалення в 1\2 частині спірного будинку по пров. Вергунівському, 25 в м. Черкаси. Вимагала зобов’язати відповідача не перешкоджати їй користуватися підсобними приміщеннями (кухнею, коридором) в 1\2 частині житлового будинку по пров. Вергунівському, 25 в м. Черкаси. Вимагала зобов’язати відповідача виконувати обов’язки щодо збереження будинку, здійснення поточного і капітального ремонту будинку та надвірних споруд, утримання в порядку прибудинкової території. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 640 гривен. Докази подасть на наступних стадіях цивільного процесу (п. 7 ППВСУ від 12.07.2009 №2).

Відповідач ОСОБА_4 подала суду відзив на позов, який мотивує наступним. 30 жовтня 2008 року позивач набула у власність 5/12 частин домоволодіння № 25 по провулку Вергунівському у місті Черкаси на підставі договору дарування частини будинку від 30.10.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 7444 (додається). Домоволодіння складається з жилого будинку з прибудовами ОСОБА_10.-«А-І», житловою площею 73,6 м2; погреба ОСОБА_10.-«Б»; погреба ОСОБА_10.- «Д»; літньої кухні ОСОБА_10.-«В»; вбиральні ОСОБА_10.-«Г»; літньої кухні ОСОБА_10.-«Е»; вбиральні ОСОБА_10.-«Ж»; гаража ОСОБА_10.-«3»; сараю ОСОБА_10.»И»; бані ОСОБА_10.-«К»; сараю ОСОБА_10.-«Л»; замощення ОСОБА_10.»І»; замощення ОСОБА_10.»ІІ»; огорожі № 1-5, 8-10; водо колонки 6,7.

Іншими співвласниками домоволодіння № 25 по провулку Вергунівський у місті Черкаси є ОСОБА_11, якій належить 1\2 часина домоволодіння та ОСОБА_3, якій належить 1/12 домоволодіння.

Фактичний стан користування житловим будинком склався наступним чином:

-ОСОБА_11 користується приміщеннями №№1-1 - 1-7 будинку, загальною площею 60,6 кв.м. , що відповідає 1\2 частині ідеальної частки в праві власності на домоволодіння ; відповідає 1\2 частині ідеальної частки в праві власності на домоволодіння;

- ОСОБА_12 користується приміщеннями № 2-1 - 2-5 будинку загальною площею 42,3 кв.м., що є меншим від розміру ідеальної частки;

- ОСОБА_3 користується приміщеннями будинку №№ 3-1 - 3-3,загальною площею 24,3 кв.м., що є значно більшим від її розміру ідеальної частки 1\12 (10,6 кв.м.).

Будинок складається з трьох окремих квартир, кожна з яких має окремий вхід. В кожній такій квартирі облаштована кухня, коридор та житлові кімнати. Такий фактичний розподіл будинку був здійснений співвласниками у 2008 році, коли співвласником даного домоволодіння була мати позивачки - ОСОБА_7 та сама позивачка ОСОБА_3. Позивачка ОСОБА_3 з таким встановленням порядку користування домоволодінням погодилася та не заперечувала. Згодом на свою займану частину будинку позивачка ОСОБА_3 оформила відповідну будинкову книгу, облаштувала електричним опаленням та встановила електроплиту.

З моменту набуття права власності на домоволодіння між відповідачем та і позивачем ОСОБА_3 постійно виникають суперечки щодо користування приміщеннями №№ 2-1 --2-5 будинку, оскільки позивач вважає, що відповідач є незаконним співвласником. Вважає, що 1\2 будинку має належати виключно їй. Відповідач пропонувала різні варіанти вирішення спору, але позивач її частку у праві власності купувати відмовляється, свою частку у праві власності продавати відповідачу також відмовляється, обмінювати свою частку у праві власності на інше житло відмовляється. Всі пропозиції відповідача, як усні так і письмові саботувала шляхом затягування часу при їх розгляді і висуненням неадекватних та необгрунтованих вимог.

Поведінка позивачки робить неможливим постійне проживання відповідача в будинку. Так, позивачка малює на дверях хрести, робить «підклади», заглядає у вікна, нецензурно висловлюється на адресу відповідача присутності дітей. Вважає таку поведінку позивачки протиправною і аморальною. Тому твердження, що відповідач не використовує дане житло для проживання зі своєї волі не відповідає дійсності. Ці факти були встановлені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.04.2015 у справі № 711/4237/14-ц (додається).

Також вважає, що позивачка ОСОБА_3 не має права користуватися її приміщеннями №№ 2-1 - 2-5 в будинку, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 50 Житлового кодексу України, не допускається заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Отже позивач просить надати їй у володіння та користування окрім вже зайнятих нею приміщень будинку №№ 3-1 - 3-3, загальною площею 24,3м2, що є значно більшим від її розміру ідеальної частки 1/12 (10,6м2), ще додаткові приміщення, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 358 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. На підставі вищевикладеного вважає, що на законних підставах користується відокремленими приміщеннями №№ 2-1 - 2-5 будинку по провулку Вергунівському, 25 в місті Черкаси. Також вважає, що у разі надання позивачу доступу до її житла буде порушено її права та вимоги законодавства України з огляду на наступне.

Згідно ст. 30 Конституції кожному гарантується недоторканність житла. Право на недоторканість житла має дуже важливе значення, адже його дотримання може гарантувати інші основоположні права на життя, особисту недоторканність. Право особи на недоторканність житла закріплено у багатьох міжнародних документах, а саме ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, у якій вказано, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань. Стаття 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вказує на те, що є необхідним забезпечення недоторканності житла.

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. говорить, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Конвенція під час пояснення поняття «житло» включає не лише житло фізичних осіб. У деяких випадках можна відносити офісні приміщення фізичних та юридичних осіб.

Цивільним кодексом України також визначається поняття житла, яким визначається житловий будинок, квартира та інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Також можна згадати про ч. 5 п. 22 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», у якій зазначається, що до житла відносять приміщення, які призначенні для постійного чи тимчасового проживання людей, а також ті частини, в яких зберігається майно.

Вважає, що держава повинна захищати житло від незаконного вторгнення осіб. Також у разі надання доступу позивачці до приміщень займаної нею квартири в будинку, буде порушене право відповідача на особисте життя, яке гарантується ст. 32 Конституції України, ст. 301 Цивільного кодексу України, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, та додатково охороняється також ст. 182 КК України. Під поняттям "особисте життя" слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов'язків, тобто життєдіяльність людини в сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від "тягаря суспільних інтересів" та спрямована на досягнення особистої мети та задоволення власних інтересів.

Щодо відновлення системи опалення в 1\2 частині будинку по провулку Вергунівському, 25 в м. Черкаси. Позивачка позовні вимоги про зобов’язання відновити систему опалення 1\2 частини будинку по провулку Вергунівському, 25 в місті Черкаси обґрунтовує відключенням відповідачем на власний розсуд газового опалювального котла, який знаходиться в приміщенні, яке займає відповідач .

Дана позовна вимога вже вирішувалася у справі № 711/4237/14-ц за позовом ОСОБА_13 (син позивачки) до ОСОБА_4, яка розглянута Придніпровським районним судом міста Черкаси. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.04.2015 у справі № 711/4237/14-ц у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (копія рішення ). Як зазначалося неодноразово в судових засіданнях у справі № 711/4237/14-ц та підтверджено представником позивача у цій справі ОСОБА_3, відключення газового котла відбулося через те, що ОСОБА_3, як співвласник будинку, відмовилася у 2009 році сплачувати за використаний газ для опалювання, чим порушила вимоги ст. 360 Цивільного кодексу України.

З метою уникнення накопичення боргів за спожитий газ, опалювальний котел був вимкнений. З метою збереження системи опалення від її можливого пошкодження внаслідок замерзання в ній води, з системи була спущена вода. Позивач вважає що її дії були направлені на збереження системи опалювання в будинку.

З того часу позивачка ОСОБА_3 щодо відновлення опалення в будинку та згоди на оплату використаного природного газу до відповідача не зверталася , оскільки влаштувала в своїх приміщеннях електричне опалення.

Так, рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.04.2015 у справі № 711/4237/14-ц встановлено відсутність вини відповідача у припинені опалення 1\2 частини будинку по провулку Вергунівському, 25 в місті Черкаси з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відключення газового котла відбулося через те, що ОСОБА_3 відмовилася у 2009 році сплачувати за використаний газ для опалювання, в домоволодінні газовий котел застарілої моделі, а тому суд вважає що порушуються вимоги ст. 360 ІІК України. оскільки співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 у разі коли об"єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб укладається один договір про надання населенню послуг з газопостачання з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в договорі.

Відповідно до положень пункту 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Відповідно до листа ПАТ "Черкасигаз" від 09.09.2014року №358/29-14 (арк.спр.148 том.2 у справі № 711/4237/14-ц) зазначено, що відповідно до ОСОБА_9 М1592-П від 01.09.20144 року складеного представниками ПАТ "Черкасигаз" за даною адресою особовий рахунок №2829 відкрито на ОСОБА_7, з приводу переоформлення газифікації (переоформлення рахунку) ніхто не звертався. При виїзді було виявлено , що показники лічильника обліку газу "САМГАЗ Є-4 №2834661 2007 року випуску залишились незмінними з березня 2009 року, що свідчить про те, що газовими приладами за даною адресою споживач не користується. При неодноразових виїздах представника ПАТ "Черкасигаз" за адресою: провулок Вергунівський, 25 в м. Черкаси, споживачі були відсутні, а отже газові прилади знаходяться довгий час без нагляду, що є порушенням Правил безпеки газопостачання. В акті М1592-П від 01.09.2014 року (арк.спр. 149том. 1 у справі № 711/4237/14-ц) працівниками ПАТ "Черкасигаз" зазначено, що кран перед газовим лічильником перекрито та опломбовано пломбою №90420895 за порушення Правил безпеки системи газопостачання.

А тому, як зазначає в своєму листі ПАТ "Черкасигаз" (том.2арк.спр.85 у справі № 711/4237/14-10 відсутність порозуміння між співвласниками будинків за адресою провулок Вергунівський, 25 в м. Черкаси, ПАТ "Черкасигаз" вбачає вирішення даного спору лише шляхом виділення в натурі часток житлового будинку, адже за умови відновлення газопостачання шляхом укладення договору за наявності письмової згоди не виключає можливості повторного конфлікту між співвласниками, що здійснюватиме перешкоди в технічному обслуговуванні газового обладнання і порушення вимог договору.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (далі - Правила).

Відповідно до положень пункту 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

У разі коли, об'єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в договорі.

На даний час домоволодіння відключено від газопостачання. Особовий рахунок на постачання природного газу відкрито на попереднього користувача ОСОБА_14. Укласти новий договір про газопостачання відповідач , як новий співвласник, не має змоги оскільки співвласник – позивач ОСОБА_3 не погоджується на укладення відповідачем договору на газопостачання, а бажає самостійно укласти такий договір, про що свідчить лист ПАТ «Черкасигаз», направлений їй як відповідь на її звернення. Відповідачу також відмовлено в укладенні договору на постачання природного газу, у зв’язку з відсутністю згоди співвласника ОСОБА_3 на укладання договору, про що свідчить лист ПАТ «Черкасигаз» № 577 від 18.11.2014 (лист додається).

Отже, при відсутності згоди хоча б одного з співвласників домоволодіння на укладання договору на постачання природного газу, такий договір не буде укладений в силу вимог п. 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246.

Вважає, що витрати на ремонт системи опалення, придбання нового опалювального котла та сплату за використаний газ повинні покладатися на неї і позивачку пропорційно займаній площі. Позивачка натомість хоче через рішення суду покласти всі витрати на відповідача, що суперечить вимогам законодавства України.

Згідно вимог ст. 178 ЦПК України, орієнтовний розрахунок суми судових витрат становить 5000 (п’ять тисяч гривень) з розрахунку 500 (п’ятсот гривень) за годину надання правової допомоги адвокатом в даній справі.

На підставі викладеного, просить ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану цивільну справу 14.11.2017 року було передано на розгляд судді Казидуб О.Г.

Згідно ухвали судді Казидуб О.Г. від 15 листопада 2017 року суддя задовольнила свою заяву про самовідвід.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану цивільну справу 16.11.2017 року було передано на розгляд судді Колода Л.Д.

Ухвалою судді від 23 листопада 2017 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 05 грудня 2017 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 28.02. 2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач ОСОБА_3 , представник позивача по договору адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали та просили позов задовольнити, з підстав,вказаних в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_15 , її представник по договору адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали , просили в позові відмовити, з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Суд , заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи , в результаті повного , об”єктивного та всебічного їх дослідження вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позивач ОСОБА_3І, як на підставу свої позовних вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 порушує її права, як власника частини житлового будинку з надвірними спорудами №25, розташованому за адресою провулок Вергунівський в м.Черкаси. Позивач вказує, що з вини відповідача в будинку відсутнє газове опалення, зв»язку з чим стіни будинку вкриваються пліснявою, грибком, псується підлога , фарба на вікнах здулася та відпадає. Крім цього відповідач протиправно замінила вхідні двері на металеві та не надає позивачу ключ від вхідних дверей.

Дані обставини не підтверджені належними , допустимими та достовірними доказами.

В тексті позов позивач посилається на те, що всі письмові докази ( квитанції про оплату комунальних послуг, листи, медичні виписки ) вона подасть в ході розгляду справи. Однак будья-ких доказів з цього приводу суду не подавала.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 належить 1\12 частина будинку з надвірними спорудами № 25 по провулку Вергунівський у місті Черкаси. Відповідачу ОСОБА_4 - 5/12 частин вказаного будинку, співвласнику ОСОБА_11 належить 1\2 частина вказаного будинку. Частки співвласників в натурі не виділені, порядок користування житловим будинком не встановлено ні договором ні рішенням суду.

Будинок складається з трьох окремих квартир, кожна з яких має окремий вхід. В кожній такій квартирі облаштована кухня, коридор та житлові кімнати. Такий фактичний розподіл будинку був здійснений співвласниками у 2008 році, коли співвласником даного домоволодіння була мати позивачки - ОСОБА_7 та сама позивачка ОСОБА_3.

З моменту набуття права власності на домоволодіння між відповідачем та і позивачем ОСОБА_3 постійно виникають суперечки щодо користування приміщеннями №№ 2-1 --2-5 будинку.

Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частки співвласників не виділені, є ідеальними, порядок їх користування ні договором ні рішенням суду не встановлювався.

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 30 Конституції кожному гарантується недоторканність житла. Право на недоторканість житла має дуже важливе значення, адже його дотримання може гарантувати інші основоположні права на життя, особисту недоторканність. Право особи на недоторканність житла закріплено у багатьох міжнародних документах, а саме ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, у якій вказано, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань. Стаття 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вказує на те, що є необхідним забезпечення недоторканності житла.

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. говорить, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Позивач п.1-3 прохальної частини позову просить встановити факт наявності протиправних дій і протиправної поведінки відповідача щодо її прав, інтересів, свободи та гідності і визнати дії і поведінку відповідача неправомірними. Притягти до відповідальності відповідача за недодержання нею при вчиненні своїх дій вимог, встановлених частинами 2-4,6 ст.13 ЦК України. Вимагала заборонити відповідачу зловживати своїми правами, діяльністю та застосувати до ОСОБА_4 інші наслідки, встановлені Законом. Суд вважає, що дані позовні вимоги заявлені без конкретної вказівки, яким чином та в який спосіб слід відновити права позивача.

Позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача полягає у заміні вхідних дверей, позбавлення користування газовою плитою для приготування їжі та газовим котлом для опалення будинку; не опалення 1\2 частини будинку протягом 9 років; не виконання обов’язку робити поточний ремонт; не використання житла для промислових потреб; бездіяльності, не використання жилих приміщень для свого проживання; безгосподарне утримання житла. Однак будь-яких доказів з цього приводу суду не надала.

Що ж стосується п.4 прохальної частини позову, то вказані вимоги також до задоволення не підлягають. Судом встановлено, що така позовна вимога вирішувалася судом у справі № 711/4237/14-ц за позовом ОСОБА_13 (син позивача) до ОСОБА_4 Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.04.2015 у справі № 711/4237/14-ц у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (копія рішення). В ході розгляду вказаної справи судом встановлено що відключення газового котла відбулося в зв»язку з тим, що ОСОБА_3, як співвласник будинку, в 2009 році відмовилася сплачувати кошти за використаний природний газ для опалювання будинку , чим порушила вимоги ст. 360 Цивільного кодексу України. З метою уникнення накопичення боргів за спожитий газ, опалювальний котел був вимкнений. З метою збереження системи опалення від її можливого пошкодження внаслідок замерзання в ній води, з системи була спущена вода. Позивач вважає що її дії були направлені на збереження системи опалювання в будинку.

З того часу позивачка ОСОБА_3 щодо відновлення опалення в будинку та згоди на оплату використаного природного газу до відповідача не зверталася , оскільки влаштувала в своїх приміщеннях електричне опалення і про це вказує в позовній заяві ( виключає електроприлади, коли іде з дому).

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.04.2015 у справі № 711/4237/14-ц встановлено відсутність вини відповідача у припинені опалення 1\2 частини будинку по провулку Вергунівському, 25 в місті Черкаси з наступних підстав. «Відключення газового котла відбулося через те, що ОСОБА_3 відмовилася у 2009 році сплачувати за використаний газ для опалювання, в домоволодінні газовий котел застарілої моделі, а тому суд вважає що порушуються вимоги ст. 360 ІІК України. оскільки співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.»

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 у разі коли об"єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб укладається один договір про надання населенню послуг з газопостачання з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в договорі.

Відповідно до положень пункту 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Відповідно до листа ПАТ "Черкасигаз" від 09.09.2014року №358/29-14 (арк.спр.148 том.2 у справі № 711/4237/14-ц) вказано, що відповідно до ОСОБА_9 М1592-П від 01.09.20144 року складеного представниками ПАТ "Черкасигаз" за даною адресою особовий рахунок №2829 відкрито на ОСОБА_16, з приводу переоформлення газифікації (переоформлення рахунку) ніхто не звертався. При виїзді було виявлено , що показники лічильника обліку газу "САМГАЗ Є-4 №2834661 2007 року випуску залишились незмінними з березня 2009 року, що свідчить про те, що газовими приладами за даною адресою споживач не користується. При неодноразових виїздах представника ПАТ "Черкасигаз" за адресою: провулок Вергунівський, 25 в м. Черкаси, споживачі були відсутні, а отже газові прилади знаходяться довгий час без нагляду, що є порушенням Правил безпеки газопостачання. В акті М1592-П від 01.09.2014 року (арк.спр. 149том. 1 у справі № 711/4237/14-ц) працівниками ПАТ "Черкасигаз" зазначено, що кран перед газовим лічильником перекрито та опломбовано пломбою №90420895 за порушення Правил безпеки системи газопостачання.

А тому ПАТ "Черкасигаз" в своєму листі вказує (справа № 711/4237/14-10) про відсутність порозуміння між співвласниками будинків за адресою провулок Вергунівський, 25 в м. Черкаси, ПАТ "Черкасигаз" вбачає вирішення даного спору лише шляхом виділення в натурі часток житлового будинку, адже за умови відновлення газопостачання шляхом укладення договору за наявності письмової згоди не виключає можливості повторного конфлікту між співвласниками, що здійснюватиме перешкоди в технічному обслуговуванні газового обладнання і порушення вимог договору.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (далі - Правила).

Відповідно до положень пункту 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

У разі коли об'єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в договорі.

На даний час в домоволодінні газопостачання відсутнє. Особовий рахунок на постачання природного газу відкрито на попереднього користувача ОСОБА_7. Укласти новий договір про газопостачання відповідач , як новий співвласник, не має змоги оскільки співвласник – позивач ОСОБА_3 не погоджується на укладення відповідачем договору на газопостачання, а бажає самостійно укласти такий договір, про що свідчить лист ПАТ «Черкасигаз», направлений їй як відповідь на її звернення. Відповідачу також відмовлено в укладенні договору на постачання природного газу, у зв’язку з відсутністю згоди співвласника ОСОБА_3 на укладання договору, про що свідчить лист ПАТ «Черкасигаз» № 577 від 18.11.2014 (додається).

Отже, при відсутності згоди хоча б одного з співвласників домоволодіння на укладання договору на постачання природного газу, такий договір не буде укладений в силу вимог п. 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246.

Позивачем в п.5 прохальної частини заявлено позовну вимогу про зобов»язання відповідача виконувати обов»язки щодо збереження будинку, здійснення поточного і капітального ремонту будинку та надвірних споруд, утримання прибудинкової території.

В судовому засіданні не встановлено обставин неправомірних дій відповідача щодо руйнування будинку, чи інших надвірних споруд. А прохання позивача зобов»язати відповідача здійснювати поточний і капітальний ремонту будинку та надвірних споруд, не ґрунтуються на вимогах закону. Вимоги з приводу поточного та капітального ремонту могли б бути заявлені шляхом пред»явлення позову про стягнення коштів, у випадку, якщо такі ремонтні роботи позивачем проводилися.

Поскільки позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави і для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в сумі 640 грн.

Що стосується вимог відповідача ОСОБА_17 про стягнення з позивача ОСОБА_3 витрат на оплату правової допомоги, то ці вимоги також до задоволення не підлягають, так як їх попередній розрахунок не був поданий з відзивом на позов.

На підставі викладеного та керуючись ст.30, 41 Конституції України , ст. ст. 358 ЦК України, ст. ст. 4,10,12, 13, 76-81, 200, 206, 259, 268, 273 ЦПК України , суд , –

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення дії, що порушує право та відновлення становища, що існувало до порушення права– відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_10