Постанова № 74742981, 13.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/16128/16-ц

Провадження № 22-ц/792/844/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_7, про визнання договору поруки недійсним за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року,

встановив:

В серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ «УкрСиббанк» зазначило, що 8 квітня 2008 року між ним і ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту №11330360000 з додатковою угодою № 1, за умовами яких позивач надав останній кредит у розмірі 53 600 доларів США на строк до 7 квітня 2033 року під 14% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену заборгованість у подвійному розмірі. ОСОБА_5 зобов’язалася повернути кредит і сплатити позивачеві нараховані проценти щомісячними платежами згідно встановленого графіка. За договорами поруки №195711 і №195712 від 8 квітня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поручилися перед банком за виконання ОСОБА_5 обов’язків з повернення кредитних коштів і сплати процентів. ОСОБА_5 не виконала взятих на себе зобов’язань, внаслідок чого банк вправі достроково стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 4 серпня 2016 року складається з 25 719 доларів 58 центів США неповернутого кредиту, 3 688 доларів 18 центів США процентів, 59 грн 06 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 13 581 грн 06 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів.

За таких обставин ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 на свою користь 29 407 доларів 76 центів США та 13 640 грн 12 коп. заборгованості за кредитним договором.

У грудні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_7, у якому позивач просив суд визнати договір поруки №195711 від 8 квітня 2008 року, що укладений між сторонами для забезпечення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_5 перед ПАТ «УкрСиббанк», недійсним, вказавши на те, що він не підписував цей договір.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11330360000 від 8 квітня 2008 року по процентам та кредиту в розмірі 29 407 доларів 76 центів США (що еквівалентно 793 658 грн), 13 640 грн 12 коп. пені, 3 717 грн 12 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано договір поруки №195711 від 8 квітня 2008 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, недійсним. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_6 640 грн судового збору та 2 250 грн 24 коп. витрат на проведення судової експертизи.

Суд виходив з того, що позичальник ОСОБА_5 не виконала зобов’язання за кредитним договором, отже, банк вправі стягнути з неї неповернутий кредит, нараховані проценти та пеню. ОСОБА_6 не підписував договір поруки №195711 від 8 квітня 2008 року та не мав волевиявлення на його укладення, тому цей правочин є недійсним, а ОСОБА_6 не може відповідати за невиконання ОСОБА_5 основного зобов’язання. ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору без згоди поручителя ОСОБА_7, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, внаслідок чого ця порука припинилась і з ОСОБА_7 не може бути стягнута заборгованість за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додатковою угодою №1, яка укладена ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 в один день з кредитним договором, було визначено конкретні розміри процентних ставок при настанні певних обставин, тобто конкретизовано умови кредитного договору. Зміни умов основного зобов’язання, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, в тому числі зміна процентної ставки за кредитом, не відбулися, внаслідок чого порука ОСОБА_7 не припинилася. Крім того, суд не дотримався порядку відібрання експериментальних зразків підпису ОСОБА_6, отже, висновок судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис поручителя у договорі поруки №195711 від 8 квітня 2008 року виконаний не ОСОБА_6, є недопустимим доказом. У зв’язку з цим, зустрічний позов не доведений, а поручителі ОСОБА_7 і ОСОБА_6 мають нести відповідальність за невиконання ОСОБА_5 основного зобов’язання.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, неправильно витлумачив норми ст. 559 ЦК України та не дотримався положень ст. 141 ЦПК України.

У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права оскаржуване рішення про часткове задоволення первісного позову та розподіл судових витрат за цим позовом підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Встановлено, що 8 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який у подальшому змінив свою назву на ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту №11330360000, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 53 600 доларів США на строк до 7 квітня 2033 року під 14% річних (п.п. 1.1, 1.2.2, 1.3.1 кредитного договору).

ОСОБА_5 зобов’язалася повернути банку кредит частинами згідно графіка погашення кредиту та сплатити йому проценти щомісячними платежами. Строк сплати процентів встановлено з 1-го по 10-е число (включно) місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти (п.п. 1.2.2, 1.3.4 кредитного договору).

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично мав нараховувати проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості (п. 1.3.1 кредитного договору).

У п.п. 3.1.3, 6.1, 6.2 кредитного договору сторони встановили, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати процентів, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит у сторону зменшення, в разі порушення останнім умов договору. При цьому банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення кредиту та сплати процентів шляхом направлення йому відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника. Цей термін вважається таким, що настав з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту, якщо останній не усунув зазначених кредитором порушень зобов’язань протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вказаного повідомлення (вимоги) банку.

Також сторони визначили, що за порушення позичальником термінів погашення грошових зобов’язань за договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або сплати процентів, він сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквівалент) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування пені (п. 4.1 кредитного договору).

У той же день, тобто 8 квітня 2008 року, ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_5 уклали додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту, якою погодили додатки до договору, порядок внесення платежів і зміни процентної ставки за кредитом.

Виконання позичальником грошового зобов’язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 За умовами договорів поруки №195711 і №195712 від 8 квітня 2008 року останні поручилися перед ПАТ «УкрСиббанк» за виконання ОСОБА_5 обов’язку з повернення кредиту, сплати процентів і пені. У випадку невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором боржник і поручитель мали відповідати перед банком як солідарні боржники.

З вересня 2015 року ОСОБА_5 не виконує грошове зобов’язання за кредитним договором.

Станом на 4 серпня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 29 407 доларів 76 центів США, з яких 25 719 доларів 58 центів США – неповернутий кредит і 3 688 доларів 18 центів США – проценти. Також банком нараховано 13 640 грн 12 коп. пені, що складається з 59 грн 06 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 13 581 грн 06 коп. пені за прострочення сплати процентів.

29 березня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_5 письмову вимогу (повідомлення) про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів у випадку не усунення нею порушень умов кредитного договору протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення (5 квітня 2016 року). Термін повернення ОСОБА_5 кредиту настав 7 травня 2016 року.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_5 не виконала грошового зобов’язання за кредитним договором, унаслідок чого ПАТ «УкрСиббанк» вправі вимагати від неї дострокової сплати неповернутого кредиту, нарахованих процентів і пені.

Умови кредитно договору (т. 1 а.с. 18-37) та наданий ПАТ «УкрСиббанк» розрахунок заборгованості (т. 1 а.с. 54-59) є зрозумілими та достатніми для висновку, що ОСОБА_5 не виконала належним чином узяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а тому виникла вказана заборгованість.

Розрахунок банку відповідає іншим матеріалам справи та є правильним. Натомість, ОСОБА_5 не спростувала цей розрахунок належними та допустимими доказами.

Частиною 1 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 8 квітня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_6 уклали договір поруки №195711, яким забезпечено виконання ОСОБА_5 зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту №11330360000 від 8 квітня 2008 року.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №29п від 10 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 225-228) підпис, проставлений від імені ОСОБА_6 в п. 6.3 договору поруки №195711 від 8 квітня 2008 року виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Для проведення цієї експертизи суд надав експерту оригінал договору поруки №195711 від 8 квітня 2008 року (т. 1 а.с. 153), вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 127-130, 162-172, 189-208, 210-214). При цьому в силу п. 1.6 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145), суд відібрав зразки підпису ОСОБА_6 на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.

Судом установлено, що судова експертиза була виконана належним чином та у відповідності до вимог законодавства. Судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків за ст.ст. 384, 385 КК України.

Отже підстави для відхилення висновку експерта відсутні.

Посилання ПАТ «УкрСиббанк» на те, що суд порушив порядок відібрання експериментальних зразків підпису ОСОБА_6, внаслідок чого висновок експерта слід визнати недопустимим доказом, є безпідставними.

До того ж, ставлячи під сумнів обґрунтованість висновку експерта, ПАТ «УкрСиббанк» не звертався до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи (ст. 113 ЦПК України).

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Докази у справі достовірно вказують на те, що ОСОБА_6 не підписував договір поруки №195711 від 8 квітня 2008 року та не мав волевиявлення на його укладення. За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що цей правочин є недійсним, а ОСОБА_6 не може відповідати за невиконання ОСОБА_5 основного зобов’язання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду.

В цій частині рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Разом із тим, відмовляючи в первісному позові ПАТ «УкрСиббанк» до поручителя ОСОБА_7, суд припустився помилки.

За змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Укладаючи кредитний договір, ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 передбачили порядок зміни процентної ставки (розділ 5 кредитного договору).

Так, у п.п. 5.1, 5.2 кредитного договору сторони встановили, що процентна ставка може бути змінена в порядку і на умовах, визначених договором, і надали право банку змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі:

а) порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором; та/або

б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання позичальником кредитної дисципліни (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов’язань позичальника за цим договором); та/або

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки, підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); та/або підвищення ставки на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Одночасно п. 5.3 кредитного договору сторони погодили, що банк має право у випадках настання обставин:

- передбачених підпунктами «а» (за винятком випадку порушення позичальником умов договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів), «б» пункту 5.2 договору – процентну ставку за користування кредитними коштами автоматично нараховувати в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1 договору;

- передбачених підпунктом «в» пункту 5.2 договору – процентну ставку за договором збільшувати не більше ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно п 1.3.1 договору;

- передбачених підпунктом «г» пункту 5.2 договору (такий підпункт відсутній) – процентну ставку за користування кредитними коштами автоматично нараховувати на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування.

8 квітня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 уклали додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11330360000, якою сторони:

додали до договору Додаток №2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» та Додаток №3 «Тарифи»;

виклали п. 1.3.5 договору в наступній редакції: «Позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі»;

доповнили п. 3.4 договору п. 3.4.6 наступного змісту: «Сплачувати платежі на користь третіх осіб в порядку та на умовах, визначених законодавством України, зокрема Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в частині оплати нотаріальних дій, Законом України «Про страхування» в частині оплати страхових платежів при укладенні угод страхування, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в частині оплати послуг суб’єктів оціночної діяльності, Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» в частині сплати державного мита тощо»;

доповнили п. 5.2 абзацом наступного змісту: «У випадках настання обставин:

- передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2 договору – процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1 договору;

- передбачених підпунктом «в» пункту 5.2 договору – процентна ставка за договором збільшується не більше ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно п 1.3.1 договору;

- передбачених підпунктом «г» пункту 5.2 договору – процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування»;

доповнили п. 7.2 новим абзацом у наступній редакції: «на дату укладення договору є клієнтом банку і ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню».

З наведеного вбачається, що умови додаткової угоди лише конкретизували умови основного договору. При цьому додатковий абзац п. 5.2, на який ОСОБА_7 посилається як на обтяжливі умови, повністю дублює умови, що вже викладені в п. 5.3 кредитного договору.

Додаткова угода не містить нових умов щодо підвищення розміру процентів і щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, отже, ці зміни не призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, що є підставою для припинення поруки.

Неврахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що порука ОСОБА_7 припинена.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню. Визначена судом заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з боржника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_7 в солідарному порядку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якою встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» у повному обсязі щодо одного з відповідачів – ОСОБА_5, разом із тим, судом присуджено з останньої на користь банку лише третину понесених позивачем витрат зі сплати судового збору (3 717 грн 12 коп.).

Змінюючи розподіл судових витрат, апеляційний суд виходить з наступного. Первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено щодо відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7, внаслідок чого на останніх слід покласти внесений банком судовий збір за подання позову у розмірі по 5 575 грн 67 коп. з кожного (11151,35:2).

Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, зокрема, в частині вирішення первісного позову та щодо одного з поручителів – ОСОБА_7 (тобто на 50% цього позову), внаслідок чого з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь банку слід стягнути по 4 181 грн 76 коп. судового збору за подання апеляційної скарги з кожного (11151,35х150%:2:2).

Всього з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» слід присудити по 9 757 грн 43 коп. судового збору з кожного (5575,67+4181,76).

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року про часткове задоволення первісного позову та розподілу судових витрат за цим позовом скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (місце проживання – 32244, Хмельницька область, Деражнянський район, село Маниківці, вулиця Заводська, 20; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (місце проживання – 29001, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження – 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 09807750) 29 407 доларів 76 центів США і 13 640 гривень 12 копійок заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання – 32244, Хмельницька область, Деражнянський район, село Маниківці, вулиця Заводська, 20; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (місце проживання – 29001, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження – 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 09807750) по 13 939 гривень 18 копійок судового збору з кожного.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 червня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27