Постанова № 74742313, 13.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 645/1889/17-ц

Провадження № 22-ц/790/521/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

імена (найменування сторін):

позивач – Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»

відповідачі – ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року в складі судді Шарка О.П.,

в с т а н о в и в:

28 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі по тексту – ПАТ «ОТП Банк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі по тексту – ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № МL-701/649/2007, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 39 487,09 доларів США, строком до 06 липня 2032 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в Кредитному договорі.

Позивачем були надані відповідачу ОСОБА_1 згідно кредитної заяви, грошові кошти, чим позивач виконав свої зобов’язання перед останньою, при цьому ОСОБА_1 належним чином не виконала прийняті на себе згідно кредитного договору зобов’язання перед позивачем, що підтверджується наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором в розмірі 38 530,12 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість по кредиту в розмірі 29 470,42 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 9059,70 доларів США.

Крім того, 06 липня 2007 року в забезпечення виконання Кредитного договору між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено договір поруки № SR-701/649/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № МL-701/649/2007 в розмірі 38 530,12 доларів США станом на 11 квітня 2017 року.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «ОТП Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року і ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставним та підлягає скасуванню.

Зокрема, суд першої інстанції вважав, що позивач не надав достатні докази, які б підтверджували виникнення у нього права вимоги стягнення кредитної заборгованості, не доведено розмір заборгованості, а саме: звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути солідарно з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором № МL-701/649/2007, однак розрахунок заборгованості був наданий позивачем за кредитним договором № МL-701/642/2007.

Проте, такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи знаходиться розрахунок заборгованості за кредитним договором № МL-701/649/2007, в якому визначена загальна сума боргу – 38 530,12 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 29 470,42 долара США, заборгованість за відсотками – 9 050,70 доларів США.

Проте, судом першої інстанції прийнято до уваги розрахунок заборгованості, який складено представником ОСОБА_1 на підставі квитанцій, зі змісту якого вбачається, що за весь час користування кредитом сплачено суму у розмірі 47 575,50 доларів, в тому числі достроково. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги даний розрахунок заборгованості, наданий представником ОСОБА_1, не перевіривши його відповідності квитанціям про сплату заборгованості за кредитним договором, а тому вказаний розрахунок не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі.

Відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк», суд першої інстанції виходив із положень 526, 553, 627, 629, 1054 ЦК України статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мотивував свій висновок тим, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, засвідчена відповідною посадовою особою і печаткою виписка з карткового рахунку, тощо), а тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості за кредитним договором, зазначений в розрахунку, є правильним. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивач, в порушення вимог кредитного договору не дотримався процедури реалізації права на дострокове повернення грошових коштів за кредитним договором, у зв’язку з чим, суд вважав звернення позивача до суду із позовом без дотримання вимог, встановлених підпунктом 1.91.1 пункту 1.9 частини № 2 до Кредитного договору від 06 липня 2007 року передчасним. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до поручителя, оскільки відмова в задоволенні позовних вимог до основного боржника, у зв’язку із недоведеністю, є підставою для відмови в задоволенні позову і до поручителя.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується наявними у справі доказами, 06 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-701/649/2007, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 39 487,09 доларів США строком до 06 липня 2032 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі.

За умовами пункту 1.1. частини №2 Кредитного договору сторони погодили його предмет, відповідно до якого, в порядку, передбаченому цим договором, Банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 цього договору, а позичальник приймає кредит та зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.4 частини №2 Договору за користування кредитом позичальник зобов’язався сплатити Банку відповідну плату в порядку та на умовах, що були визначені договором.

Згідно з пунктом 1.5 частини №2 Договору повернення відповідної частини кредиту мало здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором.

З метою забезпечення виконання кредитного договору, 06 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-701/649/2007.

Відповідно до пункту 1.2 поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники; кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Згідно пункту 2.1 договору порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов’язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно кредитної заявки, ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору були надані грошові кошти в розмірі 39487,09 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок № 26207101727948, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» на ім’я ОСОБА_1

В свою чергу, позичальник зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості, станом на 11 квітня 2017 року заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором складає 29 740,42 доларів США; заборгованість за нарахованими та не сплаченими відсотками в сумі 9 059,70 доларів США, загальна сума боргу складає 38 530,12 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2017 року складає 1 037 741, 01 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «ОТП Банк» щодо помилкового висновку суду першої інстанції про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, що підтверджують видачу кредиту, заслуговують на увагу, та вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів про надання грошових коштів у кредит, умови якого були визначені договором, що підтверджується ксерокопією кредитної заявки на отримання кредиту ОСОБА_1 та про перерахунок кредитних коштів на поточний рахунок № 26207101727948, відкритий в ЗАТ «ОТП Банк» в м. Харкові на ім’я ОСОБА_1

Щодо висновку суду першої інстанції про передчасне звернення позивача із позовом про дострокове повернення грошових коштів, то колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

За нормами статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У пункті 1.9. частини № 2 до Кредитного договору № МL-701/649/2007 від 06 липня 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, закріплено порядок дострокового виконання боргових зобов’язань за ініціативою банку та розірвання цього договору.

Так, підпунктом 1.9.1 пункту 1.9. цього Договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3.7. та статтею 3 цього Договору) та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору іпотеки (майнової поруки), та/чи Договору поруки (надалі – «Вимога»). При цьому, виконання Боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Пунктом 7.2. розділу 7 Кредитного договору № МL-701/649/2007 від 06 липня 2007 року, сторони погодили, що підписанням цього Договору сторони підтверджують, що будь-які умови цього Договору є істотними і підлягають виконанню в порядку передбаченому цим Договором.

Пунктом 6.3 Кредитного договору передбачено, що всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній у відповідності до цього Договору, повинні бути складені у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур’єром за місцезнаходженням відповідної сторони.

Крім того, статтею 3 договору поруки № SR-701/649/2007 від 06 липня 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, встановлені права та обов’язки сторін.

Зокрема, пунктом 3.4 договору поруки встановлено, що обов’язок поручителя виконати боргові зобов’язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі. Для дійсності вимоги кредитор не зобов’язаний надавати поручителя підтвердження невиконання боргових зобов’язань боржником.

Отже, виходячи з приведених положень кредитного договору та договору поруки сторони самостійно погодили порядок здійснення дострокового виконання зобов’язань.

Матеріали справи не містять належних доказів, що позивачем відповідно до умов кредитного договору та договору поруки направлялися письмові вимоги боржнику та поручителю, а боржником та поручителям такі вимоги отримані, у зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо передчасного звернення ПАТ «ОТП Банк» з позовними вимогами про солідарне стягнення заборгованості з відповідача, оскільки на час звернення позивача до суду, останній не дотримався процедури реалізації права на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором та договором поруки.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачам було відомо про наміри дострокового стягнення суми заборгованості за кредитним договором, а звернення з позовом до суду за своєю цивільно-правовою природою є тотожнім зі зверненням до відповідача з вимогою про дострокове стягнення боргу за кредитним договором, колегію суддів до уваги не приймаються, оскільки такі доводи суперечать положенням статей 6, 526, 627, 629 ЦК України та умовам укладених договорів між позивачем та відповідачами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «ОТП Банк» відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_4