Постанова № 74729849, 14.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/677/18 Головуючий у І-й інстанції – Говоруха В.О.

Справа № 187/428/18 Головуючий в ІІ інстанції – Піскун О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі: судді Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області, працює в ПП «Будівельник ЮГ» водієм автотранспортних засобів, місце реєстрації та проживання: вул. Виноградна (Червона), 63, с. Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

за участю:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнаний винуватим та на нього накладено стягнення за те, що він 15.04.2018 о 23-30 годині по вул. Кірова в с. Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області керував автомобілем ВАЗ 2106, д/з АЕ 1475 ІА, з явними ознаками алкогольного сп’яніння. На вимогу працівника поліції, у присутності двох свідків, ОСОБА_2 відмовився від проходження у встановленому порядку огляду для встановлення стану алкогольного сп’яніння. Вищевказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

В апеляційній скарзі захисник ставить питання про скасування постанови суду та просить прийняти нову, якою звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу ПП «Будівельник».

В судове засідання суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 не з’явився, про час і дату апеляційного розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду надав заяву згідно якої останній припинив надання правової допомоги ОСОБА_2 та зазначив, що не підтримує апеляційну скаргу, оскільки ОСОБА_2 звільнився з підприємства за власним бажанням і більше не є членом трудового колективу, а сам трудовий колектив не має змоги розглянути адміністративний матеріал та вжити виховних заходів щодо самого правопорушника, у зв’язку з чим перестали існувати приводи і підстави для можливого її задоволення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду першої інстанції і пояснив, що дійсно відмовився від проходження медичного огляду, оскільки розгубився при спілкуванні з інспекторами поліції, а також, що в нього в машині перебувала дівчина, яку він не міг залишити. При цьому, просив скасувати постанову місцевого суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Так, викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим і повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а також поясненнями самого ОСОБА_2

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає не тільки, коли водій керує транспортним засобом в стані відповідного сп’яніння, а тоді коли відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, у зв’язку з чим посилання правопорушника, що він не перебував в стані алкогольного сп’яніння як на підставу для скасування постанови суду, апеляційний суд вважає безпідставними.

Доводи ОСОБА_2 про не призначення йому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, залишивши стягнення у виді штрафу, апеляційний суд розцінює як неприйнятні, оскільки не ґрунтуються на положення матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне стягнення у виді штрафу з обов’язковим позбавленням права керування транспортними засобами.

Щодо апеляційних вимог захисника, то, як слушно зазначає сам захисник в заяві, в якій не підтримав апеляційну скаргу, у зв’язку зі звільненням ОСОБА_2 з ПП «Будівельник ЮГ» відпали фактичні та правові підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу, членом якого останній вже не являється, тому доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути задоволеними.

При розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Піскун