Постанова № 74729467, 13.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/513/18 Справа № 201/11300/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об’єднання «Созидатель», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору і витрат,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, АТЗТ «Науково-виробниче об’єднання «Созидатель», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 27 вересня 2007 року між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на споживчі потреби і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися. Відповідачі АТЗТ «НВО «Созидатель», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали з Банком кожен окремо договори поруки і зобов’язалися погашати борг боржника.

Проте в порушення умов цього договору і закону відповідач перестав виплачувати відсотки по договору, утворилася заборгованість, термін повернення коштів пройшов, але відповідачами в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. Вважають вказане незаконним і просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням інфляційних втрат, всіх штрафних санкцій та витрат, задовольнивши позов у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2016 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» загальний борг за кредитним договором від 27 вересня 2007 року в сумі 2 519 489 грн. 08 коп., з яких: по кредиту сума заборгованості – 672 061 грн. (з яких просрочена заборгованість складає 491 538 грн.), заборгованість по відсоткам – 676 201 грн. 38 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 164 946 грн. 08 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 274 714 грн., інфляційні втрати за кредитом – 282 785 грн. 69 коп. і інфляційні втрати за відсотками – 448 780 грн. 94 коп., а також судовий збір в сумі 3 654 грн., а всього 2 523 143 грн. 08 коп.; в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об’єднання «Созидатель», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору і витрат відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та приймав кошти і зобов’язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що потягло за собою невідповідність рішення суду обставинам цієї справи, а також судом не було повідомлено її про розгляд справи у належному порядку.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» (який є правонаступником АКБ СР «Укрсоцбанк») та відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору № 07.1/247-7 від 27 вересня 2007 року остання отримала у позивача кредит у розмірі 746725 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 15% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту – 26 вересня 2017 року.

У забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору між Банком та відповідачами АТЗТ «НВО «Созидатель», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 27 вересня 2007 року було укладено три окремі договори поруки, згідно умов яких ці відповідачі взяли на себе зобов'язання відповідати по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2 (у вказаних в договорі межах) та разом з нею нести солідарну відповідальність перед відповідачем – банком - у повному обсязі цих зобов'язань, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (штрафу, пені).

Банк виконав умови кредитного договору, надавши кредитні кошти відповідачу у розмірі 746725 грн., що не заперечується сторонами, проте відповідач ухилилася від повернення коштів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором перед банком.

Позивач всі передбачені договором умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та приймав кошти і зобов’язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, зупинивши свій вибір на ПАТ «Укрсоцбанк», відповідач ОСОБА_2 погодилася на умови про надання кредиту як такі, що її влаштовували. Банк не примушував, не нав'язував своїх послуг цьому відповідачу та не вимагав укладення договору.

Також, відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримані грошові кошти в кредит не повернула, останній платіж вчинила у жовтні 2008 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 2519489 грн. 08 коп., з яких: по кредиту сума заборгованості – 672061 грн. (з яких просрочена заборгованість складає 491538 грн.), заборгованість по відсоткам – 676201 грн. 38 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 164946 грн. 08 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 274714 грн., інфляційні втрати за кредитом – 282785 грн. 69 коп. і інфляційні втрати за відсотками – 448780 грн. 94 коп.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 умови спірного договору не виконує, свої зобов’язання за кредитним договором також не виконує, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду, оскільки її ніхто не повідомляв про участь у судовому засіданні, а також про те, що суд невірно дав оцінку зібраним доказам, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду, а інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування правильного і законного рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Також колегія суддів в іншій частині судове рішення не переглядає, оскільки в цій частині судове рішення не оскаржується.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2016 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_5