Рішення № 74715760, 12.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Справа № 808/1770/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відому відповідача від 04.05.2018 в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст.137, п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів», у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 15.07.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 12.06.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона у період з 20.05.1996 по 27.06.2017 обіймала посаду судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя, та була звільнена у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2017 №1863/0/15-17. Вказує на те, що з 15.07.2017 Правобережним ОУПФУ м. Запоріжжя здійснено нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання суддя, який працює на відповідній посаді, згідно наданої довідки з Територіального управління Державної судової адміністрації України. Разом з тим, вказує, що відповідачем під час призначення довічного грошового утримання судді у відставці протиправно не було враховано половину періоду навчання позивача на денному відділенні Київського університету ім. Тараса Шевченка у період з 1988 по 1933 рік. Вказує, що у травні 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, проте, позивачу було відмовлено у проведенні відповідного перерахунку.

06 червня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що дійсно відповідно до поданої копії диплому позивач з 01.09.1988 по 12.06.1993 навчалася в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Проте, на думку відповідача, період навчання у вищому навчальному закладі може зараховуватись, відповідно до вимог чинного законодавства України, виключно для обчислення стажу, який дає право судді на відставку. У зв'язку з чим, на думку відповідача, підстав для зарахування половини строку навчання до стажу роботи на посаді судді, який дає право на збільшення щомісячного довічного грошового утримання на 2% за кожен повний рік понад 20 років не має. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України №362/96 від 20.05.1996 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до наказу Запорізького обласного управління юстиції №1/8 від 14.01.1997 зарахована до штату Хортицького районного суду м. Запоріжжя з 20.01.1997.

Постановою Верховної Ради України №2464 від 24.05.2001 обрана на посаду судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1863/0/15-17 від 27.06.2017 звільнена у відставку на підставі п.4 ч.6 ст.126, 131 Конституції України, ст.112, 116, 137, п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.3, 30, 34, 55 Закону України «Про вищу раду правосуддя».

15 липня 2017 року Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснило призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

02 травня 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання суддів у відставці відповідно до ст..137, п.25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів», у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, починаючи з 15.07.2017.

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 04.05.2018 №197/К-9 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок грошового утримання судді у відставці.

Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у перерахунку пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови у перерахунку пенсії став висновок про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періоду навчання в вищому навчальному закладі.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що у період з 01.09.1988 по 12.06.1993 позивач проходила навчання в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка.

Відповідно до статей 124 та 126 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом Верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

11 жовтня 2005 року в своєму рішенні Конституційний суд України по справі №1-21/2005 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також міститься в рішеннях Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та від 30 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Зміст зазначених норм дає підстави для висновку, що професійний суддя, через якого в Україні реалізовується судова влада, має встановлені законом гарантії досягнутого рівня незалежності, у тому числі у сфері правового захисту та матеріального і соціального забезпечення, які не можуть бути скасовані або звужені при прийнятті нових законів та інших нормативних актів.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

На час звільнення позивача у відставку, а це 27 червня 2017 року, п. 34 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 року №1402-VIII який є чинним, був доповнений четвертим абзацом згідно із Законом №1798-VIII від 21.12.2016 року в якому зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення чи обрання.

Враховуючи вищевикладене, та те, що позивача зараховано до штату Хортицького районного суду м. Запоріжжя на посаду судді 1997 року, визначення її стажу роботи має відбуватися за нормами чинного на той час Закону України «Про статус суддів», а саме частини 4 ст.43 яка передбачала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також слідчих на посадах прокурорів за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Крім того, на той час діяв Указ Президента України №584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який передбачав, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (SukhanovandIlchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується її існування.

Як свідчить правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України у справі №21-6664а15 від 06 липня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, якщо на момент виникнення спірних правовідносин були чинні відповідні нормативні акти.

За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі №21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

З цього, суд дійшов висновку про вірність доводів позивача щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання на денному відділенні вищого юридичного закладу.

Вказана правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 30.05.2018 по справі №663/2128/17.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог хоча і посилається на те, що на її думку Пенсійним фондом неправомірно було не зараховано відповідний період навчання у вищому навчальному закладі, проте, позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати вищевказані періоди до спеціального стажу не заявляє.

В свою чергу, зобов'язати орган Пенсійного фонду перерахунок довічного грошового утримання можливо лише за умови наявності всіх обов'язкових умов для такого перерахунку, зокрема і передбаченого чинним законодавством України стажу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4 половину строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка за період з 01 вересня 1988 року по 12 червня 1993 року.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки відмовлено позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання було у травні 2018 року.

Крім того, Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.71 Рішення по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Заява №29979/04): «71. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73). … Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). …».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69076, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відому Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 04.05.2018 в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4 половину строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка за період з 01 вересня 1988 року по 12 червня 1993 року.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 15.07.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 12.06.2018.

Суддя М.С. Лазаренко