Рішення № 74715765, 12.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Справа № 808/1514/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу заборгованості по пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 02.08.2014 з урахуванням раніше виплаченої пенсії;

зобов'язати відповідача здійснювати позивачу виплату пенсії у відповідності до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.05.2018.

Ухвалою суду від 22.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 12.06.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого отримав другу групу інвалідності. Вказує, що має право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а також на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, відповідачем безпідставно та не обґрунтовано відмовляється позивачу у виплаті пенсії в розмірі та порядку визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що у березні 2018 року позивач вкотре звернувся до Пенсійного фонду з заявою про виплату заборгованості з пенсійних виплат, проте, відповідачем вкотре було відмовлено у виплаті пенсії у встановленому чинним законодавством розмірі. Просить задовольнити позовні вимоги.

11 червня 2018 року від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень послався, що пенсія позивачу виплачується у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема в розмірах визначених Кабінетом Міністром України. Вважає, що на даний час відсутні підстави для виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а також на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Токмацькому ОУПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

19 березня 2018 року позивач звернувся до Токмацького ОУПФУ в Запорізькій області з заявою, в якій просив провести відповідне нарахування та виплатити позивачу заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.11.2011 по 01.04.2018 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50, 51, 54, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 30.03.2018 №10/Ш-7 позивачу відмовлено у задоволенні поданої заяви з посиланням на те, що позивач отримує пенсійну виплату в розмірах, розрахованих в порядку діючого законодавства з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 та з 01.01.2012 по даний час згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Також, відповідачем зазначено, що заборгованості з виплати позивачу пенсії з 01.11.2011 по даний час немає.

Не погодившись з відмовою відповідача, суд звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII, який набув чинності з 01.01.2015 (далі - Закон №76).

Так, Законом №76 серед іншого внесено зміни, зокрема, і до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796).

Згідно приписів статті 50 Закону №796 (в редакції з 01.01.2015) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів статті 54 Закону №796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» установлено що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність:

1) тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків; інвалідам II групи - 20 відсотків; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 15 відсотків;

2) тим, що належать до категорії 2, - 15 відсотків;

3) тим, що належать до категорії 3, - 10 відсотків;

4) тим, що належать до категорії 4, - 5 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії).

Згідно пункту 11 вказаного Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить: 1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно пункту 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі, регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд не приймає доводи про обов'язок відповідача здійснювати нарахування пенсії позивачу згідно постановами Токмацького районного суду Запорізької області від 02.03.2009 у справі №2-а-97/09 та від 12.09.2014 №328/2716/14-а, якою встановлені розміри пенсії позивача, оскільки ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі яких постановлені судові рішення, в подальшому викладені в новій редакції.

Отже, суд дійшов висновку, що у спірний період відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно, а тому позов задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Стосовно посилань позивача на те, що зміни в редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набули чинності з 01.01.2015 року, звужують права громадян та суперечать Конституції України, суд зазначає, що вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому підлягають застосуванню.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевикладена позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 08.05.2018 №385/1319/15-а (провадження №К/9901/14513/18).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71708, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 42) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 12.06.2018.

Суддя М.С. Лазаренко