Постанова № 74705348, 12.06.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9311/17Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/403/18 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 37

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Хома М. В.,

з участю секретаря - Коваль О.І.

з участю сторін - відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/9311/17 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2018 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення частки спадкодавця у спільному сумісному майні,

ВСТАНОВИв:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення частки померлого спадкодавця у спільному сумісному майні. Просила суд визначити, що частка її померлої доньки, ОСОБА_4, котра померла 01.02.2017 року, в наступному майні: легковому автомобілі марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску; причіпі марки SCHMITZ модель S 01 2008 року випуску, державний реєстраційний номер В0 5522 ХТ; вантажному автомобілі марки DAF модель XF 105/460 2011 року випуску, державний реєстраційний номер B0 5022BE; причіпі марки SCHMITZ модель SCS24 2008 року випуску, державний реєстраційний номер В0 5688 ХТ; вантажному автомобілі марки DAF модель XF 105/460 2011 року випуску, державний реєстраційний номер В0 7188 ВЕ, складає 1\2 частину.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на ту обставину, що сторони спору, як мати та чоловік спадкодавця, є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4, котра померла 01.02.2017 року, проте, ще до видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом чи заповітом, виник спір стосовно частки спадкодавця у спільному сумісному майні, оскільки відповідач є титульним власником майна, вважає вищезгадані автомобілі, окрім автомобіля марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску, особистою власністю, що перешкоджає позивачці реалізувати права на спадкування належної їй обов'язкової частки за законом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 (м.Тернопіль вул. Валова, 6\4) до ОСОБА_1 (м. Тернопіль вул. Сагайдачного, 6\21) про визначення частки спадкодавця у спільному сумісному майні задоволено.

Визначено, що частка ОСОБА_4, котра померла 01.02.2017 року, в наступному майні: легковому автомобілі марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску; причіпі марки SCHMITZ модель S 01 2008 року випуску, державний реєстраційний номер В0 5522 ХТ; вантажному автомобілі марки DAF модель XF 105/460 2011 року випуску, державний реєстраційний номер В0 5022 ВЕ; причіпі марки SCHMITZ модель SCS24 2008 року випуску, державний реєстраційний номер В0 5688 ХТ; вантажному автомобілі марки DAF модель XF 105/460 2011 року випуску, державний реєстраційний номер В0 7188 ВЕ, складає 1\2 частину.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає нормам права, оскільки судом поверхнево встановлено обставини справи. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив у повній мірі факт набуття права власності на легковий автомобіль марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску. Вважає, що у мотивувальній частині рішення слід було зазначити, що легковий автомобіль марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску придбаний за час шлюбу за спільні кошти та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Просить доповнити мотивувальну частину оскаржуваного рішення посиланням на ту обставину, що легковий автомобіль марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску придбаний за час шлюбу за спільні кошти та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не подав.

Під час розгляду справи в апеляційному суді позивачка та її представник адвокат ОСОБА_2, будучи завчасно належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Причини неявки до суду адвоката ОСОБА_2 - перебування у відпустці, колегія суддів не визнала поважними у зв'язку із неподанням доказів щодо даних обставин, а тому у клопотанні про відкладення розгляду справи - відмовила. Враховуючи наведене, та вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнає неявку учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та(або) відзиві на неї.

Як вбачається із апеляційної скарги, позивач просить доповнити мотивувальну частину оскаржуваного рішення посиланням на ту обставину, що легковий автомобіль марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску придбаний за час шлюбу за спільні кошти та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, а тому рішення суду в іншій частині позовних вимог, відповідно до ст.367 ЦПК України, не переглядається.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом установлено та сторонами визнаються ті обставини, що 01 лютого 2017 року померла ОСОБА_4, донька ОСОБА_3

ОСОБА_3, її чоловік - ОСОБА_5 (батько померлої), та чоловік померлої — ОСОБА_1, є спадкоємцями після померлої ОСОБА_4

ОСОБА_4 з 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, про що зроблено актовий запис №1 14.01.1989 року Киданецькою сільською радою Збаразького району Тернопільської області та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії І-ИД №459937.

Шлюб припинився внаслідок смерті ОСОБА_4

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58,59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов'язком (статті 10,60 ЦПК України).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки спірні автомобілі та причіпи були придбані подружжям за час шлюбу, вони є об'єктом права спільної сумісної власності, а отже ОСОБА_4 належало на праві спільної сумісної власності:

1/2 частка легкового автомобіля марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 15.08.2015 року;

1/2 частка причіпу марки SCHMITZ модель S 01 2008 року випуску, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 11.03.2016 року, державний реєстраційний номер В05522ХТ;

1/2 частка вантажного автомобіля марки DAF модель XF 105/460 2011 року випуску, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 11.03.2016 року, державний реєстраційний номер В05022ВЕ;

1/2 частка причіпу марки SCHMITZ модель SCS24 2008 року випуску, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 14.04.2016 року, державний реєстраційний номер В05688ХТ;

1/2 частка вантажного автомобіля марки DAF модель XF 105/460 2011 року випуску, державний реєстраційний номер В07188ВЕ.

Таким чином, посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не дослідив у повній мірі факт набуття права власності на легковий автомобіль марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску, є безпідставними, оскільки протилежне міститься у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, яким чітко визначено даний автомобіль у переліку інших автомобілів та причепів, як такий, що був придбаний подружжям за час шлюбу, а отже, є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4Є та ОСОБА_1 (а.с.151, абз.12-13).

Крім того, у запереченні на даний позов ОСОБА_1 сам визнає ту обставину, що частка його померлої дружини у праві спільної сумісної власності на легковий автомобіль марки SUZUKI модель GRAND VITARA 2004 року випуску становить ?, вказує, що даний автомобіль придбаний за кошти подружжя, на відміну від інших спірних автомоблів і причепів, а тому, в силу ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню (а.с.42).

Враховуючи наведене, з метою недопущення виникнення тавтології, мовної надлишковості, колегія суддів вважає недоцільним доповнювати мотивувальну частину рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2018 року посиланнями, які повністю дублюють зміст тих, що вже наведені у даному рішенні. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для зміни судового рішення, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 15 червня 2018 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

ОСОБА_6