Вирок № 74699981, 13.06.2018, Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 441/1431/17 1-кп/441/44/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2018р. м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Малахової - Онуфер А.М.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

прокурора Мельника Ю.І.

захисника ОСОБА_2

представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок Львівської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12016140040002678 від 16 серпня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_4, 10.06.1995р.н., уродженця с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 29.10.2014р. Самбірським міськрайонним судом Львівської області по ч.3 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у виді 1020 грн. штрафу, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, -

за ознаками ч.1 ст.122 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, о 00 год. 30 хв., 13.08.2016р., на вулиці поруч з кафе-баром «Едельвейс», що на вул. Львівська, 24 в смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської області, на ґрунті виниклих неприязних стосунків, ударом кулака руки в обличчя збив ОСОБА_5 на землю, далі сівши на нього зверху продовжував руками наносити удари по голові та обличчі та умисно заподіяв потерпілому травматичний відкритий лівоангулярний злам нижньої щелепи зі зміщенням, що не було небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке спричинило тривалий розлад здоров’я та відноситься до умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

ОСОБА_4 в суді вину визнав частково, показав, що в ніч на 13.08.2016р., біля кафе-бару «Едельвейс» в смт. Великий Любінь, в сутичці з ОСОБА_5, зі злості кулаком правої руки умисно вдарив його в обличчя зліва, відштовхнув від себе той впав на металеву сітку огорожі, падаючи схопив його за одяг і вони разом впали на землю, інших ударів потерпілому не наносив. Умислу на заподіяння тілесних ушкоджень не мав, у вчиненому кається, жаліє, готовий частково відшкодувати потерпілому моральну шкоду, просить суворо не карати.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4, його винуватість у скоєному доведена об’єктивно з’ясованими обставинами, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5 в суді, його заяви від 15.08.2016р. в тій частині, що в ніч на 13.08.2016р., біля кабе-бару «Едельвейс» в смт. Великий Любінь, між ним та обвинуваченим виник конфлікт під час якого ОСОБА_4 наніс йому удар кулаком в обличчя зліва, тут же відчув різку біль в цій ділянці обличчя, від удару впав правим боком на спину до землі, а обвинувачений сівши на нього зверху продовжував наносити руками удари по голові та тілу, як наслідок спричинив йому травматичний відкритий лівоангулярний злам нижньої щелепи зі зміщенням, синці на обличчі, садна на руках, інші ушкодження.

Висновком експерта №1660 від 25.08.2016р. (а.с.129,130) та показаннями експерта ОСОБА_6 в суді про те, що в потерпілого ОСОБА_5 виявлено травматичний відкритий лівоангулярний злам нижньої щелепи зі зміщенням, який утворився 13.08.2016р. від удару кулаком в обличчя, не було небезпечними для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я та відноситься до умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також синці на обличчі, на правій руці, садна на руках та пляму на шкірі на лівій руці, яка є слідом загоєння садна.

Свідченнями ОСОБА_7 в суді в тій частині, що біля 00 год. 30 хв., 13.08.2016р. бачив як обвинувачений ударом кулака в обличчя, збив потерпілого на землю, сівши на нього зверху продовжував наносити удари руками в ділянку голови, той мав закривавлене обличчя, одразу поїхав додому. Наступного дня, на роботі, потерпілий не міг їсти, жалівся йому на біль у нижній щелепі, потім довідався від ОСОБА_8, що потерпілий в лікарні.

Свідченнями ОСОБА_8 в суді, що 13.08.2016р. потерпілий мав побите обличчя, набряклий ніс, із рота текла кров, не міг говорити, йому жалівся на біль у нижній щелепі від удару кулаком його в обличчя ОСОБА_4, що після огляду лікарем, був оперований, тривало лікувався та не міг їсти, що потерпілий погодився відшкодувати витрати на лікування, однак згодом відмовився.

Свідченнями ОСОБА_9 в суді про те, що після сутички в ніч на 13.08.2016р. на вул.Львівська,24 в с.м.т.Великий Любінь Городоцького району Львівської області обвинуваченого з потерпілим, він супроводив останнього додому, згодом довідався, що потерпілий мав зламану нижню щелепу, тривало лікувався.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена у повному об’ємі, оскільки він заподіяв умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я, його дії суд кваліфікує за ознаками ч.1 ст.122 КК України.

Покликання обвинуваченого, що умислу заподіяти тілесних ушкоджень не мав, що після падіння на землю потерпілому ударів не наносив, не обґрунтовані, спростовуються його ж показаннями в суді про те, щов ніч на 13.08.2016р. поруч з кафе-баром «Едельвейс», що на вул. Львівська, 24 в смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської області, між ним та потерпілим виник конфлікт який переріс у шарпанину, під час якої він будучи обізленим, умисно вдарив того кулаком в обличчя, разом впали на землю де продовжували боротись, доки його не відтягнули від потерпілого, а також показаннями експерта ОСОБА_6 в суді про те, що при поступленні 14.08.2016р. ОСОБА_5 до лікарні у нього окрім травматичного відкритого лівоангулярного зламу нижньої щелепи зі зміщенням, який утворився від удару 13.08.2016р. кулаком в означену ділянку лиця, виявлено синці на обличчі, і зокрема у лівій лобно-скроневій ділянці, в ділянці правого плечового суглоба на передній поверхні, садна на пальцях лівої кисті, інші тілесні ушкодження.

Із показань потерпілого в суді, із висновку експерта №1660 від 25.08.2016р. також убачається, що обвинувачений умисно кулаком наніс потерпілому удар в ділянку нижньої щелепи зліва, збив його на землю, та продовжував лежачому наносити удари руками в ділянку голови, отже він мав усвідомлювати, що може заподіяти тілесне ушкодження, тобто спричинити шкоду здоров’ю потерпілого, бажав і свідомо допускав настання такої шкоди.

Покликання обвинуваченого та його захисника про те, що 13.08.2016р. потерпілий перелом нижньої щелепи міг отримати від падіння на металеву сітку огорожі з виступаючою металевою трубою, суд оцінює критично, оскільки будь-яких обставин, які б вказували про те, що потерпілий будучи збитим з ніг внаслідок нанесеного йому ОСОБА_4 удару кулаком правої руки в обличчя зліва, падав лівим боком на сторонній предмет, окрім показань обвинуваченого, іншими доказами дослідженими під час судового розгляду, свого підтвердження не знайшли.

Більше того, із пояснень потерпілого ОСОБА_5 та свідчень ОСОБА_7 в суді, убачається, що після удару обвинуваченим кулаком в обличчя потерпілого, той впав спиною до землі, що під час падіння на землю потерпілий вдарявся головою об сторонній предмет, не зміг ствердити в суді й сам обвинувачений.

Про те, що травматичний відкритий лівоангулярний злам нижньої щелепи зі зміщенням утворився у потерпілого від удару кулаком у вказану ділянку обличчя, і що утворення такого тілесного ушкодження середньої тяжкості у потерпілого при обставинах на які вказує обвинувачений – виключається, стверджується, окрім висновку №1660 від 25.08.2016р. про виявлені тілесні ушкодження, й показаннями експерта ОСОБА_6 в суді.

Суд бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_5, що після нанесення ОСОБА_4 йому удару кулаком в ділянку нижньої щелепи тут же відчув різку біль зліва, що внаслідок цього удару він впав спиною на землю, а обвинувачений сівши на нього продовжував наносити руками удари по голові, оскільки вони мають підтвердження вищенаведеними доказами дослідженими під час судового розгляду, відповідають іншим зібраним у справі матеріалам і не вірити таким суд немає підстав.

У діях ОСОБА_4 заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження з необережності, а відповідно і кваліфікації його дій за ст. 128 КК України, як про це зазначає захисник, суд з огляду на вищенаведене, не вбачає.

Обираючи покарання ОСОБА_4, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, відсутність у справі обставин що пом’якшують та обтяжують покарання, що він раніше притягувався до відповідальності, характеризується посередньо, не працює, та обирає йому покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного і молодий вік, що потерпілий не настоює на суворому покаранні обвинуваченого, інші обставини справи, суд приходить висновку про можливість виправлення його і перевиховання без реального відбування покарання, тобто про застосування ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування 3000 грн. матеріальної та 563 760 грн. моральної шкоди, суд задоволює частково з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, внаслідок протиправної поведінкою щодо неї чи її близьких. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, 13.08.2016р., ОСОБА_4 в сутичці з ОСОБА_5 умисно спричинив тому травматичний відкритий лівоангулярний злам нижньої щелепи зі зміщенням, що не було небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я та відноситься до умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Із пояснень ОСОБА_5 в суді, із виписки з медичної карти стаціонарного хворого, висновку судово - медичного експерта ОСОБА_6 №1660 від 25.08.2016р. убачається, що ОСОБА_5 у період з 14.08.2016р. по 31.08.2016р. лікувався у відділенні щелепово-лицевої хірургії Львівської обласної клініки з приводу травматичного відкритого лівоангулярного перелому нижньої щелепи зі зміщенням, що при поступленні 14.08.2016р. йому проведено оперативне втручання – репозицію та фіксацію нижньої щелепи, накладено на верхню та нижню щелепи індивідуально виготовлені паяні шини і фіксовано до зубів за допомогою металевої лігатури, прикус адаптовано і фіксовано за допомогою гумової тяги, що після оперативного втручання мав набряки обличчя, тривалі сильні болі в ділянці кута нижньої щелепи зліва, через що не міг спати, розмовляв крізь зуби, потребував особливого харчування, оскільки близько двох місяців харчувався через трубочку, що обвинувачений жодних витрат пов’язаних з лікуванням не поніс, намагався уникнути відповідальності.

Спричинивши тілесні ушкодження, потерпілому без сумнівів було заподіяно моральних митарств, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням ст. ст. 23, 1167 ЦК України, роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з урахуванням обсягу та характеру страждань, яких зазнав потерпілий і зокрема фізичного болю внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень відповідачем (в основному на обличчі), тривале лікування, душевні страждання, фізичний біль, інші моральні негаразди про які покликався в суді, суд оцінює моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 30 000 грн. і вважає такий розмір достатнім та співмірним.

В решті вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд відмовляє з огляду на ту обставину, що позивачем не наведено спричинення йому шкоди у такому розмірі.

Підстав для відшкодування 3000 грн. майнової шкоди суд не убачає, оскільки до цього виду шкоди витрати на правову допомогу, не відносяться.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним та засудити по ч.1 ст. 122 КК України на два роки обмеження волі.

Застосувати ОСОБА_4 ст.75 КК України та звільнити його від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців.

В порядку ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_4 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 30 000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 – відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області протягом 30 днів.

Суддя А.М. Малахова – Онуфер