Постанова № 74699475, 12.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 331/3566/17 Головуючий у 1-й інстанції Світлицька В.М.

Номер провадження 22-ц/778/244/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 до ОСОБА_8, Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК», Tenderson Trading Limited, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти», про розірвання договору доручення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів, застосування наслідків визнання договорів недійсними, витребування акцій із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, Приватного акціонерного товариства «Майстер Брок» (далі ПрАТ «Майстер Брок»), Tenderson Trading Limited, третя особа Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти» (далі ПАТ «Інститут транспорту нафти») про розірвання договору доручення та визнання недійсним договорів купівлі-продажу цінних паперів, застосування наслідків визнання договорів недійсними.

В червні 2017 року ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 подали до суду оновлену позовну заяву до ОСОБА_8, Приватного акціонерного товариства «Майстер Брок» (далі ПрАТ «Майстер Брок»), Tenderson Trading Limited, третя особа Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти» (далі ПАТ «Інститут транспорту нафти») про розірвання договору доручення та визнання недійсним договорів купівлі-продажу цінних паперів, застосування наслідків визнання договорів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що між позивачами та ОСОБА_8 було укладено договір доручення, відповідно до умов якого повірений зобов’язувався від імені та за рахунок довірителів вчинити всі необхідні юридичні дії щодо продажу належних позивачам акцій Відкритого акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», правонаступником якого є ПАТ «Інститут транспорту нафти».

В період з 25 січня 2010 року по 01 березня 2010 року між позивачами та ПрАТ «Майстер Брок», який діяв на підставі договору комісії в інтересах Компанії «Тендерсон Трейдінг Лімітед» були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів. Вказані договори виконані в повному обсязі.

У листопаді 2016 року позивачам стало відомо, що на дату укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів ПрАТ «Майстер Брок» не мав відповідних дозвільних документів.

У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_8 своїх обов’язків за договором доручення позивачі уклали договори купівлі-продажу цінних паперів на невигідних умовах з підприємством, яке не мало права придбавати вказані цінні папери, що призвело до отримання матеріальних збитків, у вигляді не отриманих прибутків.

З огляду на викладене, позивачі керуючись ст.ст. 526, 610, 611, ч. 1 ст. 1004 ЦК України просили розірвати договір доручення, а договори купівлі-продажу цінних паперів на підставі ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93, ст. 165 ГК України, ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» просили визнати недійсними та застосувати наслідки недійсності оспорюваних правочинів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.п.1,2,7 ч. 1 ст. 207 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач ОСОБА_3 та інші позивачі не підписували позовну заяву, не надавали іншим особам довіреність ( інші документи, які б надавали повноваження подавати позов), та ніяких процесуальних документів до суду першої інстанції не надавали, тому суд першої інстанції у відповідності до вимог п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення), повинен був позов залишити без розгляду, а не розглядати справу по суті.

Відповідно до вимог п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду:

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї не надійшла відповідна заява.

Проте, колегія суддів вважає заявлені доводи не обґрунтовані та не відповідають обставинам справи.

Частинами 3 та 8 ст. 119 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ПрАТ «МАЙСТЕР БРОК», Tenderson Trading Limited, третя особа: ПАТ «Інститут транспорту нафти», про розірвання договору доручення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів, яку підписав особисто ОСОБА_5 (а.с. 2-9).

До позовної заяви було додано копію договору купівлі-продажу цінних паперів від 25 січня 2010 року, докази сплати судового збору, копію заяви для відповідачів та третіх осіб, копію паспорта ОСОБА_9 та копію паспорта ОСОБА_10 ( а.с. 10-19).

Відповідно до квитанції № 0.0.771676119.1 від 23 травня 2017 року (а.с. 1), ОСОБА_3 сплатив 590,00 грн. в рахунок сплати судового збору за подання позову ОСОБА_5 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 було залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст. 119 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи) та того, що в позовній заяві ставиться питання про розірвання договору доручення, укладеного 25.12.2009 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, однак як сторони до участі в розгляді справи вони не залученні (а.с. 20).

01 червня 2017 року до суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, а також оновлена позовна заява подана від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та особисто ними підписані як позивачами у справі та надіслана до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя поштою (а.с. 22, 23-34 т. 1).

До оновленої позовної заяви додано ряд документів, зокрема, договори купівлі-продажу цінних паперів, копії паспортів всіх чотирьох позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3Г (а.с. 35-120 т. 1).

01 червня 2017 року ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 , Ухвалою цього ж судді від 01.06.2017 року виправлено описку щодо дати призначення справи до розгляду та надіслано на адресу позивачів до відома ( а.с. 122, а.с. 124 т. 1).

Нормами ЦПК України чинного на момент розгляду справи судом першої інстанції не встановлено обов’язку суду перевіряти оригінальність та автентичність підписів позивачів на позовній заяві так і заявах\клопотаннях, що подаються до суду. Відсутні такі норми і в чинному ЦПК України.

Оригінальність підписів позивачів на позовній заяві презюмуються.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про те, що у суду першої інстанції були будь-які підстави для сумнівів в тому, що позовна заява підписана іншими особами ніж ті, які зазначені як позивачі. Крім того, до позовної заяви були надані копії паспортів позивачів.

З матеріалів справи також вбачається, що 07 червня 2017 року на адресу суду першої інстанції від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 надійшла заява, яка підписана ними особисто, до якої додано договори про надання правової допомоги, які укладені між позивачами та представником ОСОБА_11 (а.с. 126-134).

08.06.2017 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, яка підписана ними особисто про розгляд справи за їхнім позовом до відповідачів ОСОБА_8, ПрАТ Майстер Брок, ПАТ Інститут Транспорту Нафти без їхньої участі ( а.с.138).

Також, після ухвалення оскаржуваного рішення суду, 15 червня 2017 року позивачі, зокрема і ОСОБА_3, звернулись до суду з заявами про відмову від позову та повернення позовної заяви, в яких зазначено – «у травні 2017 року я звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_8, ПрАТ «МАЙСТЕР БРОК», Tenderson Trading Limited, третя особа: ПАТ «Інститут транспорту нафти»» (а.с. 180-189), тобто сам ОСОБА_3 зазначав, що він звертався до суду з вказаним позовом. ОСОБА_9 подав дві такі заяви одна з яких була написана власноручно 12.06.2017 року ( а.с. 186 т. 1).

Тобто, вищезазначеними заявами позивачі підтверджують своє звернення до суду з даним позовом.

В матеріалах справи містяться договори позивачів укладені між ними та адвокатом ОСОБА_11 Згідно матеріалів справи адвокат ОСОБА_11 не брав участі в жодному судовому засіданні.

На аркуші справи 190 т. 1 міститься власноруч написана заява адвоката ОСОБА_12 - ОСОБА_11 від 26.06.2017 року до якої додано договір про надання правової допомоги № 14,а/17-2 від 14 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про видачу йому копії оскаржуваного рішення з розпискою ОСОБА_13 про отримання ним копії судового рішення 26 червня 2017 року, яка подавалася через канцелярію суду, що свідчить про те, що повноваження адвоката ОСОБА_13, як представника ОСОБА_12 було перевірено, а його особу встановлено працівниками суду.

Отже, всі зазначені обставини свідчать про те, що позивачі, в тому числі і особа яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_3, були обізнані про розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу.

Відповідно до п. п. 1,2.7 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява.

Проте, як встановлено в суді та підтверджується матеріалами справи, з даним позовом до суду звернулись позивачі особисто, зокрема і скаржник ОСОБА_3

Заявник в апеляційній скарзі не зазначає про те, що він та інші позивачі не мають цивільної процесуальної дієздатності, а факт підписання позовної заяви позивачами, а не їх представниками виключає можливість існування підстав передбачених п. 2 та п. 7 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Інших доводів про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права апеляційна скарга не містить.

З огляду на зазначене, заявником апеляційної скарги не надано суду апеляційної інстанції доказів того, що він не звертався до суду з вказаним позовом та не підписував його. Крім того, зазначене твердження спростовується матеріалами справи, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та залишення позову без розгляду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.06. 2018 р.

Головуючий

Судді: