Постанова № 74699477, 12.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/6433/17 Головуючий у 1-й інстанції Дністрян О.М.

Номер провадження 22-ц/778/1752/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бердянського державного педагогічного університету про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Бердянського державного педагогічного університету (далі БДПУ) про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтування позову позивач зазначав, що 20 червня 2017 року він був звільнений з посади доцента кафедри правознавства БДПУ за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Під час звільнення відповідач виплатив йому грошову допомогу, встановлену ч. 12 ст.37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у розмірі 22325,76 грн.

Позивач вважає, що відповідач повинен був виплатити вказану грошову допомогу у розмірі 55814,40 грн. і, відповідно, не доплатив йому суму 33488,64 грн., оскільки ця допомога встановлена законодавством в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат.

Відповідно до Примітки 1 до Додатка 1 постанови КМ України № 1298 від 30.08.2002р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду, який з 01 січня 2017 року встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, який відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», на 01 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 грн. У БДПУ йому було встановлено 19 тарифний розряд. Відповідно до Додатка 1 вищевказаної постанови КМ України, для 19 тарифного розряду встановлений тарифний коефіцієнт 3,42, тому його посадовий оклад, як доцента, складає 1600х3,42=5472 грн. Вказаний розмір зазначений і у розрахункових листах, які видавав йому відповідач. Таким чином, розмір допомоги, який він мав отримати при звільненні відповідно до ч. 12 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" складає: 5472 грн. (посадовий оклад доцента) х 6 = 32832 грн. + 820,80 грн. (доплата за науковий ступінь кандидата наук 15% від 5472 грн.) х 6 = 4924,80 грн. + 368 (доплата за вчене звання доцента 25% від 5472 грн.) х 6 = 8208 грн. + 1641,60 (надбавка за вислугу років 30% від 5472 грн.) = 9849,60 грн., що разом складає 55814,40 грн.

Відповідач, виплативши йому вказану грошову допомогу у розмірі 22325,76 грн. виходив з того, що з 12.09.2016 року по день звільнення він отримував 0,4 ставки доцента кафедри правознавства і саме з 0,4 ставки була розрахована сума грошової допомоги. Але відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», 0,4 ставки доцента - це його заробітна плата, яка залежала від складності та умов виконуваної ним роботи та становила 2188,80 грн. (0,4 від 5472 грн.), яку він отримував у відповідача, а ч. 12 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", передбачає виплату грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, а не у розмірі фактично отримуваної заробітної плати, помноженої на 6.

За таких обставин, оскільки при звільненні 20 червня 2017 року відповідач виплатив йому не у повному розмірі цю грошову допомогу, то відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з Бердянського державного педагогічного університету на його користь суму недоплаченої грошової допомогу у розмірі 33488,64 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21 червня 2017 року по день фактичного розрахунку, а також судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що розмір посадового окладу ОСОБА_3 встановлено з дотриманням ст. ст. 96-98 КзпП України та враховуючи положення ст. 56 КЗпП України, а саме роботу на умовах неповного робочого дня ( 0,4 ставки). Місячний посадовий оклад ОСОБА_3 становив 0,4 від посадового окладу доцента, що станом на день звільнення дорівнює 2188.80 грн., а з урахуванням надбавок і доплат складає суму у розмірі 3720, 96 грн., то грошова допомога відповідно до ч.12 ст.37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» складає суму у розмірі 22325,76 грн. (3720,96 грн. х 6), яка у повному обсязі буда нарахована і отримана позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з дотриманням вимог закону.

Судом встановлено, що 20 червня 2017 року ОСОБА_3, кандидата юридичних наук, доцента кафедри правознавства було звільнено з займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» (наказ ректора Бердянського державного педагогічного університету від 20.06.2017р. № 67/06к (а.с. 6).

З довідки Бердянського державного педагогічного університету від 04.12.2017р. №64-07/1252 вбачається, що ОСОБА_3 працював в університеті з 03.09.2012р. по 20.06.2017р.; з 12.09.2016р. по 20.06.2017р. працював на посаді доцента кафедри правознавства на 0,4 ставки; у квітні та травні 2017р. його оклад був 2188,80 грн., доплата за науковий ступінь – 328, 32 грн., вчене звання – 547,20 грн., вислуга років 656,64 грн., а всього на місяць – 3720, 96 грн. (а.с. 88).

Згідно розрахункового листка за червень 2017 року ОСОБА_3 нарахована, зокрема, вихідна допомога у розмірі 22325,76 грн. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затвердженої наказом МОН України № 90 від 02.04. 1993, ставки і оклади є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці професорсько-викладацького складу, який перебуває у трудових відносинах з вищим навчальним закладом усіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов'язків (норм праці).

Відповідно до ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

На підставі зазначених норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посадовий оклад (тарифна ставка) - це основна заробітна плата за місяць, яка встановлюється власником або уповноваженим органом за одиницю часу (виробітку).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував той закон, який підлягав застосуванню, зокрема, Постанову Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», є безпідставними, оскільки відповідачем не порушено жодного пункту зазначеної постанови, що підтверджується довідкою про заробітну плату, виданою ОСОБА_3 та його розрахунковим листком.

Відповідно до зазначених, нормативних документів ОСОБА_3 за посадою «доцент» встановлено І9 тарифний розряд. Для визначення розміру його посадового окладу застосовано коефіцієнт 3,42.

Розмір посадового окладу ОСОБА_3 встановлено з дотриманням статтей 96-98 КЗпП України та враховуючи положення ст. 56 КЗпП України, а саме роботу на умовах неповного робочого дня (0,4 ставки).

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи та пояснень сторін у справі, починаючи з 12.09.2016 року та по день звільнення 20.06.2017 року ОСОБА_3 працював на умовах неповного робочого дня, а саме 0,4 ставки доцента кафедри правознавства. Переведення на неповний робочий день здійснене на підставі заяви позивача, узгодженою з уповноваженим органом (ректором), що визнається позивачем та не оскаржується.

Місячний посадовий оклад ОСОБА_3 становив 0,4 від посадового окладу доцента ( 5472 грн.), що станом на день звільнення дорівнює 2188,80 грн. Доплата за науковий ступінь кандидата наук становить 15% від місячного посадового окладу, що складає 328,32 грн. Доплата за вчене звання доцента - 25% від місячного посадового окладу, що складає 547,20 грн. Надбавка за вислугу років становить 30% від місячного посадового окладу, що складає 656,64 грн., а всього на місяць 3720.96 грн. Таким чином шість місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат склали 22325,76 грн. ( 3720.96 грн.х6).

Відповідно до ч.ч. 12, 14 ст. 37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» (в редакція, яка діяла станом на 20.06.2017 року), право на грошову допомогу у розмірі 6 посадових окладів виникає лише у разі звільнення науково-педагогічного працівника.

ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив звільнити його 20.06.2017 року у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Таким чином правовідносини між ОСОБА_3 та БДПУ з приводу виплати грошової допомоги виникли саме 20.06.2017 року. Тому і розмір грошової допомоги розрахований ОСОБА_3 виходячи з посадового окладу станом на день звільнення, про що вірно встановлено судом першої інстанції, а доводи апеляційної скарги про застосування до розрахунку допомоги розмір посадових окладів, які були встановлені ОСОБА_3 в інший період, є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази й надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права безпідставні, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.06.2018 року.

Головуючий

Судді: