Ухвала суду № 74699469, 13.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 329/286/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/998/18

Єдиний унікальний № 329/286/17 Головуючий в 1-й інстанції – Пода Н.М.

Категорія – ст. 185 ч.3 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Тютюник М.С., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Волошині С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120170803600000006 відносно

ОСОБА_2, який народився 03 червня 1993 року в смт. Чернігівка Чернігівського району, Запорізької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

1) 27.05.2014р. Чернігівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік;

2) 25.12.2014р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі;

3)10.03.2015р. апеляційним судом Запорізької області вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області відмінено та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 27.05.2014р. та остаточно призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 13.10.2016р. умовно-достроково на не відбутий термін 10 місяців 28 днів, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України;

за участю прокурора Кмєть А.Г., захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації його дій, просить суд апеляційної інстанції пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Крім того, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, просив зарахувати у строк покарання 1 день попереднього ув’язнення за 2 два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: захисника та обвинуваченого, зокрема в останньому слові, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення; колегія суддів, перевіривши матеріали провадження, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне

Вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднано до призначеного покарання невідбуту частину покарання, від відбування якого ОСОБА_2 звільнено умовно-достроково на 10 місяців 28 днів, за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.12.2014 року і остаточно призначено ОСОБА_2 до відбуття покарання 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід – тримання під вартою ОСОБА_2 не змінювати до набрання вироком законної сили.

Вирок в частині запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_2, з 31 березня 2017 року.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення та перебування під вартою в період з 31 березня 2017 року до моменту ухвалення вироку, тобто до 25 квітня 2017 року включно, з розрахунку відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на залучення експерта (проведення товарознавчої експертизи під час досудового розслідування) в розмірі 87 грн. 96 коп. на користь держави: рахунок №31116115700009, одержувач – Управління казначейства у Шевченковському районі м.Запоріжжя /24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ – 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

В вироку вирішена доля речових доказів по справі.

Згідно з вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, будучи засудженим 25.12.2014р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; вироком Апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2015р., ОСОБА_2, призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, звільнився 13.10.2016р. умовно-достроково, невідбутий термін склав 10 місяців 28 днів, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та умисно вчинив корисливий злочин при наступних обставинах:

так, 02 січня 2017р., близько 15.05 год., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою здійснення крадіжки чужого майна, прийшов до будинку №32 по вул. Миру с. Стульневе Чернігівського району Запорізької області, за місцем мешкання ОСОБА_4, та зайшов на територію домоволодіння.

Знаходячись у дворі ОСОБА_4, ОСОБА_2, через незачинені вхідні двері будинку, проник всередину приміщення, де побачив, що у веранді знаходиться бувший у використанні велосипед марки «Україна», жіночого типу вартістю 582,72 грн., бувша у використанні телевізійна антена ДМВ, вартістю 108,33 грн., та бувший у використанні туристичний рюкзак, вартістю 67,89 грн., в якому знаходились: бувша у використанні цеп приводу від моторолера «Муравей», вартістю 70 грн., бувший у використанні набір інструментів (гайкові голівки) 20 од (гол. 19-50) металевий кейс INTERTOOL ЕТ-6024, вартістю 1064,25 грн., та саморобний компресор для надування коліс, вартістю 500 грн., які належать ОСОБА_5, після чого, у нього виник умисел на скоєння крадіжки саме зазначених речей.

Після цього, ОСОБА_2, пройшов по будинку до спальної кімнати, де побачив, що там знаходиться під'єднаний до телевізора телевізійний тюнер DVB-Т2 (ресивер) Т2ВОХ 205 НD бувший у використанні, вартістю 355,15 грн., який також вирішив викрасти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, повторно, керуючись корисливими мотивами, від'єднав телевізійний тюнер від телевізора та перейшов до веранди, де підібрав антену, рюкзак з цепом приводу від моторолера, набором інструментів (гайкових голівок), а також саморобним компресором та з велосипедом, залишив приміщення будинку ОСОБА_5, таким чином таємно викравши зазначені речі.

Викраденими речами ОСОБА_2, розпорядився на власний розсуд, а саме: телевізійний тюнер та рюкзак залишив собі, а решту продав місцевому мешканцю ОСОБА_6, спричинивши потерпілому ОСОБА_5, матеріальних збитків на загальну суму 2748 грн. 34 коп.

Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, яким надана належна правова оцінка, та які не оскаржуються в апеляційній скарзі обвинуваченим ОСОБА_2

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього ст. 69 КК України, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно до вимог ч.1 ст. 69 КК України призначення основного покарання більш м’якого ніж передбачено законом, можливо за наявності кількох обставин, що пом’якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При розгляді кримінального провадження достатніх підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 69 КК України місцевим судом не встановлено і в апеляційній скарзі не наведено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом було враховано , що останній повністю визнав вину у скоєному злочину, щиросердно розкаявся у вчиненому, активно сприяв в розслідуванні злочину, посередньо характеризується за місцем проживання, викрадене було повернено потерпілій, яка не наполягала на суворому покаранні для останнього, а тому суд першої інстанції призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, оскільки останній, будучи раніше неодноразово судимим, знову вчинив аналогічний злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що свідчить про те, що він схильний до стійкої злочинної діяльності, а це характеризує його як негативну особу, в зв’язку з чим наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання, сама по собі ніяким чином не знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з урахуванням негативної особи винного.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи вказані вимоги законів, а також те, що, ОСОБА_2 тримався під вартою по даному кримінальному провадженню з 31.03.2017 року по 20.06.2017 року включно, колегія суддів зараховує цей строк з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. Між тим, не заслуговує уваги доводи апелянта про застосування ч. 5 ст. 72 КК України, а саме зарахування йому одного дня попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі після 21.06.2017 року, оскільки лише до 20.06.2017 року діяли вимоги Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26 листопада 2015 року про зарахування одного дня попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404,407 КПК України колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року відносно ОСОБА_2, без змін.

На підставі ст. 72 ч.5 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк покарання, строк його попереднього ув’язнення з 31.03.2017 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді: