Постанова № 74688238, 13.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4699/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Унікальний номер 754/7112/17-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4,

на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухваленого та проголошеного 3 квітня 2018 рокупід головуванням судді Зотько Т.А. в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва о 10 год. 08 хв.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 04.06.2015 ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі, визначеними Тарифами банку, що діють на дату нарахування. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та банком, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак ОСОБА_4 кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим станом на 24.05.2017 утворилася, яка складається з : заборгованості за кредитом в сумі 4 733 грн. 59 коп.; заборгованості по відсотках за користування кредитом 2130 грн. 81 коп. ; пені в розмірі 5 421 грн. 82 коп. ; штрафу в розмірі передбаченого п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг,в сумі 1 114 грн. 31 коп., з яких 500 грн. - фіксована частина штрафу та 614 грн. 31 коп. - процентна складова.

З огляду на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 400, 53 грн та судові витрати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 3 квітня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04.06.2015 в розмірі 11 597 грн 99 коп, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотках за користування кредитом та пені - 4 733 грн 59 коп. (зменшеної до розміру заборгованості).

В частині позовних вимог про стягнення штрафу у задоволені позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову банку у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що підписана ним заява про приєднання до банківських послуг є кредитним договором, оскільки такий договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом.

Судом проігноровано факт порушення позивачем обов'язку інформувати його, як споживача банківських послуг, про заборгованість за кредитним договором, розмір поточних платежів і інші правила користування платіжною карткою і умовами кредитного договору, як це передбачено Умовами і Правилами надання банківських послуг.

Порушення судом норм матеріального права, вважає полягає, зокрема, в незастосуванні положення ЗУ «Про захист прав споживачів», та не врахуванні факту відсутності кредитного ліміту за кредитним договором

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без виклику учасників справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного договору б/н від 4.06.2015 відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту,шляхом перерахування грошей на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі, визначеними Тарифами банку, що діють на дату нарахування.

Свою згоду на те, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, відповідач підтвердив особистим підписом,який міститься у заяві.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 24.05.2017 року у нього виникла заборгованість,яка згідно розрахунків банку складала 13 400 грн. 53 коп., з яких: 4 733 грн. 59 коп. заборгованість за кредитом; 2 130 грн. 81 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5 421 грн. 82 коп. пеня; 1 114 грн. 31 коп. штраф.

Задовольняючи позовні вимоги банку частково, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та того, що відповідач отримавши від банку кредит,вчасно та в повному обсязі гроші не повернув. Вирішуючи вимоги про стягнення пені суд виходив з вимог ст.551 ЦПК та зменшив її розмір до розміру заборгованості за кредитом.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини. Рішення суду ґрунтується на матеріалах справи, встановлених обставинах та відповідає вимогам закону з огляду на що є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів укладення кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між сторонами договір кредиту відповідає за формою та змістом вимогам закону та складається, зокрема, з анкети-заяви позичальника, якою є довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом Голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» та Тарифів банку. В анкеті-заяві відповідач своїм підписом засвідчив, що він ознайомився і погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір, в якому не визначено розміру кредитного ліміту, не може вважатися укладеним, є також безпідставними, оскільки підписання кредитного договору позичальником виражає пряму та безумовну згоду клієнта на встановлення будь-якого розміру кредитного ліміту.

Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права і обов'язки виникають у кожного контрагента.

Пунктом 2.1.1.12.6 Умов передбачено, що на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13.

Як встановлено при розгляді справи в суді першої інстанції, позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Пунктом 2.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач

порушує зобов'язання заданим Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, приведені доводи відповідача, та зокрема, його посилання на обставини підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та незастосування судом положень ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо укладення кредитного договору,апеляційним судом не приймаються.

Як вбачається під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_4.вимоги банку фактично визнав та пояснив, що виконати договір та повернути вчасно та в повному обсязі заборгованість він не зміг через скрутне матеріальне становище, крім того, він втратив документи і не знав, що в нього виникла така заборгованість, а банк,з свого боку не повідомляв його про наявність боргу.

Відповідно до ст.82 ЦПК України,обставини,які визнаються учасниками справи,не підлягають доказуванню,якщо суд не має сумніву щодо достовірності цих обставин або добросовісності їх визнання. Обставини,які визнаються учасниками справи,зазначаються в заявах по суті справи,поясненнях учасників справи та їх представників.

У суду немає сумнівів у достовірності пояснень відповідача щодо визнання факту отримання кредиту,з огляду на що доводи останнього,викладені в апеляційній скарзі суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за невиконання кредитних зобов'язань.

Належних та допустимих доказів, які б звільняли ОСОБА_4 від обов'язку повернути кошти за кредитним договором, останнім не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних,або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із отриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати,що судом при ухвалені рішення допущено порушення матеріального та процесуального права,які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення штрафу не оскаржено,а відтак,відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, в цій частині і не переглядається. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді. В зв'язку з тим, що ціна позову в справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 3 квітня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді: