Постанова № 74664899, 13.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/524/16-ц 13.06.2018

Справа № 489/524/16-ц

Провадження № 22-ц/784/989/18

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого – Крамаренко Т.В.,

суддів –Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання – Андрієнко Л.Д.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року, ухваленого під головуванням судді – Тихонової Н.С. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ «Ідея Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося до суду позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначав, що 3 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Плюс Банк», правонаступником якого є ПА «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 827.70039, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 23 385, 00 доларів США терміном до 3 липня 2015 року на придбання транспортного засобу - автомобіля Hyundai Accent 1.4 (легковий седан - В), 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Плюс Банк» правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 того ж дня було укладено договір застави вищезазначеного транспортного засобу.

11 лютого 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов’язалась відповідати за виконання боржником кредитних зобов’язань в сумі 50 грн.

Посилаючись на те, що відповідач отримавши кредитні кошти в повному обсязі, належним чином умови договору не виконує у зв’язку з чим станом на 27 січня 2016 року утворилась заборгованість в загальній сумі 50 106, 11 дол. США, з яких: 23 008, 56 доларів США – прострочений борг, 27 096, 04 грн. - прострочені проценти; 1, 51 доларів США - строкові проценти, позивач просив суд: вилучити у ОСОБА_2, вищезазначений автомобіль, який є предметом застави, на період до його реалізації; в рахунок погашення заборгованості у розмірі 50 106, 11 дол. США звернути стягнення на предмет застави, автомобіль Hyundai Accent 1.4 (легковий седан - В), 2008 року випуску, шляхом продажу вказаного автомобіля будь-якій третій особі покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб’єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуженням транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі не обхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та не державних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб / особу-власника, які пов’язані з продажем автомобіля тощо); стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 грн. та судовий збір в сумі 18 676,27 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року позов ПАТ «Ідея Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 827.70039 від 3 липня 2008 року, укладеним між ВАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 в розмірі 50 106, 11 доларів США, з яких: прострочений борг - 23 008, 56 доларів США, прострочені проценти – 27 096, 04 доларів США, відповідно до договору застави від 3 липня 2008 року, звернуто стягнення на автомобіль марки Hyundai Accent 1.4 (легковий седан - В), 2008 року випуску, колір синій, номер кузова Y6LCM41AP8L203468-NLНCM41AP8Z111163, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу ПАТ «Ідея Банк» третій особі - покупцю від імені власника, для чого надано ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов’язані з продажем автомобіля). В задоволенні решти позовних вимог відмолено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про вилучення транспортного засобу, представник ПАТ «Ідея Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду в цій частині змінити та ухвалити нове рішення, яким вилучити у ОСОБА_2 або інших осіб спірний транспортний засіб та передати такий в управління позивачу, в іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Ідея Банк» відхилено, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 6 вересня 2017 року касаційну скаргу ПАТ «Ідея Банк» відхилено, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 4 квітня 2018 року заяву ПАТ «Ідея Банк» про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня задоволено частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 6 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ідея Банк» про вилучення транспортного засобу, який є предметом застави, у відповідача або інших осіб, у яких він може знаходитись, та передачу його в управління банку на період до його реалізації скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Апеляційного суду Миколаївської області.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За положеннями ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 3 липня 2008 року між ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 827.70039, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 23 385, 00 доларів США терміном до 3 липня 2015 року для придбання транспортного засобу Hyundai Accent 1.4 (легковий седан - В), 2008 року випуску, номер кузова Y6LCM41AP8L203468-NLНCM41AP8Z111163, реєстраційний номер НОМЕР_1, з кінцевим терміном повернення до 3 липня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.9, 25-27, 33-35).

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 3 липня 2008 року між ВАТ «Плюс Банк» правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено договір застави вищезазначеного транспортного засобу (а.с.28-32).

11 лютого 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов’язалась відповідати за виконання боржником кредитних зобов’язань в сумі 50 грн. (а.с.16)

У зв’язку з тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором утворилась заборгованість, станом на 27 січня 2016 року загальний розмір якою становить 50 106, 11 доларів США (а.с.8,22).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 цього Кодексу).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першої статті 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, якщо інше не передбачено законом чи договором.

В силу пункту 2.4.10 договору застави у разі порушення заставодавцем своїх зобов’язань, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов’язань вони не будуть виконані.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень пункту 4.1 договору застави від 3 липня 2005 року, укладеного між сторонами у справі, звернення стягнення та предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним зі способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмета застави третій особі – покупцю.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно також передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно до ст. 25 вказаного вище Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншої особою-покупцем або на публічних торгах.

За таких обставин та з урахуванням положень ст. ст. 589, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу» ст. ст.24-26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на заставлене майно, а тому обґрунтовано задовольнив позов Банку в цій частині.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимог про вилучення у боржника спірного транспортного засобу суд першої інстанції виходив з того, що такого способу захисту порушеного права банку, як вилучення автомобіля в якості забезпечення його збереження з метою можливості реального виконання в майбутньому рішення суду, не передбачено.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог статті 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволені судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема, заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації.

Згідно пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні суду, є одним із заходів примусового виконання цього рішення.

Вимоги Банку про вилучення предмета застави та передачу його в управління на період до його реалізації є саме такими заходами і для того щоб державний виконавець при виконанні рішення суду вилучив у боржника транспортний засіб та передав його на зберігання стягувачу необхідно зазначити у судовому рішенні.

Таким чином, виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу Банку неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні ПАТ «Ідея Банк», а тому вимоги про вилучення у боржника та передачу автомобіля позивачу на період до його реалізації є обґрунтованими.

За таких обставин, рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог ПАТ «Ідея Банк» про вилучення транспортного засобу, який є предметом застави у ОСОБА_2 та передачу його в управління банку на період до його реалізації на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення, яким вилучити транспортний засіб - автомобіль Hyundai Accent 1.4 (легковий седан - В), 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом застави, у ОСОБА_2В.П. та передати його в управління ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації.

Вказані вимоги до інших осіб задоволенню не підлягають, оскільки ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 265 ЦПК України, ухвалюється до конкретної особи та не може стосуватися невизначеного кола осіб.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про вилучення транспортного засобу, який є предметом застави у ОСОБА_2 або інших осіб, у яких він може знаходитися та передачу його в управління банку на період до його реалізації скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Вилучити транспортний засіб - автомобіль Hyundai Accent 1.4 (легковий седан - В), 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом застави, у ОСОБА_2 та передати його в управління Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на період до його реалізації.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 14 червня 2018 року