Постанова № 74661753, 06.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/2679/17 22-ц/774/311/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/2783/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз»

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Бикановим І.Р. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ПАТ «Криворіжгаз» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, щоз 04.02.2000 року позивач була прийнята на роботу до ВАТ «Криворіжгаз» на посаду контролера газового господарства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 КЗпП України з вказаного періоду між нею та відповідачем був укладений безстроковий трудовий договір.

В процесі виконання трудового договору за згодою сторін з 01.03.2001 року по 01.03.2009 року вона була переведена на посаду оператора та старшого оператора ЕВМ, а 02.03.2009 року також за згодою сторін знову була переведена на посаду контролера газового господарства.

Відповідно до наказів № 277к від 14.08.2013 року, № 445к від 03.11.2014 року та № 452-к від 13.09.2016 року, вона переводилася на таку саму посаду на тому самому підприємстві в інший структурний підрозділ, однак фактично її переміщали з одного структурного підрозділу в іншій на тому самому підприємстві у межах її спеціальності та посади, обумовлених трудовим договором, тому трудовий договір, укладений при прийнятті на роботу 17.03.1998 року продовжував бути безстроковим.

Згідно наказу № 452-к від 13.09.2016 року вона була переведена з посади контролера газового господарства на посаду контролера газового господарства, відповідач в наказі зазначив, що вона переводиться в інший структурний підрозділ на час перебування у відпустці основного працівника.

23.05.2017 року в зв'язку з тим, що працівник повернувся із відпустки та помилково вважаючи, що між відповідачем та позивачем шляхом переміщення в інший структурний підрозділ на тому ж самому підприємстві був укладений строковий трудовий договір. відповідач видав наказ № 208-к від 22.05.2017 року, яким вона була звільнена з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, в зв'язку з закінченням строкового трудового договору, який між нею та відповідачем не укладався.

Як вона, так і працівник. який тимчасово перебував у відпустці, працювали за однією ж і тією ж самою посадою, тобто контролерами газового господарства, то у випадку виходу із відпустки працівника, цей працівник, що був у відпустці, або ж вона повинні були продовжувати працювати за тією ж самою спеціальністю і посадою, у тому числі шляхом переміщення без їхньої згоди в інший структурний підрозділ цього підприємства.

Крім того, при її звільненні також було порушено її трудові права та гарантії, передбачені норми ст. 43-1 КУпП України, зокрема звільнено без попередньої згоди профспілкового комітету.

На підставі наведеного, в уточненому позові, позивач просила суд визнати її звільнення з посади контролера газового господарства Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на підставі п.2 ст.36 КЗпП України - протиправним, поновити її на посаду контролера газового господарства Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14 842 грн. 89 коп. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_2 з посади контролера газового господарства Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на підставі п.2 ст.36 КЗпП України - протиправним.

Поновлено ОСОБА_2 на посаду контролера газового господарства Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз».

Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14 842 грн. 89 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року з ПАТ «Криворіжгаз» на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 2560 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що не відбулось переведення працівника на умовах строкового договору.

Так, у серпні 2013 року відбулася зміна організації структури ПАТ «Криворіжгаз», з 01.08.2013 року було введено в дію штатний розпис ПАТ «Криворіжгаз» у новій редакції, в якому відсутній такий структурний підрозділ. як абонентська служба, замість якої було введено управління обліку та балансів з новими функціями і завданнями, до складу якого входив відділ супроводження клієнтів - фізичних осіб зі штатними одиницями контролерів газового господарства. На вказані вакантні посади і було здійснено переведення конролерів газового господарства, за їх згодою, серед яких була ОСОБА_2

Переведення ОСОБА_2 у листопаді 2014 року згідно наказу від 03.11.2014 року № 445-к, відбулося у зв'язку зі зміною організації структури товариства і скорочення штату працівників на підставі наказу від 16.10.2014 року № 741.

Відповідно до ст.ст.49-2 та ч.1 ст.32 КЗпП України ОСОБА_2 було попереджено під підпис за 2 місяці про наступне вивільнення і одночасно запропоновано переведення на іншу роботу з урахування змін основних завдань та функцій управління реалізації природного газу та управління обліку та балансів На підставі заяви позивача від 24.10.2014 року останню було переведено на посаду інспектора групи по роботі з боржниками відділу обліку газу управління обліку та балансі наказом № 445-к від 03.11.2014 року.

Переведення позивачки у вересні 2016 року згідно наказу від 13.09.2016 року № 452-к було проведено в зв'язку з тим, що з 01.07.2016 року відбулась зміна організаційної структури товариства та штатного розпису наказом від 01.07.2016 року № 477, що призвело до ліквідації відділу обліку газу та скорочення посад контролерів газового господарства. В той час ОСОБА_2 працювала за строковим трудовим договором на період відпустки без збереження заробітної плати постійного працівника ОСОБА_3 для догляду за дитиною до 6-ти років до дня фактичного виходу її з цієї відпустки згідно її заяви.

ОСОБА_3 у зв'язку зі скороченням штату погодилась на пропозицію переведення її на запропоновану посаду контролера газового господарства у новому структурному підрозділі (ст. 49-1 та ч. 1 ст. 32 КЗпП України) з продовженням перебування у соціальній відпустці. Відповідач, керуючись ст. 39-1 КЗпП України й тим, що ОСОБА_3 ні на один день не переривала своєї відпустки, на роботу після скорочення штату не виходила і за нею зберігалося місце її роботи, запропонував переведення ОСОБА_2 за строковим трудовим договором, бо вона сама бажала продовжувати роботу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Криворіжгаз» - Шаповалову М.І., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила ї задовольнити, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, з 04.02.2000 року позивач працювала на посаді контролера газового господарства ВАТ «Криворіжгаз». Наказом ПАТ «Криворіжгаз» від 13.09.2016 року № 452-к ОСОБА_2 переведено контролером газового господарства відділу обліку управління обліку та балансів за строковим трудовим договором з її заявою на період відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_3 для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку до дня фактичного виходу ОСОБА_3 з цієї відпустки, з місячною тарифною ставкою 2850 грн. (а.с.75-88).

Наказом № 208-к від 22.05.2017 року ОСОБА_2, контролер газового господарства відділу інспектування, в зв'язку з закінченням строкового договору, звільнена на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, підставою для звільнення слугував наказ про переведення ОСОБА_2 від 13.09.2016 року № 452-к (а.с.4).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було здійснено, відповідно до вимог ст.32 КУпП України, переміщення, а не переведення ОСОБА_2 на тому ж підприємстві та не потребувало заяви працівника, тобто в діях відповідача вбачається порушення норм КЗпП України при винесенні вищевказаного наказу, що тягне за собою визнання наказу від 22.05.2017 р. № 208-к про звільнення ОСОБА_2 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, в зв'язку з закінченням строку трудового договору - протиправним.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 23 КЗпП передбачено, що трудовий договір може бути строковим. При цьому строковість даного договору не обов'язково має мати визначену дату, якщо він не визначається часом виконання певної роботи, може визначатися згідно з правилами ст. 241-1 КЗпП, навіть якщо його зарані неможливо точно визначити, тобто до моменту настання певного факту.

Як вбачається із матеріалів справи, у серпні 2013 року відбулася зміна організації структури ПАТ «Криворіжгаз», з 01.08.2013 року було введено в дію штатний розпис товариства у новій редакції, в якому відсутній такий структурний підрозділ, як абонентська служба, замість якої було введено структурний підрозділ управління обліку та балансів з новими функціями і завданнями, до складу якого входив відділ супроводження клієнтів - фізичних осіб зі штатними одиницями контролерів газового господарства. На вказані вакантні посади і було здійснено переведення конролерів газового господарства, за їх згодою, серед яких була ОСОБА_2

Переведення ОСОБА_2 у листопаді 2014 року згідно наказу від 03.11.2014 року № 445-к відбулося у зв'язку зі зміною організації структури товариства і скорочення штату працівників відповідно до наказу від 16.10.2014 року № 741.

Відповідно до ст.ст.49-2 та ч.1 ст.32 КЗпП України ОСОБА_2 було попереджено під підпис за 2 місяці про наступне вивільнення і одночасно запропоновано переведення на іншу роботу з урахування змін основних завдань та функцій управління реалізації природного газу та управління обліку та балансів.

На підставі заяви позивача від 24.10.2014 року останню було переведено на посаду інспектора групи по роботі з боржниками відділу обліку газу управління обліку та балансі за наказом № 445-к від 03.11.2014 року.

Згідно наказу № 452-к від 13.09.2016 року позивач була переведена з посади контролера газового господарства відділу обліку газу управління обліку та балансів на посаду контролера газового господарства відділу обліку газу управління обліку та балансів без відвідування абонентів на обєктах газоспоживання, в якому зазанчено, що позивач переводиться в інший структурний підрозділ на час перебування у відпустці основного працівника - ОСОБА_3 згідно її заяви

Переведення позивачки у вересні 2016 року згідно наказу від 13.09.2016 року № 452-к було проведено в зв'язку з тим, що з 01.07.2016 року відбулась зміна організаційної структури товариства та штатного розпису наказом від 01.07.2016 року № 477, що призвело до ліквідації відділу обліку газу та скорочення посад контролерів газового господарства відділу обліку газу управління обліку та балансів.

Підставою переведення позивача та винесення наказу № 452-к від 13.09.2016 року слугувала заява ОСОБА_2 від 12.09.2016 року, в якій остання просила про переведення її з 13 вересня 2016 року контролером газового господарства відділу інспектування за строковим трудовим договором на період відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною ОСОБА_3 до дня фактичного виходу останньої з цієї відпустки.

Як свідчить заява ОСОБА_2 та наказ ПАТ «Криворіжгаз» від 13.09.2016 року № 452-к «Про переведення працівників», переведення відповідача відбулось з одного структурного підрозділу до іншого підрозділу підприємства, що відповідає вимогам ст. 32 КЗпП України та спростовує висновки суду першої інстанції стосовно того, що переміщення, а не переведення ОСОБА_2 на тому ж підприємстві не потребувало заяви працівника, тобто в діях відповідача вбачається порушення норм КЗпП України при винесенні наказу про переведення ОСОБА_2

З огляду на наведене вище колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог ст.32 КУпП України, переміщення, а не переведення ОСОБА_2 на тому ж підприємстві не потребувало заяви працівника, тобто в діях відповідача вбачається порушення норм КЗпП України при винесенні вищевказаного наказу, що тягне за собою визнання наказу від 22.05.2017 р. № 208-к про звільнення ОСОБА_2 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, в зв'язку з закінченням строку трудового договору - протиправним, оскільки в даному випадку підставою переведення позивача та винесення наказу № 452-к від 13.09.2016 року слугувала заява ОСОБА_2 від 12.09.2016 року, в якій остання просила про переведення її з 13 вересня 2016 року контролером газового господарства відділу інспектування за строковим трудовим договором на період відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною ОСОБА_3 до дня фактичного виходу останньої з цієї відпустки, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» - задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: