Ухвала суду № 74661752, 11.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/61/18 Суддя 1 інстанції Гринь Н. Г.

Номер провадження 11-кп/774/258/К/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Пістун А.О.

суддів Коваленко Н.В., Остапенко В.О.

за участю секретаря Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року по кримінальному провадженню за № 12017040750003006 від 15.12.2017 року, щодо

Надольського Олександра Сергійовича, 27.04.1982 року народження, уродженця м. Кривого Рогу, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей,непрацюючого, раніше судимого:

-04.10.2012 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 307 ч. 2 КК України, з урахуванням ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Звільнився 09.07.2014 року на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу на підставі ст. 2 З.У. «Про амністію»;

-10.02.2015 року Жовтневим районним судом м. КривогоРогу за ст. 190 ч. 1 КК України, призначене покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, покарання відбуте;

-10.03.2017 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

-27.03.2017 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: вул. Електрозаводська, 20/17, м. Кривий Ріг,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

Прокурор - Троцик С.В.

Захисник - ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати та призначити йому більш м’яке покарання.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10.03.2017 року та вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27.03.2017 року та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обраховувати з часу приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому – не обирався.

Цивільний позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДФ ПАТ «Укртелеком» 5141 грн. 32 коп. Питання з речовими доказами вирішене.

Вироком Саксаганського районного судум. ОСОБА_4 Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, за наступних обставин.

Обвинувачений ОСОБА_2, 15.12.2017 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, прийшов до будинку 29 на м-ні Сонячному в м. Кривому Розі, та скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, та його дії носять таємний характер, відкрив металеві двері, які обмежували доступ до підвального приміщення будинку, після чого проник до підвалу будинку, викрав кабелі марки ТПП 30*2*0,4 у кількості 3 м., ТПП 20*2*0,4 в кількості 7 м. 30, ТПП 10*2*0,4 в кількості 7 м., які належать ПАТ «Укртелеком», загальною вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4245 від 28.12.2017 року - 312 грн. 05 коп., однак намагаючись покинути місце вчинення злочину був помічений та зупинений громадянами.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 не оспорюючи правильність встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, просить вирок суду скасувати та призначити йому більш м’яке покарання. Вважає вирок суду занадто суворим, оскільки він повністю розкаявся, допомагав слідству , має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також доглядає бабцю ОСОБА_8, яка не рухається більше п’яти років

Під час апеляційного розгляду прокурор заперечувала проти апеляційної скарги обвинуваченого, просила вирок суду залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_3, підтримала доводи апеляційної скарги обвинуваченого, просила її задовольнити.

Під час апеляційного розгляду від представника ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, стосовно призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу учасниками судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду та думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, прослухавши технічний запис судового засідання в межах підготовки провадження до розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України ґрунтуються на зібраних по справі доказах, досліджених судом і яким була надана належна оцінка у вироку суду відповідно до вимог ст. 374 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 винним себе визнав повністю, у зв’язку із чим судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та судовий розгляд кримінального провадження здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч. 3 ст. 349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 ч.1 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 ч.1 КПК України докази не досліджувались.

Що стосується доводів обвинуваченого про наявність підстав для пом'якшення призначеного йому покарання, то вони не є достатньо обґрунтованими.

Як убачається із вироку суду, при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.65 КК України врахував відомості про особу обвинуваченого, який визнав свою вину, характеризується посередньо, раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку призначеного за вироками Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 27.03.2017 року та Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10.03.2017 року , на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» у лікаря – психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває під диспансерним наглядом з березня 2016 року з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

Належним чином оцінивши зазначені обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про неможливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, і на цій підставі обґрунтовано та з дотриманням вимог закону призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі відповідно до мінімальної межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, втім з реальним його відбуванням у виді позбавлення волі строком на три роки, та остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попередніми вироками, на підставі ст. 71 КК України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що таке покарання є достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, та про відсутність підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75, 76 КК України, і з цими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.

З урахуванням наведеного викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи є непереконливими та не можуть бути підставою її задоволення. Окрім того, зазначені ОСОБА_2 обставини, а саме що він доглядає за бабцею, не підтверджується матеріалами справи, так як відсутні будь – які докази, які б підтверджували дану обставину.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 про пом’якшення йому покарання є безпідставними, оскільки раніше обвинувачений був неодноразово судимий, втім будь-яких висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин, а отже відсутні підстави вважати, що у даному випадку більш м'який вид покарання, ніж обраний судом першої інстанції, дозволить досягти мети кримінального покарання.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2017 року, яким його було засуджено до 4 років розбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Ухвалюючи оскаржуваний вирок, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування положень ст. ст. 69,75 КК України, і такий висновок суд апеляційної інстанції вважає правильним.

За викладених обставин підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року по кримінальному провадженню за №12017040750003006 від 15.12.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11