Постанова № 74661745, 06.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6900/16-ц 22-ц/774/859/К/18А

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/6900/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс",

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року, яке постановлено суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" про стягнення заробітної плати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 листопада 2014 року між ним та "Портофлот-Транс" було укладено трудовий контракт моряка, згідно якого він, як працівник, був прийнятий на посаду старшого помічника капітана належного відповідачу судна «Джоббер», порт приписки м. Херсон, з оплатою праці: базовий місячний оклад 2400 дол. США, відпускні за місяць 300 дол. США, оплата овертайму у місяць 300 дол. США.

16 листопада 2014 року позивач фактично був найнятий на роботу на судно «Джоббер» та звільнився з судна 02 лютого 2016 року, що підтверджується послужною книжкою моряка, посвідченням особи моряка та списками членів екіпажу судна «Джоббер» за судновими ролями. Згідно відомості нарахувань заробітної плати за період з листопада 2015 року по день звільнення у лютому 2016 року відповідач заборгував йому заробітну плату в загальному розмірі 9103 дол. США, на його запити щодо видачі довідки про роботу та заробітну плату, а також вимоги про погашення заборгованості відповідач не реагує, його інтереси як працівника тривалий час залишаються порушеними.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 9103 дол. США, середній заробіток у зв'язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні з дати звільнення по день пред'явлення позову в загальному розмірі 29651,07 дол. США та компенсацію моральної шкоди внаслідок порушення його прав як працівника в сумі 3000 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп. 77 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767 грн. 24 коп.

Рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за місяць в сумі 83 582 грн. 61 коп. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на користь держави судовий збір у розмірі 8 000 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що трудовий контракт моряка з відповідачем не укладався, оскільки станом на 17 листопада 2014 року єдиною особою, яка мала право підписувати договори, був директор, обов'язки якого на вказану дату виконувала ОСОБА_3, звільнена 12 грудня 2014 року. Інший уповноважений представник товариства ОСОБА_4, підпис якої поставлено у графі 33 трудового контракту, була призначена директором з 15 грудня 2014 року, однак підпис, який міститься в договорі, належить невідомій особі. Вказує крім того на те, що трудовий контракт було укладено товариством з перевищенням повноважень директора та без погодження з загальними зборами, а укладений трудовий контракт не є трудовим договором, оскільки трудові відносини з позивачем оформлені відповідно до вимог ст.24 КЗпП України не були, наказ про прийняття позивача на роботу не видавався.

Крім того представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що у період з 17 листопада 2014 року по 02 лютого 2016 року судно «Джоббер» було передано в оренду компаніям NATIONAL TRAIDING CORPORATION LTD та UNITED TREND ENTERPRISE LIMITED за договорами фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер), які й мали наймати екіпаж.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення. .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" - Ченцову М.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_6, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем ТОВ "Портофлот-Транс" було укладено трудовий контракт моряка, згідно якого ОСОБА_1, як працівник, був прийнятий на посаду старшого помічника капітана належного відповідачу судна «Джоббер», порт приписки м.Херсон, з оплатою праці: базовий місячний оклад 2400 дол. США, відпускні за місяць 300 дол. США, оплата овертайму у місяць 300 дол. США.

Згідно п. 1.1. ч. II трудового контракту моряка (а.с.17-34) цей контракт є строковим трудовим договором, на підставі якого виникають трудові правовідносини між роботодавцем (відповідачем) та позивачем, як працівником. Строк дії Контракту позначено в п. 23 ч. І визначено плюс/мінус 1 місяць в опціоні роботодавця. Фактичний строк роботи на борту судна не може бути меншим чотирьох місяців, якщо інше не визначено у Контракті. Дія контракту починається з моменту приєднання працівника до судна в строк, визначений роботодавцем, та закінчується в день списання працівника з судна за розпорядженням роботодавця після здавання справ на судні.

Відповідно до п.2.3. ч. II трудового контракту моряка строк дії Контракту може бути зменшено до 1-го місяця або продовжено до 1-го місяця більше обумовленого строку з ініціативи Роботодавця у разі виробничої потреби. Роботодавець має право продовжити строк дії Контракту до заходу судна в зручний для репатріації порт. Відповідно до п. 2.4. трудового контракту моряка строк дії Контракту може бути змінено в будь-який час за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.3.2.2. ч. І працівник має право на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату заробітної плати в порядку та розмірах, передбачених цим трудовим контрактом та колективним договором (п. 3.3.5.).

Згідно розділу 6 трудового контракту моряка виплата заробітної плати здійснюється щомісячно згідно чинного законодавства країни прапора судна не пізніше 15 числа, наступного за відпрацьованим (п.6.1.). Порядок та розмір нарахувань заробітної плати, яка включає базовий місячний оклад, оплату понадурочних годин, оплату нормованих відпускних, а також остаточний день нарахувань заробітної плати передбачено п.п. 6.2. - 6.12. контракту. Пунктом 6.6. контракту передбачено, що остаточний розрахунок з працівником по закінченні роботи здійснюється після передання обов'язків та матеріальних цінностей, не пізніше 15 днів з моменту списання. Фактична оплата праці працівника здійснюється на підставі щомісячного табелю врахування робочого часу та сплачується готівкою або шляхом перерахування коштів на банківський рахунок працівника в строки, передбачені п.6.1. (п. 6.8.).

Таким чином, п. 1.1. ч. II прямо вказує на те, що цей трудовий контракт є строковим трудовим договором, на підставі якого виникають трудові правовідносини між оботодавцем (відповідачем) та позивачем як працівником, незалежно від невидання роботодавцем окремого наказу про прийняття позивача на роботу.

Відповідно до ч.4 статті 24 КЗпП України (чинної станом на день укладення трудового контракту моряка) трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у зв'язку з непроведенням відповідачем повного розрахунку з позивачем по заробітній платі та необхідності стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку у зв'язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до Конвенції МОП про захист заробітної плати № 95 від 8 червня 1949 року, ратифікованою Президією Верховної Ради Української РСР 30 червня 1961 року, відповідно до мети цієї Конвенції термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно відомості нарахувань заробітної плати за період з листопада 2015 року по день звільнення позивача у лютому 2016 року відповідач заборгував йому заробітну плату в загальному розмірі 9103 дол. США, розмір заборгованості по заробітній платі відповідачем не спростований.

Таким чином, відповідач, на день звільнення позивача 01 лютого 2016 року, мав повністю розрахуватися з ним за заборгованістю по заробній платі у розмірі 9103 дол. США, чого відповідачем не проведено, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості по заробітній платі, еквівалент якої в гривні становить 235579,77 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки, згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи із розрахунку, проведеного позивачем, який перевірений колегією суддів та колегія суддів вважає його правильним та погоджується з ним, розмір середного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем становить 28957 дол. США, сума заборгованості в гривневому еквіваленті складає 806767,24 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди та з розміром стягнутої моральної шкоди 3000 грн., оскільки, відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що трудовий контракт моряка з відповідачем не укладався, оскільки станом на 17 листопада 2014 року єдиною особою, яка мала право підписувати договори, був директор, обов'язки якого на вказану дату виконувала ОСОБА_3, звільнена 12 грудня 2014 року. Інший уповноважений представник товариства ОСОБА_4, підпис якої поставлено у графі 33 трудового контракту, була призначена директором з 15 грудня 2014 року, однак підпис, який міститься в договорі, належить невідомій особі, оскільки рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Портофлот-Транс" до ОСОБА_1 про визнання недійсним трудового контракту моряка від 17 листопада 2014 року, який укладено між ТОВ "Портофлот-Транс" та ОСОБА_1, вказане рішення суду залишено без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року. Вказаним рішенням суду було встановлено, що відсутні правові підстави визнання недійсним договору від 17 листопада 2014 року, який укладено між позивачем та відповідачем, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що оспорюваний договір був підписаний невстановленою особою чи особою, яка не мала право його підписувати.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що трудовий контракт було укладено товариством з перевищенням повноважень директора та без погодження з загальними зборами, а укладений трудовий контракт не є трудовим договором та трудові відносини з позивачем оформлені відповідно до вимог ст.24 КЗпП України не були, наказ про прийняття позивача на роботу не видавався, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, згідно п. 1.1. ч. II трудового контракту моряка (а.с.17-34) цей контракт є строковим трудовим договором, на підставі якого виникають трудові правовідносини між роботодавцем (відповідачем) та позивачем як працівником. Строк дії Контракту визначено в п. 23 ч. І плюс/мінус 1 місяць в опціоні роботодавця. Фактичний строк роботи на борту судна не може бути меншим чотирьох місяців, якщо інше не визначено у Контракті. Дія контракту починається з моменту приєднання працівника до судна в строк, визначений роботодавцем, та закінчується в день списання працівника з судна за розпорядженням роботодавця після здавання справ на судні.

Отже п. 1.1. ч. II прямо вказує на те, що укладений між позивачем та відповідачем трудовий контракт є строковим трудовим договором, на підставі якого виникають трудові правовідносини між Роботодавцем (відповідачем) та позивачем як Працівником, незалежно від невидання роботодавцем окремого наказу про прийняття позивача на роботу.

Крім того, матеріалах справи наявні належні позивачу Посвідчення особи моряка НОМЕР_1 та послужна книжка моряка з записами про його найм на судно «Джоббер» 16 листопада 2014 року та звільнення з судна 02 лютого 2016 року, відомості про перетинання державного кордону позивачем на судні «Джоббер», лист ТОВ «Аркгур» від 26 грудня 2016 року, табелі врахування робочого часу, відомість з нарахування заборгованості. Як слідує зі списків членів екіпажу судна «Джоббер» за судновими ролями (а.с. 56-69), позивач як помічник капітана з 17 листопада 2014 року до 02 лютого 2016 року неодноразово перетинав державний кордон України на вказаному судні. Так 02 лютого 2016 року о 08:04 він в'їхав до України через термінал Бориспіль - D рейсом з Кутаїсі, виїхавши перед цим судном «Джоббер» з Херсону до Туреччини, тобто останнім днем роботи позивача було 01 лютого 2016 року, що свідчить про роботу позивача за контрактом 17 листопада 2014 року.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що у період з 17 листопада 2014 року по 02 лютого 2016 року судно «Джоббер» було передано в оренду компаніям NATIONAL TRAIDING CORPORATION LTD та UNITED TREND ENTERPRISE LIMITED за договорами фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер), які й мали наймати екіпаж, оскільки з свідоцтва про право власності на судно (а.с.5), листа капітана Херсонського морського порту (а.с.93), листа Регістру судноплавства (а.с. 138-139), свідоцтв на судно «Джоббер» (а.с.152-156) слідує, що власником судна «Джоббер» було ТОВ "Портофлот-Транс"без будь-яких відомостей про зміну користувача, що відповідає, зокрема, відомостям статистичної звітності, поданим товариством до державних органів статистики.

Листом Херсонської митниці ДФС (а.с. 174) повідомлено, що у період з 17 листопада 2014 року до 02 лютого 2016 року всі перевезення судном «Джоббер» здійснювало саме ТОВ "Портофлот-Транс", будь-які відомості щодо компаній NATIONAL TRAIDING CORPORATION LTD (Гонконг) та UNITED TREND ENTERPRISE LIMITED (реєстраційний номер 2059422, Гонконг) відсутні.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: