Постанова № 74650283, 23.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2498/18

Номер справи місцевого суду: 496/2158/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря – Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, треті особи - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення нерухомого майна з-під арешту, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить звільнити з-під арештів нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,85 га, що знаходиться за адресою: масив № 5, діл. № 12 АБЕА, Усатівська сільська рада Біляїського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5121085200:01:001:1007, що накладені Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області та Київським ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області в рамках виконавчих проваджень № 49287141 (номер запису про обтяження 13077938), № 47813658 (номер запису про обтяження 10250092) та № 32385155 (номер запису про обтяження 7782397).

Свої вимоги мотивує тим, що 26.05.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 08-660/104/302, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 260000 дол. США на купівлю земельної ділянки. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за зазначеним кредитним договором, 13.11.2008 року з ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,85 га, що розташована за адресою: масив № 5, діл. № 12 АБЕА, Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області. Через неспроможність виконання зобов’язань по кредитному договору, відповідач бажає передати іпотечне майно банку з метою добровільної його реалізації та спрямування коштів від продажу на погашення заборгованості по кредитному договору. Однак, при спробі реалізації зазначеної земельної ділянки нотаріусом було виявлено, що її неможливо реалізувати, оскільки, по-перше, 11.11.2015 року Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме майно відповідача, а по-друге 23.04.2012 року та 10.06.2015 року Київським ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області в рамках виконавчих проваджень № 47813658 та № 32385155 винесено постанови, якими накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що свідчить інформаційна довідка з реєстру обтяжень речових прав на нерухоме майно. У теперішній час внаслідок винесення вищевказаних постанов про арешт, порушено права банку, як іпотекодержателя відповідного майна, у зв’язку з чим представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але направив до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати без його участі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, хоча повідомлявся про день слухання справи належним чином, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 224 ЦПК України.

Представники третіх осіб – Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області та Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча повідомлялись про день слухання справи належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено. Звільнено з-під арешту нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,85 га, що знаходиться за адресою: масив № 5, діл. № 12 АБЕА, Усатівська сільська рада Біляїського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5121085200:01:001:1007, що накладені Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області та Київським ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області в рамках виконавчих проваджень № 49287141 (номер запису про обтяження 13077938), № 47813658 (номер запису про обтяження 10250092) та № 32385155 (номер запису про обтяження 7782397).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що боржник має заборгованість, а саме не сплаченого виконавчий збір, тобто таким чином відсутні підстави для зняття арешту.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

26.05.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 08-660/104/302, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 260000 дол. США на купівлю земельної ділянки строком до 25.05.2018 року (а.с.7-14).

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором, 13.11.2008 року з ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,85 га, що розташована за адресою: масив № 5, діл. № 12 АБЕА, Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5121085200:01:001:1007, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 листопада 2008 року (а.с.15-16).

Позивач вказував, що через неспроможність виконання зобов’язань по кредитному договору, відповідач бажає передати іпотечне майно банку з метою добровільної його реалізації та спрямування коштів від продажу на погашення заборгованості по кредитному договору. При спробі реалізації вказаної земельної ділянки нотаріусом було виявлено, що її неможливо реалізувати, оскільки, по-перше, 11.11.2015 року Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме майно відповідача, а по-друге 23.04.2012 року та 10.06.2015 року Київським ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області в рамках виконавчих проваджень № 47813658 та № 32385155 винесено постанови, про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими накладено арешт на все нерухоме майно відповідача, про що свідчить інформаційна довідка з реєстру обтяжень речових прав на нерухоме майно (а.с.26-31).

Положенням ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача- іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно пріоритетом, який визначається в порядку, встановленого цим Законом.

Статтею 14 вказаного Закону, встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим ЗУ «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на даний момент арешт з іпотечного майна ПАТ «Укрсоцбанк» не був знятий, та вищезазначений арешт перешкоджає позивачу, як іпотекодержателю реалізувати своє переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки та у реалізації своїх прав, у зв’язку з чим позов ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_4

Повне судове рішення складено 07.06.2018 року.

Суддя Р.Д. Громік