Ухвала суду № 74641434, 27.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7738/15 Справа № 403/14602/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Колодяжна Н.Є.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Колодяжної Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі – Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Перший Український міжнародний банк», третя особа - приватний нотаріус - про визнання недійсними умов кредитного договору, додатку, визнання договору як укладеного у національній валюті, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2015 року, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, вважає рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2008. між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_3», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» (надалі - ОСОБА_3) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 був наданий кредит у розмірі 31296,00 доларів США, а вона зобов’язалась сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Згідно до п.1.2. кредитного договору цільовим призначенням кредиту є придбання транспортного засобу марки: Mazda у ТОВ «Сервіс-центр Альфа» згідно договору купівлі-продажу від 12.07.2007 року.

01.10.2009 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода до кредитного договору від 08.08.2008 року, якою пункти 1.3.1.-1.3.3. кредитного договору були викладені в новій редакції, всі інші умови кредитного договору залишені без змін.

05.10.2009 року між Банком та ОСОБА_2 укладена Додаткова угода до кредитного договору, якою з дати набуття чинності цієї Додаткової угоди Додаток №1 «Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом» був змінений, всі інші умови кредитного договору залишені без змін.

08.08.2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладений договір застави транспортного засобу для забезпечення виконання нею кредитного договору, предметом застави якого є автомобіль марки: Mazda.

Встановлено, що в зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Рішенням цього суду від 14.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.12.2012 року, позовні вимоги Банку задоволені і з боржниці стягнуто суму 214 623 грн. 04 коп.

Через рік після рішення районного суду позивачка пред*явила даний позов,

у якому просить визнати недійсним пункт 3.3. кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів виключно у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів в касу будь-якої філії Банку ; пункт 4.3.4. щодо обмеження надання позивачкою поруки 3-м особам без згоди Банку, та п. 4.3.6. в частині обов’язку позивачки повідомляти ОСОБА_3 про зміну у складі сім’ї; додаок №1 Графік повернення кредиту та сплати процентів; визнати, що кредитний договір укладений в національній валюті України - гривні в сумі 144 587 грн. 52 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, райсуд обгрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до ст. 192 та ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі, при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 2, 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» операції банків із розміщення залучених коштів здійснюються від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Декрету. За відсутністю нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Постановою Верховного Суду України від 21.03.2011 року роз*яснино, що за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.

Судом було встановлено, що Національним банком України ЗАТ «Перший Український ОСОБА_3 банк», як фінансовій установі, в установленому законом порядку було видано Банківську ліцензію № 8 від 02.10.2006 року на право здійснювати банківські операції, визначені ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в тому числі, і щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 8-1 від 02.10.2006 року на право здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі, операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тому надання Банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту не потребує отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, аналогічні ліцензія та дозвіл були видані і правонаступнику ЗАТ - ПАТ «Перший Український ОСОБА_3 банк».

Перелічені вимоги закону давали підстави суду для висновку, що ЗАТ «Перший Український ОСОБА_3 банк» мав законні підстави та право укладати кредитні договори в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті (валюті договору), як в сумі основного боргу так і процентів за користування кредитом.

Судом 1-ї інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 з часу укладання кредитного договору до листопада 2009 року виконувала умови кредитного договору, сплачувала у визначеному кредитним договором розмірі платежі за тілом кредиту та процентами за користування кредитом саме у валюті кредиту - доларах США, що свідчить про її згоду з умовами кредитного договору, зокрема, з його п.3.3.

Суд, крім того, врахував, що вказаний кредитний договір був підписаний сторонами і на час його підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних його умов,в тому числі, і оспорюваних позивачкою, сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, а тому вважав відсутніми підстави для визнання недійсними вказаних положень кредитного договору, передбачених ст. 215 ЦК України.

Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом є невід’ємною частиною кредитного договору , він містить загальну суму, яку позичальнику необхідно сплачувати у відповідну дату, визначену графіком погашень. У змісті цього Графіку відсутня інформація щодо розміру і нарахування відсотків, оскільки такі умови не є обов’язковими при його складанні. Порядок нарахування процентів за кредитним договором передбачено п.3.1.-3.1.5. кредитного договору та у змісті додатку №2 до цього договору – «Інформаційного листа про умови та сукупну вартість кредиту», який позивачка отримала при підписанні кредитного договору.

Суд вважав такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання кредитного договору як укладеного між сторонами в національній валюті України - гривні в сумі 144 587 грн. 52 коп., з огляду на те, що за п.1.1. кредитного договору ОСОБА_3 надав позивачці кредитні кошти у розмірі 31 296,00 грн. доларів США для придбання транспортного засобу. Відповідач свої зобов’язання перед позивачкою виконав належним чином і у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером від 08.08.2008 року, що свідчить про те, що кредит відбувся в іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» істотною умовою кредитного договору виступають, зокрема, сума кредиту та умови і порядок її видачі.

Враховано, що, отримавши у Банка грошові кошти, позичальниця погодилася з умовами даного Кредитного договору та тривалий час здійснювала платежі в іноземній валюті на погашення заборгованості, за роз’ясненням діючих умов кредитування до банку жодного разу не зверталася. Будь-які належні та допустимі докази того, що в момент укладання кредитного договору не були додержані вимоги ст.203 ЦК України суду не надані.

При підписанні вказаного кредитного договору позивачці Банком була надана письмова Інформація про умови та сукупну вартість кредиту, яка є додатком до вказаного кредитного договору, яка була підписана позивачкою без зауважень.

Безпідставними суд вірно вважав твердження позивачки про визнання кредитного договору таким, що був укладений в гривнях, оскільки встановлено, що Банком був відкритий позивачці позичковий рахунок та надана обумовлена кредитним договором сума - 31296,00 доларів США. Пунктом п.2.3.2. договору передбачено, що надання кредиту відбувається шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку, який відкривається Банком для обліку сум, наданих позичальнику в кредит за цим договором, на картковий рахунок позичальника, відкритий в гривнях.

Пунктом 2.3.5. кредитного договору передбачено, що кредит за цим договором надається в іноземній валюті, а картковий рахунок позичальника для зарахування суми кредиту відкритий в українських гривнях, позичальник цим безвідклично доручає Банку попередньо здійснити продаж коштів в іноземній валюті в повній сумі, що знаходиться на позичковому рахунку, в порядку, передбаченому заявою про продаж іноземної валюти (п.3.6.2. цього договору) за курсом, встановленим банком на день здійснення такої операції. Таким чином, сума 31 296,00 доларів США була продана Банком за курсом на момент видачі кредиту та зарахована на картковий рахунок позивачки, зазначений в п.2.3.2. кредитного договору. Після чого відповідно до платіжного доручення на переказ коштів сума 114 900,00 грн. була перерахована на поточний рахунок ТОВ «Сервіс-центр "Альфа» відповідно до цільового призначення кредитного договору - купівлі автомобіля.

Як вбачається з кредитного договору, Заявою позивачки на продаж іноземної валюти є пункт 2.3.5. договору, в якому зафіксовані умови відносно курсу, за яким здійснюється продаж іноземної валюти, а саме - за курсом, встановленим Банком, і позивачка, підписуючи цей договір, погодилася з такими умовами. Крім того, відповідно до п.1.1.1. умов кредитного договору, позичальник несе усі валютні ризики під час виконання зобов’язань за цим договором.

Висновок судово-економічної експертизи № 9095 від 01.10.2014 року, проведеної у даній справі за клопотанням позивачки, суд правильно не взяв до уваги та вважав, що він не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки він не підтверджує доводи позивачки про недійсність положень кредитного договору, що нею оспорюються.

Виходячи з вимог ст. 256, ч.1 ст. 261, ч.3, 4 ст. 267 ЦК України щодо строків та підстав застосування позовної давності, дати укладення кредитного договору - 08.08.2008 року, суд дійшов висновку, що право на оспорювання положень кредитного договору у позивачки виникло саме 08.08.2008 року, щодо оспорювання Графіку - виникло з дати підписання відповідної додаткової угоди, тоді як з матеріалів справи вбачається, що із позовними вимогами про визнання недійсним договору позивачка звернулася до суду 13.11.2012 року, тобто із пропуском встановленого строку, із заявою про поновлення цього строку до суду не зверталася, доказів пропущення строку з поважних причин не надала, підстави для його поновлення відсутні, тому вважав зазначене ще однією підставою для відмови позивачці у задоволенні позову.

Апеляційним судом перевірені всі доводи та твердження позивачки в її апеляційній скарзі та визнані такими, що не дають законних підстав для скасування або зміни судового рішення, оскільки ці доводи протирічать встановленому факту її волевиявлення до укладення договору та угод.

Посилання позивачки на те, що кредитні кошти у будь-якій валюті, зокрема, у доларах США вона на руки не отримувала, не може визнаватись обґрунтованим, оскільки і підписанням договору, і своїми діями по сплаті кредитних сум у валюті вона підтвердила зворотнє.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Колодяжна

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4