Ухвала суду № 74623627, 08.06.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/834/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З. Провадження № 11-кп/789/38/18 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч.1 ст.204 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Ваврів І. З., Лекан І. Є.,

при секретарі — ОСОБА_1,

з участю - прокурора - Гуля В.І.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

захисника — ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2017 року,-

встановила:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки с.Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружену, маючу на утриманні малолітню дитину, приватного підприємця, раніше не судиму,

визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Питання щодо речових доказів вирішено.

Згідно вироку, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 09 червня 2015 року ( встановити точний час в ході слідства не представилось можливим) у неї виник злочинний намір, направлений на незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Цього ж дня, ОСОБА_2 по місцю здійснення підприємницької діяльності в кафе «Таня», що знаходиться в с.Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області по вул.Махнівка, 662 Б, придбала з метою збуту у невстановленої слідством особи 20 пляшок незаконно виготовлених алкогольних напоїв - горілки «Пшенична» (виробника ТОВ «ОСОБА_3 - БЛіГ») об'ємом 0,5 л. кожна, по ціні 21,50 грн. за пляшку на загальну суму 430 грн., які зберігала у приміщенні вищевказаного кафе «Таня» з метою подальшого їх збуту.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, перебуваючи 12 червня 2015 року в кафе «Таня» за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, с.Більче-Золоте, вул.Махнівка, 662Б, (точний час в ході досудового слідства встановити не представилось можливим) всупереч ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (із змінами та доповненнями), збула ОСОБА_5 п'ять пляшок незаконно виготовлених алкогольних напоїв-горілки «Пшенична», об'ємом 0,5 літра по ціні 27,50 грн. за пляшку, на загальну суму 137,50 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, перебуваючи 17 червня 2015 року в кафе «Таня» за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, с. Більче-Золоте, вул. Махнівка, 662Б, (точний час в ході досудового слідства встановити не представилось можливим) всупереч ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (із змінами та доповненнями), збула ОСОБА_6 три пляшки незаконно виготовлених алкогольних напоїв-горілки «Пшенична», об'ємом 0,5 літра по ціні 27,50 грн. за пляшку, на загальну суму 82,50 грн.

Всього в період з 9 по 17 червня 2015 року ОСОБА_2 збула вісім пляшок незаконно виготовлених алкогольних напоїв - горілки «Пшенична», на загальну суму 220 грн.

19 червня 2015 року в ході проведення фактичної перевірки здійснення підприємницької діяльності в кафе «Таня», що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, с. Більче - Золоте вул. Махнівка, 662Б, працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області виявлено факт зберігання з метою збуту дванадцяти пляшок незаконно виготовлених алкогольних напоїв-горілки «Пшенична» (виробник ТОВ «Олександрія-БЛіГ»), обємом 0,5 л. кожна.

В ході судового слідства прокурор висунув додаткове обвинувачення ОСОБА_2, яке полягає в наступному.

ОСОБА_2, перебуваючи близько 13 год. 00 хв. 31 березня 2015 року в кафе «Таня», що знаходиться в с. Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області по вул. Махнівка, 662 Б, (точний час в ході досудового слідства встановити не представилось можливим), всупереч ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (із змінами та доповненнями), збула ОСОБА_7 одну пляшку незаконно виготовлених алкогольних напоїв горілку «Пшенична», об'ємом 0, 5 л. по ціні 42 грн.

Крім того, в кінці весни 2015 року (точну дату встановити не вдалося можливим) ОСОБА_2, перебуваючи на вул.Незалежності у м.Чорткові, в присутності ОСОБА_8, з корисливих мотивів, не маючи ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, всупереч ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (із змінами та доповненнями), незаконно придбала з метою збуту у невстановленої слідством особи шість ящиків незаконно виготовлених алкогольних напоїв горілки «Пшенична» у пляшках, об'ємом 0,5л., які транспортувала автомобілем марки «Фольксваген Транспортер» з метою подальшого їх зберігання, в тому числі в кафе «Таня», та збуту.

Також, в період з кінця весни (точну дату встановити не вдалося можливим) по 19 червня 2015 року ОСОБА_2, всупереч ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (із змінами та доповненнями), збувала не встановленим особам, в тому числі шляхом дарування та зарахування в рахунок погашення плати за надані послуги з проведення ремонту кафе «Таня» та прилеглій території, незаконно виготовлені алкогольні напої горілку «Пшеничну» в пляшках, об'ємом по 0,5л.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст.204 КК України, як незаконне придбання з метою збуту, транспортування, зберігання з цією метою та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбачено ч.1 ст.204 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 17000грн. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а також за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Вважає, що суд безпідставно не врахував надані під час судового слідства покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтверджують вину ОСОБА_2 Натомість покази ОСОБА_6 та ОСОБА_5 суд мав би не брати до уваги, а оцінити критично, так як в ході судового розгляду вказані особи змінили повністю свої покази, надані ними в ході досудового розслідування. Наголошує, що з незрозумілих причин не були враховані судом покази обвинуваченої ОСОБА_2 про використання нею, виявлених в ході перевірки, алкогольних напоїв для пригощання робочих під час вечері, що фактично слід розцінювати як збут. Звертає увагу колегії, що суд першої інстанції не взяв до уваги письмові матеріали, які підтверджують вину обвинуваченої, і які він просить повторно дослідити, а саме: - лист начальника СУ ФР ГУ ДФС в області №3761/09-02 від 08.06.2015р. про ініціювання питання проведення фактичної перевірки у торговому об'єкті кафе “Таня”; - лист управління ДФС в області про виконання доручення №135/19-00/07/06/04 від 22.06.2015 р. із додатком -протоколом від 19.06.2015р. (щодо проведення фактичної перевірки господарської діяльності у кафе “Таня”, виявлення та вилучення алкогольних напоїв з ознаками підробки); - акт про результати фактичної перевірки з питань додержання законодавства суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 19.06.2015 року (щодо виявлення у кафе “Таня” факту зберігання алкогольних напоїв з ознаками підробки); - протокол огляду від 23.06.2015 р. (щодо огляду вилучених під час фактичної перевірки господарської діяльності у кафе “Таня” алкогольних напоїв); - висновок експерта №2-415/15 від 01.07.2015р. (щодо належності рідин у пляшках, вилучених під час проведення перевірки господарської діяльності у кафе “Таня”, до водно-спиртових сумішей, які не відповідають вимогам ДСТУ 4256:2003 “Горілки і горілки особливі. Технічні умови”); - лист управління ДФС в області №64/011641/15 від 09.06.2015р. (щодо відсутності у ОСОБА_2 Ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями); - заяву ОСОБА_7 від 31.03.2015р. Про вчинення злочину (щодо продажу фальсифікованих алкогольних напоїв в кафе “Таня”); - протокол добровільної видачі від 31.03.2015р. (щодо видачі ОСОБА_7 алкогольних напоїв, придбаних в кафе “Таня”); - висновок експерта №2-276/15 від 27.04.2015р. (щодо належності рідини у пляшці, яку ОСОБА_7 придбав у кафе “Таня”, до водно-спиртових сумішей, які не відповідають вимогам ДСТУ 4256:2003 “Горілки і горілки особливі. Технічні умови”) та інші. Також прокурор вважає, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження висновок суду про те, що алкогольні напої, які були предметом дослідження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, не є предметом інкримінованого злочину. Зазначає, що судом допущено порушення процесуальних норм передбачених ч.2 ст.338 КПК України, яке виявилось у продовженні судового провадження з підготовчого судового засідання після задоволення клопотання про додаткове обвинувачення, а проведення процесуальних дій передбачених ст.ст.276-278, 290-293 КПК України упущено, що в свою чергу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне чи обгрунтоване рішення.

В запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченої ОСОБА_2 — адвокат ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін. З наведенням відповідних мотивів стверджує про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши

суддю-доповідача, апеляційного суду, який доповів суть оскарженого вироку та повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений,

прокурора, який просив задовольнити подану апеляцію з наведених у ній підстав, заявляючи при цьому клопотань про проведення судового слідства апеляційним судом,

обвинувачену та її захисника, які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржений вирок без змін,

перевіривши матеріали провадження та наведені в апеляційній скарзі доводи, частково дослідивши обставини провадження в обсязі згідно заявленого прокурором клопотання, колегія суддів з’ясувала наступне.

Згідно матеріалів провадження ОСОБА_2 обвинувачувалась за ч.1 ст.204 КК України, за ознаками незаконного придбання з метою збуту, транспортування, зберігання з цією метою та збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв.

За змістом ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор, який бере участь в судовому засіданні як сторона і користується рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні переконливості перед судом, а суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків.

Незважаючи на вказані вимоги закону щодо обов’язку доказування, стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження складу інкримінованого ОСОБА_2 злочину.

Згідно обвинувального акту, вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину виразилось зокрема у тому, що вона 09 червня 2015 року незаконно придбала з метою збуту 20 пляшок незаконно виготовлених алкогольних напоїв, 8 з яких в період з 9 по 17 червня 2015 року незаконно збула ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а решту 12 зберігала з метою збуту в кафе «Таня» до 19 червня 2015 року.

Однак, вказані обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_2 діянь в ході судового розгляду не знайшли підтвердження.

Так, при дослідженні наданих стороною обвинувачення доказів по епізоду обвинувачення щодо збуту в період з 9 по 17 червня 2015 року незаконно виготовлених алкогольних напоїв ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вказані особи при їх допиті в судовому засіданні в якості свідків категорично заперечили факт придбання ними у обвинуваченої незаконно виготовлених алкогольних напоїв за вказаних в обвинувальному акті обставин.

Суд дав вірну оцінку показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні, як таким, що не підтверджують обставини пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення в цій частині. Будь-яких інших доказів цих обставин стороною обвинувачення не надано.

Стосовно тверджень апеляційної скарги про необхідність критичного сприйняття показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 через їх розбіжність з їх показаннями слідчому, колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки вказані свідки в суді пояснили, що повідомляли неправдиві обставини про придбання ними у кафе “Таня” алкогольних напоїв, хоча фактично такої події не було.

Крім того, доводи апеляційної скарги прокурора про неможливість врахування показань цих свідків з тих підстав, що вони суперечать їх показанням під час досудового розслідування, суперечать вимогам ч.4 ст.95 КПК України та принципу безпосередності дослідження показань (ст.23 КПК України).

Щодо обвинувачення у зберіганні з метою збуту 12 пляшок, обвинувачена ОСОБА_2 під час судового розгляду категорично заперечила наявність у неї мети збуту і стверджувала, виявлені 12 пляшок алкоголю зберігала для власних потреб.

Як вірно вказано у вироку, сторона обвинувачення не надала достатніх та належних доказів на спростування таких доводів ОСОБА_2 і підтвердження наявності у неї прямого умислу на збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, що в сукупності з недоведеністю самого факту збуту цих напоїв ОСОБА_5 і ОСОБА_6 спростовує доводи апеляційної скарги прокурора про доведеність суб’єктивної сторони складу інкримінованого злочину.

Крім того, як вбачається з досліджених в ході судового та апеляційного розгляду акту від 19 червня 2015 року про результати фактичної перевірки з питань додержання законодавства суб’єктами господарювання, в ході якого було виявлено в кафе “Таня” 12 пляшок алкогольних напоїв, та протоколу від 15 червня 2015 року фактичної перевірки господарської діяльності в цьому кафе, в ході якого було виявлено та вилучено ці алкогольні напої, а також протоколу огляду слідчим цих алкогольних напоїв від 23 червня 2015 року, вони містять істотні розбіжності щодо серій восьми акцизних марок на вилучених пляшках з напоями, в них не зазначено жодних ознак, за якими працівники фіскальної служби прийшли до висновку, що акцизні марки підроблені і ці напої необхідно вилучити. Крім того, вони містять розбіжності щодо упакування речей, які вилучались.

Вказані документи також не містять даних на підтвердження умислу обвинуваченої на збут алкогольних напоїв.

В ході судового слідства прокурор висунув додаткове обвинувачення ОСОБА_2, яке полягає зокрема у тому, що вона 31 березня 2015 року у кафе “Таня” незаконно збула ОСОБА_7 одну пляшку горілки “Пшенична”.

Однак, в ході судового розгляду не підтверджено обгрунтованість додаткового обвинувачення ні письмовими доказами, ні показами свідка ОСОБА_7 та не здобуто жодних доказів того, що обвинувачена реалізувала ОСОБА_7 незаконно виготовлений алкогольний напій.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_7 вказав, що не може категорично підтвердити, що цю горілку в кафе йому продала саме обвинувачена ОСОБА_2

Також показання свідка ОСОБА_7 суперечать письмовим доказам у справі, стосовно причини звернення його до правоохоронних органів. Оскільки з них слідує, що він придбавши вказану пляшку відкупорив її, відпив трохи горілки і йому стало погано, а тому звернувся в поліцію. А з його заяви від 31.03.2015р. вбачається, що причиною звернення є продаж йому горілки з підробленою акцизною маркою.

У протоколі від 31.03.2015р. добровільної видачі ОСОБА_7 однієї пляшки горілки не зазначено, чи порушено цілісність укупорки пляшки, чи вона є повною, не зазначено наявність чи відсутність акцизної марки на пляшці та не проведено опечатування речового доказу відповідно до вимог ст.ст.100,105 КПК України.

В той же час, у висновку експерта №2-276/15 від 27.04.2015 року вказано про дослідження рідини у склянній пляшці, яка закрита металевим гвинтовим ковпачком білого кольору (без порушення укупорки) і на горловині якої містяться залишки від марки акцизного збору.

Вказані вище розбіжності між показаннями ОСОБА_7, що він відкривав пляшку, і висновку експерта, що вона без порушення цілісності укупорки, та недоліками даних протоколу добровільної видачі є істотними, а тому суд першої інстанції обгрунтовано поставив під сумнів достовірність цих доказів. В апеляційній скарзі прокурора не наведено жодних обставин, які би спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, згідно додаткового обвинувачення, ОСОБА_2 в кінці весни 2015 року незаконно придбала з метою збуту у невстановленої слідством особи шість ящиків незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які перевезла в кафе «Таня» з метою подальшого їх зберігання та збуту. Також, в період з кінця весни по 19 червня 2015 року ОСОБА_2 незаконно збувала невстановленим особам, в тому числі шляхом дарування та зарахування в рахунок погашення плати за надані послуги з проведення ремонту кафе «Таня» та прилеглій території, незаконно виготовлені алкогольні напої горілку «Пшеничну» в пляшках, об'ємом по 0,5л.

Однак, обвинувачення в цій частині є неконкретним, оскільки в ньому відсутні відомості про те кому саме незаконно збувались алкогольні напої, за якою вартістю, в рахунок яких саме видів робіт і яка їх загальна вартість, на яку суму відбулось зарахування в погашення оплати за них.

Також, вказані в обвинуваченні алкогольні напої в кількості 6 ящиків не були виявлені в ході досудового розслідування.

В ході судового розгляду та в апеляційній скарзі прокурор на підтвердження збуту цих алкогольних напоїв посилається на виключно показання самої обвинуваченої ОСОБА_2

Разом з тим, з її показань в судовому засіданні вбачається, що вона пояснила, що придбану для власних потреб горілку в кількості 20 пляшок використовувала лише для пригощання під час вечері робітників, які виконували у неї ремонтні роботи, але оплату їх роботи проводила повністю в грошовій формі. Наявність будь-яких домовленостей щодо дарування алкогольних напоїв чи їх передачу в рахунок оплати за виконані роботи обвинувачена не підтверджувала.

Враховуючи наведене, колегія суддів критично оцінює доводи прокурора, що ОСОБА_2 сама підтвердила фактичний збут нею підроблених алкогольних напоїв.

Як вбачається з вироку, кожен з наданих стороною обвинувачення доказів, в тому числі показання кожного свідка, суд належно дослідив, навів їх зміст у вироку і дав вірну оцінку кожному з них як окремо так і в сукупності.

Крім того, суд першої інстанції детально проаналізував пред’явлене обвинувачення, співставивши його з правовою моделлю злочину передбаченого ч.1 ст.204 КК України, тобто зіставив фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, та прийшов до висновку про відсутність складу цього злочину, детально мотивувавши свої висновки, з якими колегія суддів погоджується.

Так, суд першої інстанції вірно врахував, що суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_2 характеризується формою вини у виді прямого умислу та метою збуту.

Однак, стороною обвинувачення не доведено фактів збуту обвинуваченою незаконно виготовлених алкогольних напоїв.

Також, встановлені в судовому засіданні обставини не підтверджують обвинувачення в частині придбання і зберігання обвинуваченою алкогольних напоїв, оскільки згідно висновків проведених у даному провадженні експертних досліджень №2-276/15 та 2-415/15 виявлені у неї водно-спиртові розчини у скляних пляшках з художньо оформленою етикеткою горілки за показниками міцності та органолептичними і фізико-хімічними показниками не відповідають вимогам діючого державного стандарту на горілки та горілки особливі ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови», а тому не можуть вважатися підакцизними товарами і не є предметом злочину, передбаченого ст.204 КК України.

Оцінюючи наведені обставини, суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові №-5-15к13 від 5 вересня 2013 року, з якої убачається, що відповідальність за дії, передбачені статтею 204 КК України, настає у тому разі, коли винна особа вчиняє певні дії щодо одного з видів продукції, яка за своїми товарними характеристиками підпадає під законодавче визначення підакцизний товар. Якщо ж продукт (товар) за якимись ознаками подібний до підакцизних товарів, але не містить усіх ознак цього товару, то такий продукт не може визнаватись предметом злочину, передбаченого статтею 204 КК України.

Із урахуванням зазначеного, доводи прокурора про те, що предмети, вилучені у ОСОБА_2, є алкогольними напоями і за всіма ознаками відносяться до підакцизних товарів, не ґрунтуються на матеріалах провадження та зібраних і досліджених доказах.

Крім того, сам лише факт зберігання цих водно-спиртових сумішей не є достатнім для висновку про наявність мети їх збуту.

Доводи апеляційної скарги, що суб’єктивна сторона інкримінованого злочину підтверджується даними показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не грунтуються на матеріалах провадження.

Так, будучи допитаними в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 не підтвердив, що саме обвинувачена ОСОБА_2 продала пляшку горілки, а свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повідомили про виявлення в ході податкової перевірки факту зберігання алкогольних напоїв, а свідок ОСОБА_8 пояснив, що був присутній під час придбання обвинуваченою у незнайомого йому чоловіка горілки, яку вона на його думку мала на меті продавати в своєму кафе.

Суд першої інстанції вірно оцінив ці докази як такі, що не підтверджують прямий умисел на збут алкогольних напоїв, оскільки показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 таких фактичних даних не містять, а показання ОСОБА_8 в цій частині є його припущеннями, на яких не може грунтуватися судове рішення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції повною мірою врахував покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 навів їх зміст у вироку, дав кожному з них вірну оцінку, навів конкретні мотиви своїх висновків щодо цих показань, а тому доводи прокурора про їх невірну оцінку судом є безпідставними.

Аналізуючи доводи прокурора про порушення судом першої інстанції кримінально процесуального законодавства під час висунення прокурором додаткового обвинувачення, а саме, що суд не відклав судовий розгляд для підготовки обвинуваченої до захисту від додаткового обвинувачення, колегія суддів приходить до переконання, що вони не є істотними в даному випадку, оскільки стосуються виключно забезпечення права на захист і тому згідно ч.3 ст.409 КПК України не можуть бути підставою для скасування виправдувального вироку.

Вказане також підтверджується роз’ясненнями, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" №5 від 29.06.90р. з наступними змінами, про те, що скасування виправдувального вироку погіршує становище виправданого, а тому суди не повинні допускати випадків скасування виправдувальних вироків з формальних підстав, що не є безумовними для прийняття такого рішення.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції із дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону розглянув кримінальне провадження в межах пред’явленого обвинувачення, дослідив усі надані стороною обвинувачення докази, дав кожному з них і їм у сукупності належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, а тому колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів прокурора та не вбачає підстав для скасування виправдувального вироку мотивів, з наведених в його апеляційній скарзі .

Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.204 КК України — без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_11