Рішення № 74614727, 31.03.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/13124/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

при секретарі Квику Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно - комерційний Банк «Львів» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2007/11/004.8 від 25.12.2007 року. Покликається на те, що 25.12.2007 року між ЗАТ АКБ «Львів», правонаступником якого є ПАТ АКБ «Львів», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2007/11/004.8 на суму 24 240,00 доларів США із платою за користування кредитом 11 процентів річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 01.01.2015 року. Згідно п.3.2.4 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати повернення суми кредиту щомісячно частинами не менше 289,0 доларів США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, до нього. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту. 31.07.2008 року між банком та позичальником укладено доповнення №1 до кредитного договору, згідно п.1 якого - плату за користування кредитом встановлено в розмірі 13 процентів річних. 29.12.2009 року між банком та позичальником укладено доповнення №2 до кредитного договору, згідно п. 1 якого банк надав позичальнику кредит в сумі 19 273,41доларів США. 30.07.2010 року між банком та позичальником укладено додаток №3 до кредитного договору, згідно п. 1 якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 18 801,38 доларів США із встановленням графіку погашення кредиту. 19.04.2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаток №4 до кредитного договору, згідно преамбули якого зафіксовано суму кредиту в розмірі 18 501,38 доларів США із встановленням нового графіку погашення кредиту. 07.02.2012 року. укладено додаток №5 до кредитного договору, згідно банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 18 198,88 доларів США. 26.12.2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір застави, згідного якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів передав в заставу банку рухоме майно - автомобіль марки Mazda 3. У зв'язку з несвоєчасним виконанням кредитних зобов'язань і наявністю заборгованості, ОСОБА_1 звернувся в банк з проханням надати згоду на добровільну реалізацію заставного автомобіля і зобов'язався в подальшому сплатити залишок заборгованості. 20.09.2012 року ОСОБА_1 погашено частково заборгованість в розмірі 11 500,00 доларів США. 26.04.2013 року між банком та позичальником укладено додаток №6 до Кредитного договору, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 7 040,91 доларів США із встановленням нового графіку погашення кредиту. Для забезпечення виконання кредитного договору 19.04.2011 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Оскільки позичальником та поручителем умови договору не виконані, позивач просить стягнути з відповідачів на його користь суму заборгованості у розмірі 6 963,39 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 24.10.2014 року становило 90178,35 грн., з яких: 6 032,31 долари США - заборгованість по кредиту; 449,49 доларів США - заборгованість по відсотках; 481,59 доларів США - нарахована пеня; та понесені позивачем судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні дав пояснення аналогічні мотивам позовної заяви, просить позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 6 963,39 доларів США, що еквівалентно становить 90 178,35 грн.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник проти задоволення позову заперечили з тих підстав, що автомобіль на купівлю якого брався кредит і яких був заставним майном по кредитному договору вже проданий. Факт підписання договору кредиту та додаткових договорів не заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала частково. Умови договору поруки визнала, проте вважає,. що авто, яке перебувало у заставі, продано по заниженій ціні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що 25.12.2007 року між ЗАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2007/11/004.8, згідно якого ОСОБА_1 як позичальнику, надано кредит у сумі 24240,00 доларів США із платою за користування кредитом 11% річних для придбання автомобіля марки Mazda 3 SDN 1.6 (105)5 MT.

Згідно п.3.2.4 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати повернення суми кредиту щомісячно частинами не менше 289,0 доларів США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, до нього. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту /а.с.12-13/.

25.12.2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено доповнення №1 до кредитного договору, згідно якого встановлена нова палата за користування кредитом у розмірі 13 % річних /а.с.14/.

31.07.2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаток №2 до кредитного договору, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 19 273,41 доларів США, збільшення не стверджувалось видачею кредитних коштів позичальнику, а відбуло за рахунок приєднання до суми основного боргу простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 546,41 доларів США. Також встановлений новий графік погашення кредиту /а.с.15-16/.

30.07.2010 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаток №3 до кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 18 801, 38 доларів США, із встановленням нового графіку погашення кредиту. Крім того, позичальник зобов'язався сталактити банку комісію за зміну умов кредитного договору у розмірі 148,40 грн. /а.с.17/.

19.04.2011 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаток №4 до кредитного договору, згідно умов якого процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 13% річних. У випадку невиконання позичальником будь - яких умов кредитного договору та/або отримання позичальником вимог щодо страхування майна на умовах та у порядку, визначених в п.3.2.15 кредитного договору, проценти за користування кредитом, збільшується на 2% річних від базової ставки. Після повного погашення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, виконання позичальником вимог щодо страхування майна на умовах та у порядку, визначених в п.3.2.15 кредитного договору процентна ставка встановлюється у розмірі базової ставки. Крім того, встановлений новий графік погашення кредиту /а.с.18/.

07.12.2012 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаток №5 до кредитного договору, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 18 198,88 доларів США, збільшення відбулось за рахунок перенесення простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 595,50 доларів США на рахунок строкової заборгованості. Встановлений новий графік погашення кредиту. Крім того, передбачено, що у випадку невиконання графіку погашення основного зобов'язання протягом лютого - травня 2012 року включно, додатково передано в забезпечення ліквідаційну нерухомість /а.с.19/.

26.04.2013 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаток №6 до кредитного договору, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 7040,91 долар США, збільшення відбулось за рахунок перенесення заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1690,03 доларів США на рахунок строкової заборгованості. Терміном погашення кредиту визначено 01.01.2016 року. встановлений новий графік погашення кредиту. Крім того, позичальник зобов'язався сплатити комісію у розмірі 562,57 грн. за внесення змін в умови кредитування /а.с.20/.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання взяті ним перед банком належним чином не виконуються, що і ствердили сторони в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або його частини позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п.1.6 кредитного договору, але не менше однієї гривні за кожен день прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), процентів рахується першим днем прострочки.

Згідно розрахунку заборгованості від 22.10.2014 року, заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 6 963,39 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 24.10.2014 року становило 90178,35 грн., з яких: 6 032,31 долари США - заборгованості по кредиту; 449,49 доларів США - заборгованості по відсотках; 481,59 доларів США - нарахованої пені /а.с.7-11/.

Отже в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань перед банком, відтак позовні вимоги щодо стягнення з нього заборгованості по кредиту,заборгованості по відсотках та нарахованої пені підлягають до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 19.04.2011 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 виступила поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором від 25.12.2007 року, що підтверджується договором поруки від 19.04.2011 року та додатком №1 до договору поруки /а.с.24/.

Згідно п.1.2 договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне і повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. порукою забезпечується виконання зобов'язань позичальника у повному обсязі.

Згідно п.2.4.1. поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, визначені у п.1.2. договору поруки на протязі 5 банківських днів з моменту отримання вимоги від кредитора.

17.09.2014 року банком скеровано ОСОБА_2 лист вимогу щодо погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до п.3.1. договору поруки, сторони договору несуть передбачену чинним законодавством України відповідальність за збитки (пряму дійсну шкоду та упущену вигоду), заподіяні одна одній за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору.

Згідно ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст.543 передбачено, що якщо у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже позовна вимога, що солідарного стягнення з ОСОБА_1 як позичальника та ОСОБА_2 як поручителя, підлягає до задоволення.

26.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави, згідно якого ОСОБА_1 передав у заставу банку автомобіль марки Mazda 3 /25-28/.

ОСОБА_1 продано автомобіль марки Mazda 3, зі згоди банку, з метою погашення заборгованості перед банком /а.с.30/.

Суд не бере до уваги покликання ОСОБА_1 щодо того, що автомобіль вже продано та покликання ОСОБА_2 щодо заниження вартості автомобіля, оскільки продаж автомобіля здійснювався з ініціативи боржника, а не банком, шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Судові витрати у справі підлягають солідарному стягненню з відповідачів у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 543, 554, 1046-1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р Ш И В :

позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк «Львів» (код ЄДРПОУ 09801546) заборгованість у розмірі 6 963,39 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 24.10.2014 року становить 90 178,35 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк «Львів» (код ЄДРПОУ 09801546) судові витрати у розмірі 901,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р.Юрків