Постанова № 74614691, 07.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/7311/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1782/18 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, треті особи: об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунарів 58», виконавчий комітет Бердянської міської ради, про встановлення факту постійного проживання, визнання права користування квартирою,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, треті особи: об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунарів 58», виконавчий комітет Бердянської міської ради, про встановлення факту постійного проживання, визнання права користування квартирою посилаючись на те, що з 1981 року його тітка ОСОБА_4 проживала і була зареєстрована в квартирі № 24, яка розташована в будинку № 58 по вул. Консульській в м. Бердянську Запорізької області.

Після погіршення її здоров’я в 2015 році він разом із своєю сім’єю переїхав до тітки і почав доглядати за нею, купував їй ліки, сплачував комунальні послуги.

В 2017 році ОСОБА_4 вирішила написати заповіт на вказану квартиру, але було виявлено, що квартира не приватизована, тому з липня 2017 року вони почали процедуру приватизації, зібрали частину необхідних документів.

06 вересня 2017 року ОСОБА_4 померла.

Зазначає, що коли він переїхав жити до тітки ОСОБА_4, він не знімався з реєстрації місця свого проживання, оскільки в цьому не було нагальної потреби.

Посилаючись на вимоги статей 61, 64 ЖК України просив суд встановити факт його постійного проживання з його тіткою ОСОБА_4 і ведення з нею спільного господарства, визнати за ним право користування квартирою № 24 в будинку № 58, який розташований за адресою: вул. Консульська, м. Бердянськ Запорізької області.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку поясненням свідків та наданим доказам. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не набув права постійного користування спірною квартирою на підставі ст.ст. 64, 65 ЖК УРСР, у зв’язку з недоведеністю факту постійного проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім’єю та ведення з нею спільного господарства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що право власності на житловий багатоквартирний будинок по вул. Консульській, 58 в м. Бердянську зареєстровано за ГЖО згідно рішення виконавчого комітету Бердянської міської від 17 грудня 1980 року № 551.

Відповідно до довідки Управління комунальної власності БМР від 17 листопада 2017 року № 2356/1, на підставі рішення ХІ сесії Бердянської міської ради від 06 лютого 1992 року № 3 «Про склад комунальної власності Бердянської міської ради народних депутатів» будівля № 58 по вул. Консульській належить територіальній громаді м. Бердянська в особі Бердянської міської ради на праві комунальної власності та утримується на балансі комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» на праві господарського відання.

Згідно із довідкою про склад сім’ї наймача квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення, виданою головою правління ОСББ «Комунарів 58», у квартирі АДРЕСА_1 з 22 квітня 1981 року зареєстрована ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про смерть серії ЖС № 397604, виданим 06 вересня 2017 року Бердянським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області, ОСОБА_4 померла 05 вересня 2017 року.

Згідно із свідоцтва про право власності на житло від 29 жовтня 1998 року ОСОБА_5, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: пл. ім. І Бердянської Ради (Єдності) АДРЕСА_2, за вказаною адресою зареєстрований і позивач, що підтверджено відміткою у паспорті позивача серії СА 800608, виданого 12 серпня 1998 року Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області.

У осіб, які вселились до наймача, виникають усі права й обов’язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім’ї наймача. Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. У разі вселення особи до житлового приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування жилим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилась як член сім’ї наймача. При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з’ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім’ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оцінюючі пояснення свідків в сукупності з іншими доказами по справі, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що свідки, пояснивши, що позивач із сім’єю проживав тривалий час у ОСОБА_4, не підтвердили того факту, що ОСОБА_3 був вселений до її квартири саме як член сім’ї останньої, оскільки факт покупки продуктів, ліків, готування їжі, догляд за хворою ще не свідчить про факт вселення ОСОБА_3 до квартири саме в якості члена сім’ї квартиронаймача.

Той факт, що позивачем витрачалися кошти на медичні обстеження, купування ліків, продуктів харчування для наймача, оплату послуг її поховання, суд визнав такими, що не свідчать про доведеність факту ведення спільного господарства позивача з ОСОБА_4 та не дають правових підстав вважати встановленим факт, що позивач набув право користування цим житлом, враховуючи, що він перебуває в зареєстрованому шлюбі, має свою сім’ю та зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням.

ОСОБА_4 за життя не набула права власності на спірну квартиру, із заявою про вселення ОСОБА_3 у квартиру до житло-експлуатаційної квартири не зверталась.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що він вселилася в спірну квартиру в установленому законом порядку як член сім’ї наймача, на постійне місце проживання, а не з метою здійснення догляду за ОСОБА_4

Таким чином, ОСОБА_3 не набув права постійного користування спірною квартирою на підставі ст.ст. 64, 65 ЖК УРСР, у зв’язку з недоведеністю факту постійного проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім’єю та ведення з нею спільного господарства. Доводи апеляційної скарги містять перелік лише обставин за яких позивач проживав у спірній квартирі, але не містить жодного доказу, які б спростовували наведені вище докази та відповідні висновки суду першої інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 11 червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: