Рішення № 74603522, 04.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1308/16 Справа № 201/14216/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Колодяжна Н.Є.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Колодяжної Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі – Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що повинне бути скасоване з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 24 липня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк» , та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 70/в, за умовами якого позивачем було надано відповідачу грошові кошти в сумі 95 000 доларів США, що еквівалентно 479 750 грн., терміном до 24 липня 2017 року включно, зі сплатою 13 % річних за користування кредитом.

08 жовтня 2008 року сторони уклали додатковий договір до кредитного договору, позичальник зобов’язався сплатити нараховану йому на умовах цього договору неустойку (штраф, пеня) на першу вимогу банку.

Задовольняючи вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості, райсуд виходив з того, що ОСОБА_2 виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, надав грошові кошти, а позичальник допустив неналежне виконання своїх зобов*язань, в результаті чого на 19 серпня 2015 р. виникла заборгованість в сумі 163190, 03 доларів США, що еквівалентно 3 604 438, 09 грн..

На підставі ст.ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050 ЦК України суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у зазначеному розмірі, що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту- 79 160 долл., проценти- 84030,03долл., плата за обслуговування кредиту- 25 512,05грн., штрафні санкції - 545 736, 10 грн.

Такий висновок зроблений в результаті порушення судом вимог процесуального та матеріального законів, неповного з*ясування дійсних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, справа розглядалась судом у заочному порядку, без присутності відповідача.

Відповідно до правил ст.224 ЦПКУ – у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Згідно ч.5 даної норми – судова повістка надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур*єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Між тим, дана норма процесуального закону щодо належного сповіщення відповідача судом була порушена, оскільки згідно даних, що містяться у кредитному договорі, ОСОБА_3 зазначав дві адреси - реєстрації та фактичного проживання. Між тим, ОСОБА_2 у позовній заяві вказав лише адресу, за якою на час подання позову відповідач був зареєстрований, та не сповістив суд про адресу його фактичного проживання, вказану у кредитному договорі -вул..Тельмана, 43/5. Разом з тим, суд також не звернув увагу, не перевірив наявність декількох адрес у справі та не направив повістки за усіма адресами, на що відповідач у скарзі вказав, що суд не сповістив його за адресою фактичного проживання, яка міститься у кредитному договорі.

Вказане свідчить про порушення прав відповідача, передбачених ст.ст.10, 12, 27, 31 ЦПКУ та допущену судом неповноту у з*ясуванні дійсних обставин справи.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що даний предмет позову з правовідносин за тим же кредитним договором № 70/в від 24 липня 2007 року, вже розглядався загальним судом і було ухвалене рішення. Вказані доводи підтверджені прикладеною до скарги завіреною копією Рішення Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 20.12.2011., згідно якої із ОСОБА_3 на корись ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ( ПАТ «ВіЕйБі Банк») стягнута загальна сума боргу- 851 862,65грн. за кредитним договором № 70/в від 24.07 2007. на суму 95 000долл.США.

У мотивувальній частині даного рішення судом зазначено: «В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 договору № 70/в від 24 липня 2007 року, відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 95 000 доларів США».

Таким чином, позивач безпідставно звернувся із тим же предметом позову, стосовно повторного стягнення боргу за одним і тим же кредитним договором, в той час як діюче законодавство не передбачає права кредитора на повторне стягнення кредитної заборгованості за той же період, відсотків та штрафних санкцій. При цьому слід зазначити, що ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи по суті ОСОБА_2 не посилався на існуюче рішення суду від 2011року та в зв*язку з ним не обґрунтовував предмет позову як інший від предмету, що розглядався у 2011році. А тому нема підстав вважати, що заявлені у даному позові вимоги на іншу суму заборгованості стосуються іншого предмету та періоду заборгованості, що виникла після рішення 2011року або в зв*язку з його невиконанням.

На підставі наведеного та враховуючи, що сума кредитної заборгованості за спірним договором вже була стягнута попереднім рішенням, апеляційний суд не вбачає законних підстав для залишення рішення райсуду без змін, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги як безпідставні повинні бути залишені без задоволення.

Керуючись ст.ст. 307, 309пп.1-4 ЦПК України, апеляційний суд –

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 - про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Колодяжна

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4