Рішення № 74603483, 04.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1981/16 Справа № 206/1483/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

04 лютого 2016 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2016 рік лютий 04 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_4, третя особи Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, ОСОБА_3, про визнання електронних торгів недійсними та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_4, треті особи Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, про визнання постави державного виконавця, заявки на реалізацію арештованого майна, протоколу, акту та електронних торгів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та ОСОБА_4 про визнання торгів недійсними, посилаючись на те, що згідно виконавчого листа № 202/22075/13-ц від 03.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» стягнута заборгованість за кредитним договором № 54/6 від 16.11.2006 року у розмірі 316 289,37 грн..

За даними вказаного виконавчого листа 19 грудня 2013 року державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження ВП № 41306065 у відношенні ОСОБА_2 і того ж дня винесено постанову про арешт належного їй майна.

14 лютого 2014 року державним виконавцем Більчук О.А. складено акт опису та арешту майна. В цьому акті, окрім понятих, вказано, що при описі та арешті майна боржника ОСОБА_2, а саме квартири АДРЕСА_1, був присутній представник торгівельної організації ОСОБА_7. Однак, на звороті бланку акту при зазначенні інших осіб, що були присутніми, вказано лише його прізвище та ініціали, без особистого підпису.

Позивачка вказує на те, що в цьому акті від 14.02.2014 року в графі «на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження користуванням ним», не зазначено жодних даних. Більш того, ця графа під час заповнення була закреслена кульковою ручкою, у зв’язку з чим напрошується висновок, що арешт саме на зазначену вище квартиру накладено не було і на відповідальне збереження майно боржника нікому також не надавалось.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія нібито листа нібито направленого на адресу боржника, однак, не має ані печатки Самарського ВДВС, ані доказів направлення цього листа на адрес ОСОБА_2.

Також позивачка посилається на те, що після складання вищевказаного акту, вже 15 лютого 2014 року державним виконавцем Більчук О.А. винесена постанова про призначення відповідального зберігача майна. Однак, в резолютивній частині, в графі «Постановляю» зазначено: «1. Призначити відповідальним зберігачем квартири АДРЕСА_1 , але жодної вказівки на те, кого саме постановлено призначити відповідальним зберігачем не мається. Відсутня і сама печатка Самарського ВДВС на постанові.

В матеріалах справи мається акт прийому-передачі реалізованого майна від 15.02.2014 року та договір зберігання від 15.02.2014 року, де зазначено, що 15 лютого 2014 року невідома особа ОСОБА_8 виявив бажання бути відповідальним зберігачем нібито арештованого майна. Але хто такий ОСОБА_8 і яким чином він вже з самого ранку наступного дня дізнався про спірну квартиру – невідомо.

26 лютого 2014 року державним виконавцем Більчук О.А. винесено постанову про призначення експерта з оцінки майна ОСОБА_9. Але на звороті даної постанови в графі «Ознайомлений ОСОБА_9О.», де має бути проставлена дата ознайомлення з завданням експертної оцінки та попередження про відповідальність і особистий підпис експерта – нічого не має.

Згідно довідки Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 02-41/1256 від 11 грудня 2014 року, майну ОСОБА_2, тобто квартирі АДРЕСА_2, вартістю 104180 грн., присвоєно Лот № 29084 та опубліковано в електронному реєстрі 11.12.2014 року.

За протоколом № 39613 електронні торги, стосовно вказаної квартири, відбулися 12 січня 2013 року, на яких переможцем виявлено ОСОБА_4 з запропонованою вартістю 254 199,20 грн.. Однак, сума, яку переможцю необхідно сплатити вказана 241 489,24 грн. з урахуванням винагороди організатору торгів в розмірі 7 500 грн., тоді як згідно параграфа III Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів № 656/6 від 16.04.2014 року винагорода організатору за організацію та проведення електронних торгів встановлюється у відсотковому відношенні до ціни продажу лота. Розмір винагороди за організацію та проведення електронних торгів становить з урахуванням витрат, пов’язаних зі зберіганням, організацією та проведенням реалізації майна, у тому числі пов’язаних з оцінкою, 5% від вартості реалізованого майна. У разі, якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, організатор здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі електронних торгів суму винагороди, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок організатора, на який необхідно сплатити ці кошти.

Крім того, Лот № 29084 було зареєстровано в системі 11 грудня 2014 року, а торги відбулися лише 12 січня 2015 року, тобто з пропуском строку для їх проведення.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те що, за вимогами параграфу V Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години і якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, електронні торги автоматично продовжуються на 30 хвилин, тоді як згідно протоколу № 39613 торги завершилися о 22:12:43, а остання пропозиція надійшла від учасника № 27 о 18:48:59, тобто за 11 повних хвилин до закінчення продовженого строку, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, в особі Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучений ОСОБА_3 і його позов про визнання постанов державного виконавця, заявки на реалізацію арештованого майна, протоколу, акту та електронних торгів недійсними прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_3 посилався на те, що при проведенні прилюдних торгів, до яких він ніякого відношення не має, були порушені його майнові права, оскільки за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2008 року за ним було визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті померлого 19.04.2002 року ОСОБА_10.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними та у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання постанов державного виконавця, заявки на реалізацію арештованого майна, протоколу, акту та електронних торгів недійсними – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діючий через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_11, посилаючись на те, що його право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_2 є фактом, позбавленим від доказування, оскільки закріплене в судовому рішенні, що набрало законної сили, але що судом першої інстанції належним чином не було прийнято до уваги, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діюча через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_11, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, також просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_12 - задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 стороною виконавчого провадження, в ході якого була реалізована на електронних торгах спірна квартира, не був, а ОСОБА_2 не довела, що мали місце порушення при проведенні електронних торгів з реалізації арештованого майна відповідачами, які могли б вплинути на їх результат.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без належного з’ясування дійсних обставин та зібраних доказів по справі з матеріалів якої вбачається, що ОСОБА_3, який є батьком неповнолітніх ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 03 листопада 2000 року є зареєстрованим у спірній квартирі № 150, що розташована в будинку № 18 по вул. Малиновського в м. Дніпропетровську /ОСОБА_12 № 1, а.с. 172 – 174/

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_15, померлого 19.04.2002 року /а.с. Том № 1, а.с.106 – 107, 178 – 179/.

Дане рішення суду не оскаржувалося і набрало чинності 04.12.2008 року, однак право власності ОСОБА_3 не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і саме ця обставина стала підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання постанов державного виконавця, заявки на реалізацію арештованого майна, протоколу, акту та електронних торгів недійсними.

Однак, виходячи з того, що рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності є належним доказом наявності у ОСОБА_3 права власності на 1/2 спірної квартири і одночасно підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а за пунктом 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 – 319 ЦК)? але що судом при вирішенні спору по суті належним чином враховано не було, зазначене рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

За викладених обставин підлягає частковому задоволенню і апеляційна скарга ОСОБА_2.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п.1,3 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року скасувати.

Визнати недійсними : постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41306065 від 19 грудня 2013 року ; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19 грудня 2013 року ; постанову про призначення відповідального зберігача майна від 15 лютого 2014 року ; постанову про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 26 лютого 2014 року ; заявку на реалізацію арештованого майна від 17 листопада 2014 року ; протокол № 39613 проведення електронних торгів від 12 січня 2015 року ; акт проведення електронних торгів від 29 січня 2015 року.

Визнати електронні торги, закріплені в протоколі проведення електронних торгів № 39613 від 12.01.2015 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України по реалізації нерухомого майна – квартири № 150, розташованої в будинку № 18 по вулиці Маршала Малиновського в м. Дніпропетровську недійсними та такими, що не відбулися.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :