Рішення № 7460249, 17.09.2009, Печерський районний суд міста Києва

справа №2-4016/09

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бусик О.Л.

за участю секретаря - Борисенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Укрпромбанк», відповідно до договору банківського вкладу № 1028/0404666002176001 від 8 січня 2008 року, отримало від неї грошові кошти в сумі 1 400 доларів США, строком на 390 днів – з 8 січня 2008 року до 31 січня 2009 року на умовах та в порядку визначених цим договором, процентна ставка за вкладом складає 12 % річних.

Оскільки на вимогу позивачки їй не було повернуто кошти за договором, ОСОБА_1 вважає, що такими діями відповідача порушуються її права та просить суд ухвалити рішення, яким повернути кошти за договором банківського вкладу № 1028/0404666002176001 від 8 січня 2008 року в сумі 1 400 доларів США, стягнути 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання та 3000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачкою та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1028/0404666002176001 від 8 січня 2008 року (вклад «Святковий», сума вкладу 1 400 доларів США).

Відповідачем частково виконані взяті на себе зобов’язання відповідно до умов договору, а саме: сплачено відсотки за користування коштами, на неодноразові звернення позивачки щодо повернення вкладу, коштів вона не отримала.

Відповідно до вимог статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачці в поверненні депозитного вкладу, чим порушив взяті на себе зобов’язання, згідно ст. 1060 ЦК України.

Оскільки, вимоги ст. 1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання за цим договором, фактично позбавивши позивача права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про повернення коштів, що знаходиться на депозитному рахунку є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених позивачкою вимог, тобто в сумі 1 400 доларів США.

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивачки про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачка не навела належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначила докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Якщо факт заподіяння позивачці моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди також задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні не було надано доказів того, що у вказаний позивачкою період вона дійсно мала можливість реально одержати вказані нею доходи, однак не отримала їх в результаті неправомірних дій відповідача.

Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача трьох проценти річних за прострочення виконання зобов’язання, то суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань не нараховуються.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 252 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. А судовий збір у розмірі 112 грн., відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягнення з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу № 1028/0404666002176001 від 8 січня 2008 року в сумі 1 400 (одна тисяча чотириста) доларів США.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ЄДРПОУ 19357325 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 252 (двісті п’ятдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ЄДРПОУ 19357325 судовий збір в розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 00 коп. на користь держави.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя: