Ухвала суду № 74583183, 06.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/664/18 Справа № 200/8328/18 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Живоглядової І.К., Піскун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Пінчук Е.С.

прокурора Кузьменко К.О.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

перекладача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року щодо

ОСОБА_3 Гегама Арамовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_6, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7, погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8, у кримінальному проваджені №12018040030001115 від 07.05.2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що судове засідання з розгляду даного клопотання було призначено на 10 травня 2018 року, однак із закінченням робочого часу розгляд відкладено на 11 травня 2018 року о 10 год. У судовому засіданні 11 травня 2018 року захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_2 повідомив що підозрюваного ОСОБА_3 було госпіталізовано до КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16» у зв’язку з чим слідчим зроблено запит до даної лікарської установи з метою отримання медичної довідки щодо підтвердження наданої інформації. Розгляд клопотання було відкладено на 14 травня 2018 року о 10 год. для отримання відповіді на зроблений запит.

Відповідно довідки наданої КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16» ДОР ОСОБА_3 Гегам Арамович потрапив в хірургічне відділення 11 травня 2018 року з діагнозом утиск пупкової грижі, був прооперований, госпіталізований та перебуває в хірургічному відділенні. Крім того, відомостей, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук в матеріалах клопотання не має та не було надано слідчим чи прокурором у судовому засіданні.

Враховуючи викладене та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім того беручи до уваги наступні обставини, а саме госпіталізацію підозрюваного в хірургічне відділення у зв’язку зі здійсненням операції за діагнозом: утиск пупкової грижі, в тому числі враховуючи встановлені процесуальні законом стислі строки розгляду таких клопотань, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість у відсутність підозрюваного ОСОБА_3 вирішити питання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання слідчого не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, прокурор вказує на те, що до Бабушкінського районного суду клопотання надійшло 08 травня 2018 року, розгляд був призначений на 10 травня 2018 року, але як вбачається з ухвали слідчого судді не на початок робочого дня, а під кінець, оскільки розгляд був перенесений на 11 травня через закінчення робочого дня 10 травня.

Зазначає, що у слідчого судді були наявні матеріали, які були додані до клопотання, з яких вбачалося, що строк тримання підозрюваного без дозволу суду у порядку ст. 208 КПК спливає о 14.00 годині 10 травня 2018, але судом не було здійснено розгляд невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, в зв'язку з чим були порушені розумні строки розгляду клопотання.

11 травня 2018 року захисником підозрюваного була надана довідка з КЗ «Дніпропетровська міська лікарня №16» ДОР, згідно якої підозрюваний потрапив у хірургічне відділення, прооперований та перебуває в хірургічному відділенні. В даному випадку слідчий суддя згідно ст. 323 КПК України повинен був перенести судове засідання та не мав права постановляти ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, оскільки у сторони обвинувачення не було можливості підтримати клопотання слідчого та довести наявність обгрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пп.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, тобто слідчим суддею був

порушений принцип змагальності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного та його захисника, які вважали за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в ході апеляційного перегляду, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7, погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8, у кримінальному проваджені №12018040030001115 від 07.05.2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованим, а доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали слідчого судді цілком слушними, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих матеріалів, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2018 року за №12018040030001115.

Наявними матеріалами встановлено, що слідчий звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що 07.05.2018 року у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою ОСОБА_9 та ОСОБА_3, прибули до будинку №32 по вул. Князя Ярослава Мудрого в м. Дніпро. Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, 07.05.2018 року в період часу з 08:00 год. по 14:00 год. діючи таємно, за попередньою змовою, групою осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_9 перебуваючи у приміщенні будинку №32 по вулиці Князя Ярослава Мудрого у м. Дніпро, за допомогою заздалегідь заготовленого металевого предмету пошкодили вхідні двері квартири №140, таким чином забезпечили собі доступ до даного жилого приміщення та проникли через вхідні двері. Далі, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_9 діючи таємно, умисно, с корисливих мотивів, групою осіб, почали складати до заздалегідь підготовленої чорної сумки, речі, які знаходились у приміщенні квартири, а саме: 2 телефона марки «Nokia», 1 планшет, 1 ноутбук марки Асеr, 15 медалей, та 2 ікони, а всього майна на загальну суму 7 тис.грн., тим самим викрали вищевказані речі, проте розпорядитись викраденим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_9 не змогли, оскільки не виконали всі дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані в приміщенні квартири співробітниками патрульної поліції.

07 травня 2018 року о 14.00 годині ОСОБА_3 було затримано в порядку ст.. 208 КПК України.

08.05.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

10 травня 2018 року о 14.00 год. ОСОБА_3 був звільнений з-під варти, оскілки сплинули сімдесят дві години з моменту затримання, даний строк визначений нормами ст.. 211 КПК України.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_3 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого рішення та задоволенням клопотання слідчого.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у його задоволенні через неможливість у відсутність підозрюваного ОСОБА_3 вирішити питання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому що судове засідання з розгляду даного клопотання було призначено на 10 травня 2018 року, однак із закінченням робочого часу розгляд відкладено на 11 травня 2018 року на10 годину, оскільки 08 травня 2018 року слідчому судді були надані матеріали, додані до клопотання, з яких вбачалося, що строк тримання підозрюваного без дозволу суду у порядку ст. 208 КПК спливає о 14:00 годині 10 травня 2018 року, але судом не було здійснено розгляд невідкладно, не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, як вимагають норми чинного законодавства, а розпочато судове засідання 10 травня 2018 року згідно журналу судового засідання о 17:29 годині, вже після звільнення підозрюваного з-під варти зі спливом строку затримання особи в порядку ст.. 208 КПК України, в зв'язку з чим були порушені розумні строки розгляду даного клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність в даному випадку обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, та обґрунтованість цієї підозри підтверджується вагомими наявними доказами, які додані до клопотання слідчого, та встановлена наявність ризиків, що знаходячись на волі, підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_3, у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти до розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В даному конкретному випадку, враховуючи дані, що містяться в наданих матеріалах, які були долучені та досліджені під час апеляційного розгляду, колегія суддів не вбачає це виключним випадком для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вважає, що застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 гривень достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду, якою слід задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 липня 2018 року з визначенням застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 гривень, взявши його під варту в залі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року – скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого СВ Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7, погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8, у кримінальному проваджені №12018040030001115 від 07.05.2018 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 Гегама Арамовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 липня 2018 року.

Підозрюваного ОСОБА_3 Гегама Арамовича взяти під варту в залі суду.

Визначити ОСОБА_3 Гегаму Арамовичу заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти.

У випадку внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_3 з-під варти, покласти на нього обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_3, що у разі не з’явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов’язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Піскун