Ухвала суду № 74578303, 01.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/24002/12

Провадження № 6/522/483/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Ткаченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі подання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси звернувся головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 з поданням в якому просить обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 26.07.2016 року, до виконання зобов?язань, покладених на неї рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.09.2015 року по справі № 1522/24002/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Старшип Компані» на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» суму заборгованості за кредитним договором 00412/FO від 21 липня 2008 року у сумі 358143 долара США 26 центів та 4131234,60 грн.

В обґрунтування зазначеного подання заявник зазначив, що у відділі ДВС перебуває виконавче провадження ВП №49272738 з виконання виконавчого листа № 1522/24002/12, виданого Приморським районним судом м. Одеси 23.09.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Старшип Компані» на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» суму заборгованості за кредитним договором 00412/FO від 21 липня 2008 року у сумі 358143 долара США 26 центів та 4131234,60 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. 09.11.2015 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка отримана боржником 20.11.2015 року.

Державним виконавцем було вжито заходи примусового виконання рішення, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме: до державних установ направлено запити щодо виявлення майна зареєстрованого за боржником та чи отримує він доходи.

Згідно інформації УПФУ наданої на запит державного виконавця боржник не працює, пенсію не отримує.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за боржником зареєстрована квартира АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці у ПАТ «Марфін Банк» (стягувач) та підпадає під дію мораторію згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», інше нерухоме майно за боржником не зареєстроване.

Таким чином, оскільки майно і джерела доходів у боржника відсутні, виконавчий документ не виконано, що стало підставою для звернення державного виконавця з поданням до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов'язань.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов'язань. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Також, у поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості. Судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні достовірні відомості про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, виклик боржника та виходи державного виконавця до місця його проживання з метою встановлення об'єктивних обставин (тривале відрядження, хвороба, тощо), що можуть заважати виконанню рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов'язання, у зв'язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 260-261, ст.441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 26.07.2016 року, до виконання зобов?язань, покладених на неї рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.09.2015 року по справі № 1522/24002/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «СтаршипКомпані» на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» суму заборгованості за кредитним договором 00412/FO від 21 липня 2008 року у сумі 358143 долара США 26 центів та 4131234,60 грн..

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.

Суддя