Постанова № 74567934, 05.06.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4818/17 Провадження № 22-ц/795/535/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Кузюра Л. В.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Онищенко О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шапко В.М.,

учасники судового процесу:

позивач: Публічне акціонерне товариство «УніверсалБанк»;

відповідач: ОСОБА_2;

особа, яка подала скаргу: Публічне акціонерне товариство «УніверсалБанк»;

оскаржується рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УніверсалБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу;

прізвище судді: Логвіна Т.В.; місце ухвалення рішення: м. Чернігів; дата складання повного тексту рішення: 07 березня 2018 року,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення за договором № BL4374 про кредитування від 27.05.2008 року заборгованості за відсотками та підвищеними відсотками в загальній сумі 10000 доларів США, а також судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що призвело до виникнення вказаної вище заборгованості.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк», посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги полягали у тому, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що стягнута за рішенням суду заборгованості за кредитним договором погашена в повному обсязі, відповідно - зобов’язання є припиненим, виходячи з положень ст. 599 ЦК України, адже наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносини кредитного договору .

Крім того, за доводами апеляційної скарги, судом помилково застосовано строк позовної давності, оскільки відповідач не подавала заяви про застосування строків позовної давності, а тому правових підстав для її застосування у суду першої інстанції не було. В апеляційній скарзі також зазначалося, що відповідно до умов договору позичальник отримала кошти з кінцевим терміном повернення до 01 травня 2028 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, посилаючись на те, що застосувавши строк позовної давності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Положеннями ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи встановлено, що 27.05.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредитних послуг № BL 4374 на загальну суму 174 000 доларів США, з кінцевим поверненням до 01 травня 2028 року.

У зв’язку з тим, що відповідач неналежно виконувала умови кредитного договору, позивач 16 грудня 2008 року надіслав відповідачеві вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, процентів та штрафних санкцій (а.с.25 оглянутої в судовому засіданні справи № 2-289/10), яку було отримано боржником 17 грудня 2008 року, що вбачається з її особистого підпису на документі.

У зазначеній вимозі банком було прописано, що прострочену заборгованість в сумі 1431,16 дол. США ОСОБА_2 мала сплатити протягом 30 днів з моменту отримання вказаної вимоги, а у випадку невиконання вимоги банку про погашення заборгованості, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги.

В подальшому, виходячи з того, що заборгованість ОСОБА_2 сплачено не було, 01.09.2009 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до неї з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному розмірі, в сумі 1422772,66 грн. (1290694,19 грн. - заборгованість по сумі кредиту, в тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту – 49913,67 грн., 127125,02 грн. - відсотки, 4953,45 - підвищені відсотки).

Із позовної заяви в справі № 2-289/10 встановлено, що при зверненні до суду банк послався на п. 6.1 кредитного договору від 27 травня 2008 року та ст. 611 ЦК України, згідно яких має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2010 року в справі № 2-289/10 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з останньої на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором №BL 4374 від 27.05.2008 р. в загальній сумі 1 422772 грн 66 коп. Зазначене рішення вступило в законну силу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за відсотками та підвищеними відсотками в загальній сумі 10000 доларів США за період з 02 липня 2009 по 11.05.2017 року, суд першої інстанції послався на те, що позивач скористався правом, встановленим договором та законом, вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши терміни повернення кредиту, його позовні вимоги були задоволені повністю рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2010 року. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання, відповідно строк позовної давності щодо вимог про стягнення плати за кредит закінчився 17 грудня 2011 року.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки наслідком направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості згідно за приписами ст.. 611 ЦК України, є припинення дії кредитного договору, а відповідно і втрата позивачем можливості нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Оскільки з вимогою про стягнення плати за користування кредитом позивач звернувся лише 19.05.2017 року, з пропущенням строку позовної давності відносно вимог за період дії кредитного договору, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні даного позову, застосувавши позовну давність за заявою ОСОБА_2, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що датою остаточного погашення всієї суми кредиту за договором від 27 травня 2008 року № BL4374 є 1 травня 2028 року, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, з огляду на обставини справи та приписи закону, зазначені вище.

Доводи в апеляційній скарзі про застосування судом першої інстанції строку позовної давності в порушення вимог ч. 4 статті 267 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності ( а.с. 36).

За таких обставин, коли рішення суду першої інстанції відповідає приписам матеріально та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:Судді: