Постанова № 74566348, 06.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Херсон

справа №660/1040/17

провадження №22-ц/791/776/2018

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)ОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретар ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області у складі судді Каневського В.О. від 12 січня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що 01 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбвнк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту №Ф050622П, згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 60 089,64 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру виконання.

Банк зазначає, що відповідно до п.7.3 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. Закінчення кінцевого терміну погашення кредиту, передбаченого п.1.1. договору не призводить до закінчення строку дії договору і не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. На виконання умов договору позичальнику направлялася вимога про досудове врегулювання спору, яка останнім виконана не була.

Оскільки ОСОБА_5 неналежним чином виконувала зобов’язання по поверненню кредитних коштів, у зв’язку з чим станом на 21 вересня 2017 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 119 993,48 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 48 461,64 грн.; заборгованості за відсотками – 37 537,15 грн.; заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення кредиту – 13 267,71 грн.; заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення відсотків – 8 755,56 грн.; інфляційних витрат за кредитом – 7 366,17 грн.; інфляційних витрат за відсотками – 4 605,25 грн., Банк просив суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість в зазначеному розмірі та судові витрати.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Письмових відзивів (заперечень) на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, учасників справи та процесу, які з’явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, що 25 листопада 2005 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №Ф050622П, відповідно до умов якого Банк надав відповідачці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, повернення, платності та цільового використання грошові кошти у розмірі 15800 доларів США, з кінцевим строком повернення кредиту до 24 листопада 2012 року, зі сплатою 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7-9).

Згідно з п.1.1.1 договору порядок погашення суми заборгованості розрахований з грудня 2005 року по листопад 2012 року, відповідачка зобов’язалася щомісячно погашати заборгованість розміром 188,00 доларів США.

Пунктом 1.1.2 договору вказано, що погашення кредиту здійснюється до 10 (десятого числа) місяця, наступного за місяцем, передбаченим у графіку, та в останній день користування кредитом з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 24 листопада 2012 року, на умовах, визначених договором.

У п.2.4 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360), щомісячно двічі на місяць, 16 числа та в останній робочий день місяця, при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п.2.4.1 договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок №22089870944561 в Херсонській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» 10 числа місяця наступного за тим, у якому нараховані проценти. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов’язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно п.2.4 договору у попередній робочий день.

Згідно п.3.3.8 договору позичальник зобов’язувався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4-2.5 договору.

Пунктом 3.3.9 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору.

01 жовтня 2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 та 20 жовтня 2008 року додаткову угоду №2 до зазначеного вище договору кредиту, відповідно до умов яких, сторони дійшли згоди здійснити заміну валюти кредитування з долару США на гривню, збільшити відсоткову ставку за користування кредитом з 13 % на 15 % річних, а з 20 жовтня 2008 року встановлено дану ставку в розмірі 22 % річних (а.с.10-16).

За розрахунком Банку, в порушення умов кредитного договору відповідачка протягом тривалого часу не здійснювала погашення щомісячних платежів та процентів за користування кредитом у встановлені строки. Заборгованість станом на 21 вересня 2017 року становить 119 993,48 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 48 461,64 грн.; заборгованості за відсотками – 37 537,15 грн.; заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення кредиту – 13 267,71 грн.; заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення відсотків – 8 755,56 грн.; інфляційних витрат за кредитом – 7 366,17 грн.; інфляційних витрат за відсотками – 4 605,25 грн. (а.с.20-25).

Відповідно до п.4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктом 3.3.8, 3.3.9 цього договору протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, Банк та ОСОБА_5 врегулювали у кредитному договорі дострокове повернення кредитних коштів, тобто змінили строк виконання основного зобов’язання та визначили умови такого повернення коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст.261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка у суді першої інстанції подала заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с.52).

При цьому, з розрахунку заборгованості за кредитом №Ф050622П від 25 листопада 2005 року вбачається, що ОСОБА_5 останній платіж в погашення боргу згідно з графіком, визначеним п.1.1.1 договору здійснила 20 жовтня 2008 року у сумі 969 грн. (а.с.21).

Наступний платіж, згідно графіку мав бути внесений до 10 листопада 2008 року, однак відповідачка вказаний платіж не здійснила, а тому за визначенням пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 09 січня 2009 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання (повернення усієї суми кредиту) було змінено на 09 січня 2009 року, то саме з цього моменту у позивача виникнуло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак Банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 14 листопада 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з вищезазначених підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що зобов’язальні правовідносини за кредитним договором не припинені, заборгованість відповідачки не погашена, а тому відповідно до положень ЦК України Банк має право на нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за договором, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Так, після зміни строку виконання зобов'язання на 09 січня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом строку позовної давності не ґрунтуються на нормах матеріального права, зміст та аналіз яких викладений вище, та на умовах кредитного договору, а отже колегія суддів їх вважає безпідставними.

Посилання Банку під час звернення до суду з позовною заявою на довідку від 21 листопада 2017 року, згідно якої останній платіж відповідачкою було здійснено 27 лютого 2015 року (а.с.17), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначена довідка містить розбіжності із наданим Банком детальним розрахунком заборгованості, і пояснень щодо наявності таких розбіжностей представник Банку в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не надав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову та в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 січня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення – 08 червня 2018 року.

Головуючий О.А. Кузнєцова

Судді: В.О.Бездрабко

ОСОБА_3